Постанова

від 05.10.2022 по справі 910/8116/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Справа№ 910/8116/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін: від позивача - не з`явився;

від відповідача - Лопатнікова Аліна Вадимівна (поза межами приміщення суду);

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 (повний текст рішення складено та підписано 31.01.2022) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 (повний текст рішення складено та підписано 11.02.2022)

у справі № 910/8116/21 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Терновий Максим Миколайович

про стягнення 121 716,00 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - відповідач) про стягнення 121716,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини відповідача зроблено неналежний переказ грошових коштів з рахунку позивача, у зв`язку з чим просить стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" грошові кошти у розмірі 108 000,00 грн та пеню у розмірі 13716,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення 121716,00 грн відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом встановлено, що 11.01.2021 від імені позивача, особою, яка на дату подання платіжного документа, була ідентифікованою та верифікованою раніше у порядку, визначеному статтею 11 Закону про ПВК/ФТ, до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" з фінансового номеру клієнта з використанням встановлених паролів та ключів, надійшов електронний платіжний документ №239 від 11.01.2021 про переведення коштів на рахунок ФОП Терновий М.М. у розмірі 108000,00 грн, що прийнятий до виконання фінансовою установою. Доказів того, що вказаний платіжний документ не відповідав вищенаведеним вимогам чинного законодавства та не підлягав виконанню банком матеріали справи не містять і позивачем не доведено. відповідачем в межах чинного законодавства та у встановлений пунктом 23 додатку 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу десятиденний строк проведено актуалізацію даних про клієнта, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем порядку внесення змін до даних про клієнта та наявність вини саме відповідача у спірному списанні коштів з рахунку позивача, зважаючи на те, що зміна фінансової особи за банківським рахунком до закінчення банком актуалізація даних про нового представника клієнта не є безумовною та самостійною підставою для блокування банком банківських рахунків. При цьому, матеріали справи не містять і позивачем не надано доказів того, що колишньому директору позивача були заблоковані надані йому інструменти доступу до банківських рахунків товариства чи вжито будь-яких інших заходів, окрім подання анкети-заявки на актуалізацію даних клієнта до банку, з метою обмеження доступу звільненої особи до рахунків товариства. З урахуванням фактичних обставин справи та належності і допустимості доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час проведення спірного платежу та як наслідок наявності вини саме відповідача у безпідставному розпорядженні коштами позивача особою, яка попередньо була звільнена з посади директора, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити. При цьому, суд зауважує, що питання наявності чи відсутності правових підстав для перерахування коштів Фізичній особі-підприємцю Терновому М.М. не входить в предмет доказування у даній справі, а тому доводи третьої особи про наявність договірних відносин між нею та позивачем до уваги суду не приймаються.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІТА Фінанс" на користь Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Ухвалено видати третій особі наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили. В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про стягнення судових витрати на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що у поясненнях третьої особи зазначено, що розрахунок витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у межах розгляду даного спору буде поданий до суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду третьою особою пояснень щодо позову та доказової бази, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Фізичній особі-підприємцю Терновому М.М. не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин. У наданих до суду третьою особою поясненнях на виконання вимог приписів ч.1 ст.124 ГПК України зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн, втім у заяві про розподіл судових витрат третя особа просить відшкодувати понесені витрати у розмірі 91287,00 грн, який істотно перевищує попередньо визначений розмір без наведення жодного обґрунтування такого збільшення на 50% у порівнянні із попередньо заявленим. Судом враховано, що на момент подання до суду пояснень 09.11.2021 із зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку та беручи до уваги дату підписання додаткової угоди 28.10.2021 (із визначенням сторонами граничного розміру витрат на правничу допомогу), третій особі було відомо про встановлення максимального ліміту відшкодування таких витрат та предмету даного спору, а тому суд дійшов висновку про недоведеність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31287,00 грн. Окрім того, судові засідання, з урахуванням їх очікування були коротшими, ніж зазначено третьою особою, що вбачається з протоколів фіксації судових засідань, що відповідно вплинуло на загальний час надання правової допомоги. З урахуванням встановлених судом обставин у їх сукупності, заява Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 25000,00 грн, який є обґрунтованим та пропорційним до предмету спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі № 910/8116/21. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" задовольнити в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21. Відмовити в задоволенні заяви ФОП Терновий М.М. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" судових витрат на професійну правничу допомогу.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що про факт втрати електронного платіжного засобу, через неможливість здійснення контролю над ним, у зв`язку зі зміною власника, повідомлено банк належним чином, проте, жодних дій щодо забезпечення схоронності грошових коштів на рахунках підприємства банком вчинено не було, в результаті чого з рахунку позивача було списано 108 000,00 грн.

Скаржник зазначає, що з моменту подання заяви про зміну розпорядника рахунку від 05.01.2021 у відповідача, як у об`єкта фінансового моніторингу були підстави вважати, що інформація про представника клієнта Ожибко М.Р. є неактуальною, таким чином, на момент здійснення списання грошових коштів за ініціативою не уповноваженої особи власника, відповідач був належним чином повідомлений про зміну розпорядника рахунку та мав передбачені чинним законодавством України механізми зупинення даної операції і в силу положень чинного законодавства України є відповідальною особою за санкціонування спірного списання грошових коштів з рахунку позивача.

Також скаржник зазначає, що додаткове рішення є невід`ємним від основного судового рішення, тому оскаржується разом з основним, крім того, форма посилання третьої особи - ФОП Тернового М.М. про очікування понесення судових витрат та посилання на певні суми не є підтвердженням виконання вимог ст. 129 ГПК України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат з позивача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8116/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21. Призначено справу № 910/8116/21 до розгляду у судовому засіданні 31.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21 на 23.06.2022.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 відкладено розгляд справи №910/8116/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 на 14.07.2022.

Розпорядженням виконуючого обов`язки керівника апарату суду, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. з 11.07.2022 у відпустці відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8116/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 прийнято справу № 910/8116/21 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи №910/8116/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 на 17.08.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 задоволено заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 відкладено розгляд справи № 910/8116/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 на 05.10.2022. Розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.

31.08.2022 представником відповідача до Північного апеляційного господарського суду надано докази відправлення відповідачем ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 910/8116/21 до позивача та третьої особи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді: Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, для розгляду справи № 910/8116/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Зубець Л.П.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, тимчасову непрацездатність судді, введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8116/21 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі № 910/8116/21 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.08.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" (далі - товариство), як корпоративному клієнту, відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 (далі - рахунок) Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк".

14.08.2020 товариство, на підставі статуту від імені якого діяв директор, на підставі анкети-заявки та ст. 634 ЦК України приєдналось до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), які надаються Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", що розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua в редакції чинній на дату підписання цього документа, які разом з тарифами становлять договір банківського рахунку.

За вказаною заявкою банком позивачу було надано доступ до рахунків, зокрема, НОМЕР_1 та визначено особу з правом фінансового підпису (в тому числі розпорядження рахунком та майном) - директора Ожибко Миколу Романовича.

04.01.2021 засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" прийнято рішення №1/2021 про звільнення Ожибко М.Р. з посади директора товариства з 04.01.2021; призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" Сидоренко Л.Ю. з 05.01.2021; надання директору товариства повноваження діяти в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" в державних та недержавних підприємствах, установах, організаціях та установах та видавати від імені товариства довіреності відповідним фахівцям на проведення дій, пов`язаних з проведенням державної реєстрації підприємства, внесення змін до ЄДРПОУ та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У зв`язку зі зміною керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс", Сидоренко Л.Ю. 05.01.2021 звернулась до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін відомостей про керівника юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06.01.2021 за реєстраційним номером 1000681070006058343 державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації проведені реєстраційні дії щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Також, у зв`язку зі зміною відомостей про керівника юридичної особи, 05.01.2021 позивач звернувся до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в якому було відкрито банківські рахунки з анкетою-заявкою клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг з повідомленням про зміну директора, яка прийнята у Печерському філіалі Голосіївського відділення Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк".

Однак, не зважаючи на повідомлення про зміну керівника, за платіжним дорученням № 239 від 11.01.2021 попереднім директором з використанням фінансового телефону, паролю та ключа проведено операцію щодо перерахування коштів з банківського рахунку НОМЕР_1 позивача на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця Тернового М.М. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у розмірі 108 000,00 грн з призначенням платежу "Без ПДВ. Маска медична трьохшарова. Без ПДВ", що відкритий в Акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк".

У зв`язку з вищевикладеним, 13.01.2021 позивач звернувся до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" з заявою про надання пояснень з приводу не відхилення заявки попереднього директора позивача та надання доступу на здійснення банківської операції та списання коштів.

Згідно із наявної в матеріалах справи відповіді банку №20.1.0.0.0/7-210113/1319 від 05.02.2021, позивачу повідомлено про те, що відповідно до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №65 від 19.05.2020 та Програми проведення заходів належної перевірки клієнтів, затвердженої рішенням Правління банку протокол № 54 від 01.11.2020, анкета доповнюється новими або уточненими даними протягом 10 робочих днів за результатом вжитих банком заходів щодо актуалізації даних про клієнта. Банком не порушено чинного законодавства в частині внесення змін по клієнту до анкети, оскільки відповідно до нормативно-правових актів такі зміни вносять протягом 10 робочих днів. Станом на 05.02.2021 актуалізація даних успішно завершена.

02.02.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про надання пояснення щодо списання банком коштів з його рахунку на підставі поданого попереднім директором платіжного доручення № 239 від 11.01.2021, який на момент несанкціонованого списання вже не був директором, а банк, в свою чергу, мав закрити йому доступ до рахунків.

На вказане звернення, відповіддю № 20.1.0.0.0/7-210202/8431 від 26.02.2021 банк повідомив позивача про те, що зміни по клієнту до анкети внесені банком у термін 10 робочих днів із дня отримання банком документів щодо вивчення клієнта, як то встановлено нормативно-правовими актами та наголошено на тому, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів і не є відповідальними за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки незважаючи на повідомлення про зміну керівника ТОВ "ІТА Фінанс" банком проведено банківську операція на підставі заявки, яка подана звільненим директором позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зауважує на тому, що зміна даних до анкети ТОВ "ІТА Фінанс" внесені банком у термін, що не перевищує 10 робочих днів від дня отримання банком відповідних документів, як то унормовано приписами додатку № 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для неприйняття до виконання поданого платіжного доручення від попереднього директора позивача про переведення коштів на користь третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.08.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" відкрито у відповідача банківський рахунок НОМЕР_1 та 14.08.2020 на підставі анкети-заявки надано доступ до даного рахунку та визначено Ожибко М.Р. як особу з правом фінансового підпису (в тому числі розпорядження рахунком та майном).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка, а відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Приписами ч. 2 та 3 ст. 1066 ЦК України унормовано, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частинами 1 та 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

11.01.2021 до банку надійшло платіжне доручення №239 від 11.01.2021, відправником за яким визначено ТОВ "ІТА Фінанс", отримувачем - ФОП Терновий М.М., про перерахування з рахунку платника НОМЕР_1 на рахунок отримувача № НОМЕР_3 коштів в сумі 108 000,00 грн, з призначенням платежу "Без ПДВ. Маска медична трьохшарова. Без ПДВ", яке проведено банком 11.01.2021 об 18 год. 49 хв. Платіж був сформований та підписаний Ожибко М.Р., що не заперечується сторонами.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон про ПВК/ФТ) ідентифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних.

За приписами ч. 2 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ встановлено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Абзацом 1 ч. 4 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ передбачено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

При цьому, частиною 14 статті 11 Закону про ПВК/ФТ передбачено, що повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов`язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб`єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.

Верифікація платника (ініціатора переказу)/отримувача може не здійснюватись, якщо платник (ініціатор переказу)/отримувач був ідентифікований та верифікований раніше у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (пункт 9 статті 14 Закону про ПВК/ФТ).

Як вже зазначалось, 14.08.2020 на підставі анкети-заявки надано доступ до даного рахунку та визначено Ожибко М.Р. як особу з правом фінансового підпису (в тому числі розпорядження рахунком та майном).

Отже, на момент здійснення спірного платежу, Ожибко М.Р. був ідентифікований та верифікований раніше у порядку, визначеному статтею 11 Закону про ПВК/ФТ в банківській системі, що надавало банку підстави для проведення платежу.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком (ст. 1090 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 1091 ЦК України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Згідно із п. 10.1 вказаної Інструкції оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "платіжний за стосунок" та інших систем дистанційного обслуговування.

За приписами п. 10.3 Інструкції, юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов`язково мають обумовлюватися права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

У п. 1.4 Інструкції визначено, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Згідно з приписами п. 10.5 Інструкції під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет -банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронні цифрові підписи. Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Положеннями п. 10.8 Інструкції передбачено, що під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів.

Отже, за надісланим електронним розрахунковим документом платника (за рахунок його коштів) банк, у разі відповідності даних розрахункового документа визначеним вимогам закону та накладення на нього електронного цифрового підпису ідентифікованою та верифікованою у встановленому банківським законодавством порядку особою, зобов`язаний його прийняти та переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача).

Як вже зазначалось, 11.01.2021 від імені позивача, особою, яка на дату подання платіжного документа, була ідентифікованою та верифікованою раніше у порядку, визначеному статтею 11 Закону про ПВК/ФТ, до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" з фінансового номеру клієнта з використанням встановлених паролів та ключів, надійшов електронний платіжний документ № 239 від 11.01.2021 про переведення коштів на рахунок ФОП Терновий М.М., у розмірі 108 000,00 грн, що прийнятий до виконання фінансовою установою.

Доказів того, що вказаний платіжний документ не відповідав вищенаведеним вимогам чинного законодавства та не підлягав виконанню банком матеріали справи не містять і позивачем не доведено.

Позивач, стверджуючи про неправомірність дій саме банку під час проведення платежу 11.01.2021, який був створений та підписаний Ожибко М.Р. , посилається на те, що 04.01.2021 на підставі рішення засновника (учасника) товариства Ожибко М.Р. був звільнений з посади директора товариства та з 05.01.2021 призначено нового директора Сидоренко Л.Ю., про що повідомлено банк шляхом подання у Печерському філіалі Голосіївського відділення Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" анкети-заявки клієнта юридичної особи про приєднання до Умов і Правил надання банківського рахунку з повідомленням про зміну директора, а відтак банк мав заблокувати банківський рахунок та зупинити проведення платежів за ним до зміни відомостей про керівника.

Постановою правління Національного банку України № 65 від 19.05.2020 року, відповідно до статей 7, 15, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою забезпечення реалізації вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення).

Додатком 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу затверджено порядок належної перевірки клієнтів, за умовами пункту 1 та 2 якої, банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Пунктом 14 додатку 1 Положення визначено, що банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта також у разі: виявлення фактів наявності суттєвих змін у діяльності клієнта (зокрема в разі зміни КБВ, керівника, місцезнаходження юридичної особи, трасту, іншого подібного правового утворення, ФОП); закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів; втрати чинності/ обміну ідентифікаційного документа клієнта (представника клієнта); встановлення факту належності клієнта до PEP.

Пунктом 22 додатку 1 Положення визначено, що банк зобов`язаний формувати та вести електронні анкети клієнтів, належна перевірка яких здійснюється у випадках, передбачених в абзацах другому, третьому, сьомому та восьмому частини третьої статті 11 Закону про ПВК/ФТ. Анкета клієнта ведеться банком в електронному вигляді та має містити інформацію, отриману банком за результатами НПК (уключаючи ПЗНП), а також висновки банку щодо оцінки ризику ділових відносин (фінансової операції без установлення ділових відносин) з клієнтом із зазначенням дат здійснення таких оцінок та переоцінок (у разі зміни рівня ризику).

Банк уносить до анкети інформацію (дані), достовірність якої (яких) підтверджується наявними в банку відповідними документами (їх копіями), а також інформацію, отриману від клієнта, з офіційних, надійних та інших джерел.

Анкета клієнта формується під час установлення ділових відносин з клієнтом, але до проведення першої фінансової операції клієнтом. Анкета доповнюється новими або уточненими даними протягом 10 робочих днів за результатами вжитих банком заходів щодо актуалізації даних про клієнта. Інформація щодо оцінки/переоцінки рівня ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом зазначається у день здійснення такої оцінки/переоцінки (із зазначенням відповідних дат здійснення такої оцінки/переоцінки) (пункт 23 додатку №1 до Положення).

З аналізу наведених приписів чинного законодавства у сфері банківського обслуговування вбачається, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка і повторна ідентифікація та верифікація клієнта не є обов`язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами Закону. Актуалізація ж даних про клієнта, тобто доповнення новими або уточненими даними, яка здійснюється банком у разі, зокрема, зміни керівника, проводиться у термін протягом 10 робочих днів за результатами вжитих банком заходів щодо актуалізації даних про клієнта.

