Постанова

від 26.10.2022 по справі 2-729/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1245/22 Справа № 2-729/11 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Гаржі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочнерішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року

по справіза позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МетСнабКомплект», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2009 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МетСнабКомплект», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову ПАТ «КБ «Надра» зазначав, що між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «МетСнабКомплект» 31.07.2008 року укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 950 000,0 грн із розрахунку 25% на місяць строком до 30.07.2009 року. Для забезпечення зазначених зобов`язань 31.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №2 від 31.07.2008 року, між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №3 від 31.07.2008 року, також із ОСОБА_4 укладено договір поруки №4 від 31.07.2008 року, згідно яких останній зобов`язався нести відповідальність перед банком солідарно з ТОВ «МетСнабКомплект» по кредитному договору від 31.07.2008 року. Відповідач ТОВ «МетСнабКомплект» належним чином не виконувало умови п.п. 3.2.3, 3.2.4 вказаного договору і своєчасно не сплачувало поточні платежі. Станом на 15.07.2011 року загальна сума заборгованості з урахуванням відсотків, штрафу та пені становить 1 840 887,97 грн. Оскільки до теперішнього часу на кількаразові письмові вимоги позивача відповідачі від виконання своїх зобов`язань ухиляються, позивач просив суд стягнути солідарно з ТОВ «МетСнабКомплект», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість в сумі 1 840 887,97 гривень, а також понесені витрати по справі 1 952.00 гривень.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року стягнуто солідарно з ТОВ «МетСнабКомплект», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 840 887 гривень 97 копійок, з яких заборгованість по кредиту: 950 000,00 грн., по відсоткам: 531 076, 40 грн., заборгованість по пені строку сплати кредиту: 100 013, 89 грн., пеня за порушення строку сплати відсотків: 12 648,98 грн., інфляція: 188 100,00 грн., та 1 952 гривень 00 копійок витрат у справі, а всього 1 842 839 гривень 97 копійок.

В апеляційній скарзі на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року ОСОБА_1 просить заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.09.2013 року по справі №2-729/11 залишено без руху до надходження справи з суду першої інстанції.

23 лютого 2021 року до канцелярії Дніпровського апеляційного суду надійшли матеріали справи №2-729/11, які містять лише копію заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.03.2021 року матеріали справи направлено до суду першої інстанції для ініціювання повного (точного) відновлення втраченого провадження відповідно до розділу X ЦПК України, зокрема, з урахуванням приписів статті 494 ЦПК України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року відновлено втрачене провадження у цивільній справі №2-729/11 в частині оригіналу ухвали суду від 18.08.2009 року про відкриття провадження у справі, оригіналу заочного рішення від 16.09.2013 року, оригінал супровідних листів, за яким копія заочного рішення суду спрямована учасникам справи.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «МетСнабКомплект» 31.07.2008 року укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 950 000,00 грн із розрахунку 25% на місяць строком до 30.07.2009 року.

Для забезпечення зазначених зобов`язань 31.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №2 від 31.07.2008 року, між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №3 від 31.07.2008 року, також із ОСОБА_4 укладено договір поруки №4 від 31.07.2008 року, згідно яких останній зобов`язався нести відповідальність перед банком солідарно з ТОВ «МетСнабКомплект» по кредитному договору від 31.07.2008 року.

Відповідач ТОВ «МетСнабКомплект» належним чином не виконувало умови п.п. 3.2.3, 3.2.4 вказаного договору і своєчасно не сплачувала поточні платежі.

Станом на 15.07.2011 року загальна сума заборгованості з урахуванням відсотків, штрафу та пені становить 1 840 887 гривень 97 копiйок.

До теперішнього часу на кількаразові письмові вимоги позивача відповідачі від виконання своїх зобов`язань ухиляються.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що їй взагалі не було відомо про розгляд даної справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із мотивувальної частини рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.09.2013 року вбачається, що відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день слухання справи повідомлені належним чином через засоби масової інформації, а тому суд вважав за необхідне розглянути справу за його відсутності на підставі достатніх у справі доказів про правовідносини сторін на підставі ст.224 ЦПК України, зі згоди на це представника позивача. Доказів того, що ОСОБА_1 не була обізнана про наявність заочного рішення, суду не надано.

Крім того, як вбачається з повідомлення архіваріуса Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.10.2020 року, цивільна справа №2-729/11(2/199/68/13) знищена, згідно з «Переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів», акт знищення №2 від 25.01.2019 року. ОСОБА_1 не було ініційовано питання про поновлення знищеного судового провадження. Таким чином, звертаючись через 7 років після ухвалення рішення, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на спростування твердження суду щодо належного повідомлення сторін, у тому числі і відповідачки ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи, а також на підтвердження того, що вона дізналася про рішення суду лише 06.10.2020 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що її племінник ОСОБА_4 запевнив її, що всі зобов`язання перед банком виконані, ніяких боргів вони не мають перед банком, а тому договір поруки є припиненим, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника чи виконання поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов`язків.

Під час вирішення таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов`язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-69цс11, від 5 лютого 2014 року у справі № 6-152цс13, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1009цс17.

Судом першої інстанції було встановлено, що договорами поруки №1, №2, №3, №4 від 31.07.2008 року передбачено, що поручителі зобов`язалися нести відповідальність перед банком солідарно з ТОВ «МетСнабКомплект» по кредитному договору від 31.07.2008 року, дія договорів поруки закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором чи виконанням поручителями своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Таким чином, саме 30.07.2009 року є строком виконання основного зобов`язання та від нього відраховуються шість місяців, наданих кредитору для пред`явлення вимоги до поручителя. Оскільки вищевказаний строк для пред`явлення вимоги до поручителя не сплинув (із позовом банк звернувся в серпні 2009 року а.с.16), відсутні підстави вважати зазначені договори поруки №1, №2, №3, №4 від 31.07.2008 року припиненим в порядку вимог частини 4 статті 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не погоджується із стягнутою сумою заборгованості у розмірі 1840887,97 грн, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді даного питання суд насамперед бере до уваги та базує свої висновки на рішенні, що є в матеріалах справи, ухваленому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року. Колегія суддів враховує те, що зазначене рішення містить висновки що банк виконав обов`язок перед кредитором, заборгованість останнім не погашена, від виконання своїх зобов`язань відповідачі ухилялися, внаслідок чого станом на 15 липня 2011 року виникла заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2008 року №869198/КК у розмірі 1840887грн. Вимога банку до відповідачів про погашення суми заборгованості залишена ними без задоволення, розмір заборгованості останніми жодними належними та допустимими доказами не спростований.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, в заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 заявляла про необхідність призначення експертизи з метою спростування висновків суду, проте в подальшому ОСОБА_1 таких клопотань не заявляла та не сприяла проведенню експертизи упродовж всього розгляду справи. Також, відповідачами не було подано зустрічних позовних заяв або інших позовних заяв щодо визнання недійсним кредитного договору.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, обов`язок доказування лежить не на суду, а на сторонах.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Посилаючись на факт відсутності кредитних зобов`язань, апелянт не надає жодного належного та допустимого доказу на спростуваннязазначених позивачемвимог,а доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях (ч.6ст.81ЦПКУкраїни). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, наявність яких підтверджується кредитним договором від 31 липня 2008 року № 869198/КК та договорами поруки від 31 липня 2008 року, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки боржник та поручителі належним чином свої зобов`язання перед кредитором не виконали.

Окрім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечувала проти самого укладеного договору поруки і вважала що від банку не отримувала ніяких повідомлень, а посилалась на те,що її племінник кредитор ОСОБА_4 ,який помер,впевнив її що кредит ним сплачений.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова