Ухвала

від 02.11.2022 по справі 757/47452/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47452/21-ц

пр. 4-с-164/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

головуючий суддя Батрин О.В.,

секретар судових засідань Габрись О.М.,

учасники справи:

стягувач: ОСОБА_1

боржник: ОСОБА_2

суб`єкт оскарження: приватний виконавець Пишний Артем Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_2 на дії та рішення приватного виконавця Пишного Артема Володимировича у виконавчому провадженні № 65253426, відкритого за виконавчим листом, виданого Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/356/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року боржник ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою, в якій просила:

- визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 65253426 від 22.04.2021 року, винесену приватним виконавцем Пишним А.В.;

- визнати незаконною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 65253426 від 28.05.2021 року, винесену приватним виконавцем Пишним А.В.;

- визнати незаконною та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні № 65253426 від 30.06.2021 року, винесену приватним виконавцем Пишним А.В.;

- визнати незаконними дії приватного виконавця Пишного А.В. щодо проведення оцінки майна та визначення вартості майна боржника ОСОБА_2 згідно повідомлення про вартість майна, підготовленого ТОВ «Оцінка та консультація» оцінювачем ОСОБА_3 від 05.07.2021 року, підготовлену у виконавчому провадженні № 65253426 в сумі 1 813 000,00 грн.;

- визнати протиправною оцінку майна в сумі 1 813 000,00 грн., згідно висновку про вартість майна, підготовленого ТОВ «Оцінка та консультація» оцінювачем ОСОБА_3 від 05.07.2021 року, підготовлену у виконавчому провадженні № 65253426;

- визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.04.2021 року у виконавчому провадженні № 65253426, винесену приватним виконавцем Пишним А.В. ;

- визнати протиправною та скасувати заявку про реалізацію арештованого майна ДП «Сетам» від 06.07.2021 року № 1483 приватного виконавця Пишного А.В. у виконавчому провадженні № 65253426;

- зупинити реалізацію арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , а саме: садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, реєстраційний номер лота 486558.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги вказує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року у справі № 757/356/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08.04.2011 року в загальному розмірі 4 465 649,88 грн. та судові витрати у розмірі 8 090,00 грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року скасовано в частині стягнення 3% річних і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позову. Змінено рішення в частині загальної суми стягнення, яку зменшено з 4 465 649,88 грн. до 4 234 547,89 грн., у іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року змінено рішення Печерського районного суду м. Києва та рішення Апеляційного суду м. Києва. 20.04.2021 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист. При цьому, постанова Верховного Суду від 29.01.2020 року у резолютивній частині має ряд технічних помилок щодо дати оскаржуваного рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року, а саме: 28.04.2016 року. Разом з тим, 28.04.2016 року Печерським районним судом м. Києва жодних рішень у цивільній справі № 757/365/15-ц не виносились, у зв`язку з чим є необхідність у виправленні зазначених технічних помилок. Крім того, текст виконавчого листа у справі № 757/365/15-ц, виданого 20.04.2021 року не відповідає змісту резолютивної частини постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року та містить різні протиріччя та взаємовиключні дані щодо загального розміру простроченої заборгованості позики, а саме у постанові Верховного Суду визначено, що загальна сума заборгованості становить 2 405 738,34 грн., але у тексті виконавчого листа № 757/365/15-ц тричі сума загальної заборгованості визначена по різному, а саме у сумі 2 405 738,34 грн., 3 957 521,47 грн. та 4 234 547,97 грн. Таким чином, виконавчий лист у справі № 757/365/15-ц не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а отже на підставі ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець повинен був протягом трьох днів повернути його стягувачеві. Натомість, 22.04.02021 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

Крім того, 28.05.2021 року приватний виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, що не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець не повідомив боржника ОСОБА_2 про проведення опису та арешту майна боржника, приватний виконавець не виходив на місцезнаходження нерухомого майна, а саме будинку та земельної ділянки, наявні в матеріалах виконавчого провадження фотокартки будинку не відповідають дійсності та на них знаходиться інший будинок та майно з незрозумілих причин передано на зберігання не боржнику. 30.06.2021 року приватним виконавцем також винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні, яка є незаконною та 05.07.2021 року складено висновок про вартість майна оцінювачем ОСОБА_3 , згідно з яким оцінювач при проведенні оцінки не виїжджав за адресою будинку та земельної ділянки, об`єкти нерухомого майна, щодо яких склав висновок про оцінку, не оглядав. Таким чином, оцінювач ТОВ «Оцінка та консультація» ОСОБА_3 не здійснював ознайомлення з об`єктом оцінки, про що прямо зазначено в звіті та до звіту додано фотокартки не об`єкта оцінки, а іншого будинку. Крім того, опис конструктивних елементів будинків не відповідає дійсності. Для його виконання станом на 05.07.2021 року оцінювач використав акт про закінчення будівництва та впровадження в експлуатацію садового будинку від 30.11.2019 року. Зазначені обставини значно вплинули на визначення вартості будинку, а саме суттєво її знизили. Фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе лише при доступі оцінювача до цього майна та зважаючи на характер об`єкта оцінки, ознайомлення з такими майном не може відбуватись без обстеження приміщень на дату оцінки та відповідно потребує доступу до них. Крім того, у висновку про визначення вартості майна неправильно зазначено номер виконавчого провадження. Також відсутнє рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

06.12.2021 року від представника приватного виконавця Пишного А.В. -Тараскіної К.О. до суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких заперечила щодо задоволення скаргу, посилаючись на те, що заяв звернулася до суду після закінчення строку на її подання, оскільки виконавче провадження № 65253426 було відкрито 22.04.2021 року, про що було повідомлено сторін, а скарга подана 30.08.2021 року, тобто більше ніж через 4 місяці після відкриття виконавчого провадження. Крім того, виконавчий лист № 757/365/15-ц відповідає резолютивній частині постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року та рішенню Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року та посилання заявника на помилки по тексту постанови Верховного Суду не можуть бути предметом розгляду у даній справі, оскільки виправлення описки у судовому рішенні здійснюється відповідно до норм статті 269 ЦПК України. Таким чином, у приватного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу та виконавче провадження відкрито відповідно до вимог Закону.

Також зазначила, що зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження № 65253426 від 22.04.2021 року в графі викладено зміст виконавчого листа та зазначені в ньому суми повністю відповідають визначеним у виконавчому листі, у тому числі, загальна сума стягнення у розмірі 2 405 738,34 грн. та приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не усуває ніяких розбіжностей чи недоліків у виконавчому листі. При цьому, доводи заявника щодо арешту належного їй нерухомого майна є незаконним, оскільки приватний виконавець не виїжджав на місце майна, фотокартки не її будинку та її не було повідомлено про проведення арешту є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки опис та арешт майна здійснено відповідно до вимог законодавства в присутності понятих та з додержанням інших вимог Закону. Крім того, учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії держаного виконавця, оскільки державний виконавець лише залучає оцінювача та заявник не наводить належних доказів на підтвердження того, що оцінка була проведена з порушенням чи визначена вартість не відповідає дійсності. Також є необгрнутовані вимоги заявника про зупинення реалізації арештованого майна боржника, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» може бути здійснено, зокрема, у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Однак, зупинення судом реалізації арештованого майна є виключно видом забезпечення позову і не може бути засноване у межах розгляду справи на дії приватного виконавця. При цьому, постановою приватного виконавця від 18.10.2021 року було знято з реалізації майно заявника. Також звернула увагу, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки під час проведення виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя та всі доводи заявника зводяться до ухилення від виконання рішення суду.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судових засідань від 07.12.2021 року, зобов`язано приватного виконавця надати матеріали виконавчого провадження № 65253426 (т. 1 а.с. 79).

У судовому засіданні представник приватного виконавця Тарскіна К.О. заперечила щодо задоволення скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, що в розумінні ч. 2 ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження № 65253426, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходчи з такого.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року у справі № 757/356/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та штрафних санкцій задоволено частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08.04.2011 в загальному розмірі 4 465 649 грн. 88 коп., яка складається з: суми заборгованості в розмірі 1 935 023 грн. 90 коп., процентів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) в розмірі 2 022 497 грн. 57 коп. за період з 08.01.2011 по 02.11.2015, штрафних санкцій в розмірі 277 026 грн. 50 коп. з розрахунку 7% від невиплаченої суми позики в розмірі 3 957 521 грн. 47 коп. та 3% річних в розмірі 231 101 грн. 91 коп. від простроченої суми позики в загальному розмірі 4 234 547 грн. 97 коп. за період з 08.01.2014 по 02.11.2015, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат судовий збір в розмірі 8 090 грн. 00 коп. (а.с. 42-46).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 р. скасовано в частині стягнення 3% річних і в цій частині постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних відмовлено повністю. Зменшено загальну суму стягнення з 4 465 649,88 грн. до 4 234 547,89 грн., змінивши рішення в цій частині; в решті рішення суду залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року в частині відмови у стягненні 3% річних скасовано. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у цій частині змінено, зменшено стягнену суму з 231 101,91 грн. до 221 865,07 грн.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року в частині стягнення суми процентів у розмірі облікової ставки НБУ за користування позикою, штрафних санкцій з розрахунку 7% від неповерненої суми позики змінено, зменшено ці суми з 2 022 497,57 грн. до 113 397,70 грн. та з 277 026,50 грн. до 135 451,67 грн. відповідно.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року в частині визначення загального розміру заборгованості змінено, визначивши його у сумі 2 405 738,34 грн.

У іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року залишено без змін.

22.04.2021 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Пишного А.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа у справі № 757/365/15-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 21.04.2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 08.04.2011 в загальному розмірі 2 405 738 грн. 34 коп., яка складається з: суми заборгованості в розмірі 1 935 023 грн. 90 коп., процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 113 397 грн. 70 коп. за період з 08.01.2011 по 02.11.2015, штрафних санкцій в розмірі 135 451 грн. 67 коп. з розрахунку 7% від невиплаченої суми позики в розмірі 3 957 521 грн. 47 коп. та 3% річних в розмірі 221 865 грн. 07 коп. від простроченої суми позики в загальному розмірі 4 234 547 грн. 97 коп. за період з 08.01.2014 по 02.11.2015, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат судового збору в розмірі 6 090 грн. 00 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В. від 22.04.2021 року відкрито виконавче провадження № 65253426, на підставі виконавчого листа № 757/365/15-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 21.04.2021 року про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 08.04.2011 в загальному розмірі 2 405 738 грн. 34 коп., яка складається з: суми заборгованості в розмірі 1 935 023 грн. 90 коп., процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 113 397 грн. 70 коп. за період з 08.01.2011 по 02.11.2015, штрафних санкцій в розмірі 135 451 грн. 67 коп. з розрахунку 7% від невиплаченої суми позики в розмірі 3 957 521 грн. 47 коп. та 3% річних в розмірі 221 865 грн. 07 коп., а також в цей же день приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Пишним А.В. відкрито виконавче провадження на підставі оформленого судом виконавчого листа № 757/365/15-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 21.04.2021 року.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку державного виконавця перевіряти відповідність виконавчого документу рішенню суду.

Крім того, як встановлено судом та вказана обставина не спростована заявником, остання, ознайомившись із виконавчим листом та матеріалами виконавчого провадження, з будь-якими заявами щодо визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню або ж виправлення описок в ньому до суду не зверталась, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що під час прийняття приватним виконавцем виконавчого документу для примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, останній дотримувався вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії в частині відкриття виконавчого провадження на час їх вчинення були правомірними та вчиненими в межах його повноважень.

Постанова приватного виконавця про арешт майна боржника виноситься разом з постановою про відкриття виконавчого провадження та вимоги про її скасування є похідними від вимог про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтування інших доводів щодо неправомірності постанови про арешт майна боржника від 22.04.2021 року, яку боржник просила скасувати, скарга не містить.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відповідність дій приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження та накладення арешту 22.04.2021 року вимогам закону та відсутності підстав для задоволення скарги в цій частині.

Що стосується доводів боржника про незаконність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 28.05.2021 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

28.05.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - садового будинку, загальною площею 200,26 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0624 га, з кадастровим номером 3222789200:02:004:1421, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

28.05.2021 року приватним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.05.2021 року, зокрема і боржнику ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та повідомлення з пропозицією сторонам виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідності письмово повідомити про це виконавця.

30.06.2021 року приватним виконавцем Пишним А.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - суб`єкта господарювання ТОВ «Оцінка і консультація» та вказана постанова направлено сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до висновку, складеного 05.07.2021 року оцінювачем ТОВ «Оцінка і консультація» ОСОБА_3 , загальна вартість садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальної площею 0,0624 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/р Ясногородська, СТ «ДІО груп», на дату оцінки складає 1 813 000,00 грн.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилалася на те, що дії приватного виконавця з проведення оцінки майна та визначення вартості зазначеного нерухомого майна є неправомірними, а результати оцінки цього майна є незаконними, оскільки оцінено майно боржника без фактичного його огляду оцінювачем ТОВ «Оцінка і консультація» ОСОБА_3 та до звіту додано фотокартки не об`єкта оцінки, а іншого будинку, що вплинуло на визначення вартості будинку, зокрема, суттєво її занизили.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, у зв`язку з чим вимоги скарги в частині оскарження зазначених дій приватного виконавця є безпідставними.

Щодо вимоги скарги про визнання протиправної оцінки майна в сумі 1 813 000,00 грн. згідно з висновком про вартість майна, підготовленого ТОВ «Оцінка та консультація» оцінювачем ОСОБА_3 від 05.07.2021 року у виконавчому провадженні № 65253426, слід зазначити наступне.

Встановлено, що суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Оцінка і консультація» ОСОБА_3 здійснив незалежну грошову оцінку садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальної площею 0,0624 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/р Ясногородська, СТ «ДІО груп», в результаті чого склав звіт, яким визначено ринкову вартість вказаних об`єктів нерухомого майна у розмірі 1 813 000,00 грн.

Аналіз висновків про вартість майна свідчить, що суб`єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальної площею 0,0624 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/р Ясногородська, СТ «ДІО груп» та використав методичний підхід зіставлення цін продажу подібних земельних на території Макарівського району Київської області, зокрема, було обрано 5 ділянок, які є найбільш подібними до оцінюваної ділянки та пропонувались до продажу на ринку за період травень-липень поточного року.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.

Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді недотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Судом встановлено, що у висновку про вартість майна відсутні дані про особистий огляд об`єктів дослідження.

Проте, у заяві оцінювача, яка є додатком до висновку, зазначено про неможливість особистого огляду об`єкта (внутрішніх приміщень), у зв`язку з чим розрахунки проводились на підставі інформації, документів та характеристик, які наведені замовником оцінки та наявної зовнішньої фотовізуалізації. Інформації, документи та характеристик, надані замовником, приймаються як достовірні на дату оцінки. Прогнози, допущення, що містяться в звіті, основані на поточних умовах припущених короткострокових факторах,які впливають на зміну попиту та пропозиції та стабільної економічної ситуації, що зберігається. Однак ці прогнози схильні до змін із-за умов, що змінюються в майбутньому. Тому, строк використання звіту - 6 місяців (т. 1 а.с. 187).

Отже, оцінювачем при визначення оцінки майна дотримано п. 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, боржником ОСОБА_2 не доведено, що проведення оцінки без огляду приміщень суттєво вплинули на результати оцінки майна.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги в частині визнання протиправної оцінки (вартості) майна у розмірі 1 813 000,00 грн. відповідно до висновку про вартість майна, підготовленого ТОВ «Оцінка та консультація» оцінювачем ОСОБА_3 від 05.07.2021 року у виконавчому провадженні № 65253426.

Також не підлягає задоволенню скарга в частині вимог про визнання протиправною та скасування заявки про реалізацію арештованого майна ДП «Сетам» від 06.07.2021 року № 1483 та зупинення реалізації арештованого майна, а саме спірної земельної ділянки та садового будинку, оскільки питання зупинення вчинення виконавчих дій - це виключні повноваження виконавця під час виконавчого провадження.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 766/6997/18 (провадження № 61-48013св18), від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-19310св19), тому не заслуговують на увагу доводи скарги з приводу відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд звертає увагу, що постановою приватного виконавця Пишного А.В. від 18.10.2021 року про зняття з реалізації майна у виконавчому провадженні № 65253426 припинено процес реалізації реєстраційного лоту № 496722 (уціненого лоту № 492017), предмета іпотеки якого є садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальної площею 0,0624 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3222789200:02:004:1421, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с/р Ясногородська, СТ «ДІО груп» (т. 1 а.с. 71).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги у зв`язку з її безпідставністю.

При цьому, суд відхиляє доводи представника приватного виконавця Тараскіної К.О. про необхідність відмови у задоволенні скарги з підстав пропуску боржником строку звірення до суду зі скаргою, виходячи з такого.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 65253426, поштова кореспонденція, направлена приватним виконавцем Пишним А.В. на адресу боржника ОСОБА_2 , повертались без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.

При цьому, представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 була обізнана про наявність виконавчого провадження № 65253426 та ознайомлена з ним 20.08.2021 року, про що свідчить копія ордеру № КВ №414398 на надання правової допомоги ОСОБА_2 від 20.08.2021 року, який міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, десятиденний строк на оскарження дій приватного виконавця Пишного А.В. та винесених ним постанов в рамках виконавчого провадження у боржника ОСОБА_2 почався з 21.08.2021 року та закінчився відповідно 31.08.2021 року

Зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця щодо винесення зазначених постанов боржник звернулась 30.08.2021 року.

Таким чином, боржником ОСОБА_2 не пропущено десятиденний строк оскарження постанов у виконавчому провадженні № 65253426, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. 447-453 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_2 на дії та рішення приватного виконавця Пишного Артема Володимировича у виконавчому провадженні № 65253426, відкритого за виконавчим листом, виданого Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/356/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В.Батрин