При цьому, вимогами чинного законодавства та умовами договору банківського рахунку не встановлено обов`язку банка щодо блокування банківського рахунку чи зупинення платежів за ним до закінчення процедури актуалізації даних клієнта, як і не встановлено умовами договору банківського рахунку іншого строку чи порядку проведення актуалізації даних про клієнта.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 05.01.2021 позивач подав відповідачу анкету-заявку з метою актуалізації даних про клієнта у зв`язку з прийнятим засновником товариства рішення про зміну керівника товариства з Ожибко М.Р. на Сидоренко Л.Ю.

13.01.2021 відповідачем за результатом проведеної актуалізації даних про клієнта у відповідності до вимог Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, внесено відомості до анкети щодо визначення Сидоренко Л.Ю. особою з правом фінансового підпису (в тому числі розпорядження рахунком та майном) та надання доступу до рахунку.

Отже, відповідачем в межах чинного законодавства та у встановлений пунктом 23 додатку 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу десятиденний строк проведено актуалізацію даних про клієнта, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем порядку внесення змін до даних про клієнта та наявність вини саме відповідача у спірному списанні коштів з рахунку позивача, зважаючи на те, що зміна фінансової особи за банківським рахунком до закінчення банком актуалізація даних про нового представника клієнта не є безумовною та самостійною підставою для блокування банком банківських рахунків.

При цьому, матеріали справи не містять і позивачем не надано доказів того, що колишньому директору позивача були заблоковані надані йому інструменти доступу до банківських рахунків товариства чи вжито будь-яких інших заходів, як то анулювання ключів або зміни паролів, окрім подання анкети-заявки на актуалізацію даних клієнта до банку, з метою обмеження доступу звільненої особи до рахунків товариства.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час проведення спірного платежу та як наслідок наявності вини саме відповідача у безпідставному розпорядженні коштами позивача особою, яка попередньо була звільнена з посади директора, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, у поясненнях третьої особи зазначено, що розрахунок витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у межах розгляду даного спору буде поданий до суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Так, Фізичною особою-підприємцем Терновим М.М. подано до господарського суду першої інстанції заяву, в якій просить стягнути з позивача понесені судові витрати у розмірі 91 287,00 грн на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу третьою особою надані копія договору про надання правової допомоги № 1/6 від 16.07.2021 (далі - договір), укладеного між Терновим Максимом Миколайовичем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Поз, Солод Партнерс" (далі - об`єднання), оригінали додаткової угоди №1 від 28.10.2021 до договору про надання правової допомоги та акту наданої правової допомоги від 18.01.2022, копії ордеру серії КВ №154293 від 16.07.2021, виданого Адвокатським об`єднанням "Поз, Солод Партнерс" на ім`я адвоката Солода І.В., який приймав участь під час розгляду справи, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 4025/10 від 25.06.2009.

Умовами пункту 1 договору визначено, що клієнт доручає надати, приймає та оплачує, а об`єднання надає правову (правничу, юридичну) допомогу (допомога), в тому числі, щодо: захисту/представництва клієнта, його прав і законних інтересів у будь-яких відносинах перед будь-якими особами у будь-яких провадженнях на будь-яких стадіях у будь-яких інстанціях; розробки правової позиції, підготовки документів, надання консультацій щодо захисту та представництва; збирання доказів; здійснення інших видів адвокатської й іншої діяльності. За необхідності, сторони можуть окремо конкретизувати види допомоги.

Допомога надається адвокатом (адвокат), визначеним об`єднанням самостійно, який діє відповідно до договору й наділений всіма та будь-якими необхідними для надання допомоги повноваженнями, правами та обов`язками за законодавством. У зв`язку з цим, допомога включає вчинення всіх та будь-яких необхідних юридично значимих дій (пункт 2 договору).

Пунктом 7 договору передбачено, що гонорар за надання допомоги визначається в додатковій угоді або у загальному порядку відповідно до правил.

За умовами пункту 1.1 додаткової угоди №1 від 28.10.2021 до договору про надання правової допомоги (далі - угода) клієнт доручає надати, приймає та оплачує, а об`єднання надає допомогу щодо представництва клієнта, в тому числі, як фізичної особи - підприємця (суб`єкта господарювання), захисту його прав і законних інтересів у будь-якому процесуальному статусі учасника провадження по господарській справі № 910/8116/21 за позовом ТОВ "ІТА Фінанс" до АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення коштів на стадії розгляду в судах всіх інстанцій, а також ведення (правовий супровід) цієї справи.

