Рішення

від 08.11.2022 по справі 904/2145/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2145/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 55, 5-й поверх, ідентифікаційний код 36216459) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Земля" (53170, Дніпропетровська область, Нововасилівка, вул. Будьонного, 91, ідентифікаційний код 31167360) про стягнення 330 331,10 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 126,74 грн. 48% річних, 51 135,51 грн. інфляційних втрат, 66 066,22 грн. 20% штрафу

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" подана позовна заява №б/н від 27.07.2022 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Земля" заборгованості на загальну суму 552 659,57 грн., з яких:

- 330 331,10 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 105 126,74 грн. 48% річних за період з 16.10.2021 по 14.06.2022;

- 51 135,51 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по травень 2022 року;

- 66 066,22 грн. 20% штраф.

Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 48% річних на розмір заборгованості до моменту повного виконання рішення суду, яке здійснювати за формулою: С х 48 х Д : КДР : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 8 289,89 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №КГ-95 від 30.10.2020 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 412 913,88 грн. за наступними видатковими накладними:

- №41559 від 30.10.2020 на суму 285 185,40 грн.;

- №41561 від 30.10.2020 на суму 127 728,48 грн.

Внаслідок укладеного 11.10.2021 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" договору про відступлення права вимоги №27 є підстави для зміни кредитора у грошовому зобов`язання покупця (відповідача) за договором поставки, в результаті чого права кредитора у такому зобов`язанні набуло Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази направлення позовних матеріалів на юридичну адресу відповідача.

За допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської 02.08.2022 надійшла заяв позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2145/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/2145/22 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2020 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (далі - постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Земля" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №КГ-95 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого у порядку, строки та на умовах визначених договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця такий товар: насіння для сівби; пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива; мінеральні добрива (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар й оплачувати його.

Погоджені сторонами договору поставки асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до договору поставки, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1 договору).

У Специфікації №1 від 30.10.2020 сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 285 185,40 грн. з ПДВ, на умовах поставки FСА, склад постачальника, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Новопілля, вул. Січова, 7, вид транспорту - автомобільний. Поставка (відвантаження) товару здійснюється тільки після одержання постачальником повністю авансового платежу (з урахуванням суми індексації ціни товару). Строк оплати товару - товар оплачується покупцем у порядку, вказаному в договорі, і такі строки: - не пізніше 30.11.2020 покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 57 037,08 грн.; - не пізніше 15.10.2021 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.

У Специфікації №2 від 30.10.2020 сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 127 728,48 грн. з ПДВ, на умовах поставки FСА, склад постачальника, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Новопілля, вул. Січова, 7, вид транспорту - автомобільний. Поставка (відвантаження) товару здійснюється тільки після одержання постачальником повністю авансового платежу (з урахуванням суми індексації ціни товару). Строк оплати товару - товар оплачується покупцем у порядку, вказаному в договорі, і такі строки: - не пізніше 30.11.2020 покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 25 545,70 грн.; - не пізніше 15.10.2021 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.

Відповідно до п. 4.5 договору підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.

Після підписання покупцем накладної або іншого документу на отримання товару (за відсутності підписаного постачальником акту про недоліки/недостачу товару) приймання товару вважаються таким, що відбулося... (п. 4.9 договору).

Відповідно до п.5.1 договору покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації.

Оплата товару здійснюється покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.9.1 договору договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення договору і до кінця року, в якому був укладений договір, а також порядок їх оплати, регулюється договором. Усі підписані представниками сторін у період дії договору специфікації та накладні про передачу покупцю товару є невідємними частинами договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити договору.

На виконання умов договору та на підтвердження виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару, визначеного в специфікаціях, між сторонами договору підписані видаткові накладні на загальну суму 412 913,88 грн.:

- №41559 від 30.10.2020 на суму 285 185,40 грн.;

- №41561 від 30.10.2020 на суму 127 728,48 грн.

Відповідно до видаткових накладних покупець отримав товар в оригінальній непошкодженій упаковці виробника разом із документами на нього. Недоліків товару (у т.ч. його упаковки) не виявлено. Претензій за кількістю та якістю до постачальника в покупця немає. Видаткові накладні скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін договору.

Таким чином, постачальник належним чином і у повному обсязі виконав своє зобов`язання з поставки погодженого у специфікаціях №1 та №2 товару.

Позивач посилається на неналежне виконання покупцем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати, а саме здійснивши лише часткову оплату поставленого за Специфікаціями №1 та №2 товару (57 037,08 грн. - перший платіж за Специфікацією №1, 25 545,70 грн. - перший платіж за Специфікацією №2). Основна заборгованість за товар, поставлений на умовах Специфікації №1 та №2 становить 330 331,10 грн.

11 жовтня 2021 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (далі - первісний кредитор, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лімагрей Україна" (далі - позивач, новий кредитор, цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги № 27 (далі - договір про відступлення права вимоги) відповідно до п. 1.1 якого цедент як первісний кредитор у зобов`язанні відступає цесіонарію як новому кредитору права вимоги за договором поставки № КГ-95 від 30.10.2020 з усіма додатковими договорами, угодами, додатками та специфікаціями до нього, що є його невід`ємною частиною, укладеним між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Земля" (далі - боржник).

Розмір заборгованості боржника, яка відступається на підставі договору про відступлення права вимоги, станом на дату укладення договору відступлення права вимоги складає 330 331,10 грн., що відповідає основному боргу за поставлений товар (п. 1.2. договору відступлення права вимоги).

Право вимоги за основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Цесіонарій одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання всіх грошових зобов`язань за основним договором, у т.ч. стягнення неустойки, процентів (відсотків), суми індексації ціни товарів, інфляційних втрат, збитків, штрафних санкцій (п. 1.6 договору про відступлення права вимоги).

За умовами п. 1.5 договору про відступлення права вимоги, права вимоги за договором поставки вважаються переданими з моменту підписання сторонами договору про відступлення права вимоги та Акту приймання-передачі права вимоги.

Акт приймання-передачі права вимоги і письмове повідомлення про відступлення права вимоги за основним договором до нового кредитора за формою, що є додатком до договору сторони складають та підписують в день підписання договору (п. 2.4 договору про відступлення права вимоги).

На виконання умов договору про відступлення права вимоги, 11.10.2021 між сторонами підписано Акт приймання-передачі права вимоги за договором поставки від Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімагрей Україна", в якому зазначено, що з моменту його підписання право вимоги є таким, що перейшло до нового кредитора.

Крім того, у п. 9.4 договору поставки сторони додаткового погодили, що для уступки постачальником своїх прав за договором згода покупця не потребується.

Згідно з п. 2.4 договору про відступлення права вимоги новий кредитор самостійно повідомляє боржника про перехід до нього прав первісного кредитора за основним договором і необхідність провести його виконання на користь нового кредитора.

Позивач як новий кредитор у зобов`язанні за договором поставки на виконання п. 2.4 договору про відступлення права вимоги та з метою повідомлення відповідача як боржника за договором поставки про заміну кредитора 12.10.2021 надіслав на адресу місцезнаходження відповідача. Це підтверджується описом вкладення в цінний лист поштового відправлення №0113515861768, списком згрупованих відправлень про надсилання поштового відправлення та фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку.

У цьому повідомленні, підписаному попереднім кредитором та новим кредитором, відповідача як боржника у грошовому зобов`язанні за договором поставки поінформовано про факт заміни кредитора та вказано платіжні реквізити нового кредитора позивач), на які відповідач зобов`язаний здійснювати платежі в рахунок погашення заборгованості за договором поставки. Вказане повідомлення про заміну кредитора за договором поставки №КГ-95 від 30.10.2020 відповідач отримав 30.10.2021, що підтверджується інформацією про стан поштового відправлення №0113515861768 з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта".

10 грудня 2021 року позивач, як новий кредитор у зобов`язанні за відповідним Актом приймання-передачі, отримав від попереднього кредитора оригінали документів, що підтверджують право вимоги до відповідача як боржника у такому зобов`язанні.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 18.01.2022 на адресу відповідача надіслав претензію №70 від 18.01.2022 про погашення заборгованості за договором поставки №КГ-95 від 30.10.2020 з вимогою погасити заборгованість протягом 3 (трьох) банківських днів. Це підтверджується описом вкладення в цінний лист поштового відправлення №0113516089619, накладною про надсилання поштового відправлення та фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку.

У претензії позивач вимагав від відповідача протягом 3 (трьох) банківських днів погасити заборгованість за договором поставки № КГ-95 від 30.10.2020, яка станом на 12.01.2022 становила 439 700,12 грн. та складалася з: 330 331,10 грн. - заборгованість за поставлений товар; 66 066,22 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов`язань у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченого понад 40 календарних днів (п.п.7.1.3 договору поставки); 38 662,31 грн. - 48 процентів річних за період з 16.10.2021 по 12.01.2022 (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2.3 договору поставки); 4 640,49 грн. - інфляційні втрати за період з 16.10.2021 по 12.01.2022 (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Претензію відповідач отримав 29.01.2022, що підтверджується інформацією про стан поштових відправлень № 0113516089619 з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта". Однак, претензія залишилась поза увагою відповідача, зобов`язання не виконав, відповіді на претензію не надав.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 330 331,10 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 126,74 грн. 48% річних за період з 16.10.2021 по 14.06.2022, 51 135,51 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по травень 2022 року та 66 066,22 грн. 20% штраф.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати, факт відступлення права вимоги.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявними видатковими накладними, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 330 331,10 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1.3 договору поставки, з метою забезпечення своєчасного виконання договірних зобов`язань сторони встановили, що за прострочення оплати за виконання грошових зобов`язань за договором понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми грошового зобов`язання простроченої понад 20 днів календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому пункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання.

