Ухвала

від 02.11.2022 по справі 947/25376/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25376/22

Провадження № 1-кс/947/10826/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022 року м.Одеса

Слідчий суддяКиївського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 за участюсекретаря ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, в провадженні СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені 20.09.2022 року до ЄРДР за № 12022162480001121 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ст.367 ч.1 КК України, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Прокурор звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 1410136900:00:021:0541, площею 0,821 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 333322414101, яка, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, належить ОСОБА_4 , - обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення цивільного позову в рамках даного кримінального провадження.

Прокурор просила розглянути клопотання без її участі та без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно доп.4ч.2ст.170КПК України, арешт майнадопускається зметою забезпечення,зокрема,відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов).

Згідно до ст.170 ч. 6 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження..

Відповідно до ст.172 ч.2 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення.

А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Приймаючи до уваги дані, які містяться в матеріалах досудового слідства, вважаю доведеним органом досудового розслідування, наявність обґрунтованої підозри в скоєнні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч.1 КК України.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної власності належить: земельна ділянка, кадастровий номер 1410136900:00:021:0541, площею 0,821 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 333322414101.

Враховуючи, що вказане майно не було тимчасово вилучене, вважаю можливим, відповідно до ст. 172 ч.2 КПК України, розглянути клопотання без повідомлення підозрюваного власника майна, з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження, заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави в особі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» ОМР матеріальної шкоди на загальну суму 143050, 78 гривень.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи доуваги правовупідставу дляарешту майнатобто наявністьобґрунтованої підозри,необхідність забезпеченняризиків реалізаціїмайна підозрюваного,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження танаслідки арештумайна длятретіх осіб,вважаю доведениму судовомузасіданні слідчимнаявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеної у клопотанні земельної ділянки, шляхом заборони розпорядження та відчуження.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київськоїокружної прокуратурим.Одеси ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1410136900:00:021:0541, площею 0,821 га, що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 333322414101- шляхом заборони розпорядження та відчуження власником та іншими особами.

Виконання ухвали покласти на прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя ОСОБА_1