Угода включає в себе окреме доручення клієнта на надання додаткової допомоги, що не впливає на надання іншої допомоги відповідно до договору. Першим днем надання допомоги за угодою є день укладення угоди. Звітним періодом надання допомоги є період розгляду справи, визначеної у пункті 1 угоди, в суді однієї інстанції (пункти 2 та 3 угоди).

Пунктом 6 угоди визначено гонорар, що складається з: основного гонорару (погодинна ставка) у розмірі 7000,00 грн за кожну 1 (одну) годину надання допомоги, але не нижче еквіваленту 200,00 Євро (валюті Європейського Союзу) в гривнях (валюті України) за курсом валюти за договором станом на момент розрахунку, за кожну 1 (одну) годину надання допомоги (пункт 6.1 угоди); додаткового гонорару (гонорару успіху) у еквіваленті 10 процентів від суми розміру грошових коштів (вартості майна), що підлягають залишенню у клієнта (іншої особи в інтересах клієнта) за остаточним (що набрало законної сили відповідно до законодавства) рішенням (висновком) суду (третьої особи) по справі, щодо якої надано допомогу (пункт 6.2 угоди).

За умовами пункту 7 угоди визначено, що гонорар визначено у загальному порядку відповідно до Правил. Загальна сума гонорару за результатом розгляду справи судом однієї інстанції не може перевищувати 75 процентів від ціни позову. Розмір гонорару та обов`язок клієнта з його оплати не залежить від розміру компенсації клієнту витрат на правничу допомогу адвоката за будь-яким рішенням (висновком) суду.

Угода набирає чинності та є невід`ємною складовою частиною договору з дати, яка зазначена в угоді (пункт 12 угоди).

На виконання умов укладеної додаткової угоди, за актом наданої правової допомоги від 18.01.2022, клієнтом прийнято, а об`єднанням надано правову допомогу в період з 28.10.2021 по 18.01.2022 у справі №910/8116/21, а саме: складання заяви про ознайомлення (1 год.); ознайомлення з матеріалами справи (1,5 год.); розробка та узгодження правової позиції по справі (1 год.); складання пояснень третьої особи (7 год.); участь у судовому засіданні 09.11.2021 (1,5 год.); участь у судовому засіданні 19.11.2021 (1 год.); участь у судовому засіданні 30.11.2021 (1 год.); участь у судовому засіданні 14.12.2021 з його очікуванням (2 год.); участь у судовому засіданні 11.01.2022 з його очікуванням (1,75 год.); участь у судовому засіданні 14.01.2022 (1 год.); складання заяви про розподіл судових витрат (1,25 год.).

Умовами пункту 4 акту визначено вартість у загальному розмірі 152171,00 грн, що складається з основного гонорару у розмірі 140000,00 грн та "гонорару успіху" у розмірі 12171,60 грн.

Втім, третя особа вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 91287,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/8116/21 у період з 28.10.21 по 18.01.2022, так як умовами пункту 7 угоди визначено, що загальна сума гонорару за результатом розгляду справи судом однієї інстанції не може перевищувати 75 процентів від ціни позову.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

"Суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

Так, у постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати третьої особи були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду третьою особою пояснень щодо позову та доказової бази, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Фізичній особі-підприємцю Терновому М.М. не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що на момент подання до суду пояснень 09.11.2021 із зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку та беручи до уваги дату підписання додаткової угоди 28.10.2021 (із визначенням сторонами граничного розміру витрат на правничу допомогу), третій особі було відомо про встановлення максимального ліміту відшкодування таких витрат та предмету даного спору, а тому суд дійшов висновку про недоведеність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31287,00 грн, а судові засідання, з урахуванням їх очікування були коротшими, ніж зазначено третьою особою, що вбачається з протоколів фіксації судових засідань, що відповідно вплинуло на загальний час надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з урахуванням встановлених судом обставин у їх сукупності, заява Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 000,00 грн, який є обґрунтованим та пропорційним до предмету спірних правовідносин.

Твердження скаржника про те, що форма посилання третьої особи про очікування понесення судових витрат та посилання на певні суми не є підтвердженням виконання вимог ст. 129 ГПК України, що є підставою для відмови у задоволенні ФОП Тернового М.М. про стягнення судових витрат з ТОВ "ІТА Фінанс", є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на наведене вище, підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21, відсутні.

З приводу доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржувані рішення є вмотивованими, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються їх висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі № 910/8116/21 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі № 910/8116/21 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі № 910/8116/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8116/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2022, враховуючи перебування суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В. у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Л.П. Зубець