Строк розрахунку за поставлений товар сплинув 15.10.2021. Тобто з 16.10.2021 почалось прострочення боржника, яке триває станом на даний час. 40-й календарний день прострочення відповідача як боржника у зобов`язанні щодо оплати вартості товару за договором поставки настав 24.11.2021. Тобто з 25.11.2021 позивач як кредитор має право застосувати штраф за порушення виконання відповідачем як покупцем за договором поставки зобов`язання понад 40 днів у розмірі 20% від суми заборгованості на підставі п.п.7.1.3. договору поставки.

Сума основного боргу за договором поставки станом на дату подання позову становить 330 331,10 грн., то нарахований штраф становить 66 066,22 грн. (330 331,10*20%=66 066,22).

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафу до стягнення із відповідача на користь позивача належить штрафу у сумі 66 066,22 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2.3 договору поставки сторони домовились, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість 3% річних передбачених ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по травень 2022 року у сумі 51 135,51 грн. та 48% річних за період з 16.10.2021 по 14.06.2022 у сумі 105 126,74 грн., відповідно до умов укладеного договору.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат та 48% річних до стягнення із відповідача на користь позивача належить інфляційні втрати у сумі 51 135,51 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по травень 2022 року та 48% річних у сумі 105 126,74 грн. 48% річних за період з 16.10.2021 по 14.06.2022.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити про нарахування 48% річних до моменту виконання рішення.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання 48% річних за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 48% річних від суми основного боргу з 06.01.2022 до моменту виконання рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 48% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною за такою формулою: С х 48 х Д : КДР : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).

Отже, укладення договору про відступлення права вимоги є підставою для заміни кредитора у грошовому зобов`язанні покупця (відповідача) за договором поставки, в результаті чого права кредитора у такому зобов`язанні набуло Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна".

Право вимоги виконання відповідачем свого грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару на підставі договору поставки та інших платежів за договором виникло у позивача з 11.10.2021 (дата укладення договору про відступлення права вимоги та Акту приймання-передачі права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, оскільки первісний кредитор був замінений новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 330 331,10 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 126,74 грн. 48% річних, 51 135,51 грн. інфляційних втрат та 66 066,22 грн. 20% штрафу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8 289,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32 500,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії договору №01-02/12/19 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 02.12.2019, додатку №7 від 07.02.2022 до договору, додатку №8 від 07.02.2022 до договору, рахунку на оплату №02-07/02 від 07.02.2022 на суму 32 500,00 грн., платіжного доручення №856 від 17.02.2022 на суму 32 500,00 грн.

02 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Есквайрс" (далі - адвокатське об`єднання) укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-02/12/19 (далі - договір) за умовами якого, адвокатське об`єднання надає клієнту професійну правову допомогу, конкретний вид та обсяг якої визначається у відповідних додатках.

Відповідно до умов Додатку № 7 від 07.02.2022 до вказаного договору адвакатське об`єднання надає послуги щодо представництва та захисту інтересів клієнта як позивача у господарському суді першої інстанції під час судового розгляду справи про стягнення з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Земля" заборгованості за договором поставки № КГ-95 від 30.10.2020.

У Додатку № 8 від 07.02.2022 до договору сторони погодили фіксований розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у суді першої інстанції в обсязі, визначеному у п.1.1 Додатку № 7, який становить 32 500,00 грн. без ПДВ.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу розмірі 15 000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 00,00 грн., які відповідають умовам договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 8 289,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Земля" про стягнення 330 331,10 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 126,74 грн. 48% річних, 51 135,51 грн. інфляційних втрат, 66 066,22 грн. 20% штрафу задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Земля" (53170, Дніпропетровська область, Нововасилівка, вул. Будьонного, 91, ідентифікаційний код 31167360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 55, 5-й поверх, ідентифікаційний код 36216459) 330 331,10 грн. заборгованості за поставлений товар, 105 126,74 грн. 48% річних, 51 135,51 грн. інфляційних втрат, 66 066,22 грн. 20% штрафу, витрати по сплату судового збору у сумі 8 289,89 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Земля" (53170, Дніпропетровська область, Нововасилівка, вул. Будьонного, 91, ідентифікаційний код 31167360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 55, 5-й поверх, ідентифікаційний код 36216459) 48% річних на залишок заборгованості, що залишився, за такою формулою: С х 48 х Д : КДР : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв