Рішення

від 08.11.2022 по справі 904/2864/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2864/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амо-Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 46 241,85 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амо-Груп" 46241,85 грн, з яких: 32600,00 грн - основний борг, 7772,62 грн - пеня, 5036,08 грн - інфляційні втрати, 833,15 грн - 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем залишку сплаченої позивачем попередньої оплати за оренду залізничного рухомого складу в сумі 32600,00 грн, яка фактично перевищила вартість наданих відповідачем послуг і підлягала поверненню позивачу на його вимогу відповідно до пункту 4.10 договору про оренду залізничного рухомого складу № 22-08-21/К57 від 22.08.2021.

Ухвалою суду від 08.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

Того ж дня ухвала суду від 08.09.2022 надіслана судом на електронну адресу відповідача - amo-group@ukr.net, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до наданих відповідачем у порядку пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" контактних засобів зв`язку.

Викладене підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою системою діловодства "ДСС" та свідчить про обізнаність відповідача з наявністю судового провадження у справі (а.с. 36).

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амо-Груп" (далі - орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (далі - орендар, позивач) укладено договір оренди залізничного рухомого складу № 22-08-21/К57 від 22.08.2021 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця або рухомий склад, який знаходиться в оренді, суборенді та підтверджує, що він має право передавати рухомий склад в оренду згідно з умовами цього договору (далі - РС), придатний до перевезень в технічному та комерційному стані.

Передача рухомого складу в оренду оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України (п. 2.1 договору).

Акти приймання-передачі підписуються уповноваженими представниками сторін. Датою передачі рухомого складу в оренду є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану орендарем станцію прийому-передачі згідно інформації ГІОЦ АТ "Укрзалізниця". В актах приймання-передачі вказуються номери вагонів, моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС (абз. 1 п. 2.2 договору).

Після закінчення терміну оренди та у випадках дострокового припинення дії цього договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану орендодавцем (згідно інформації ГІОЦ АТ "Укрзалізниця") (п. 2.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно п. 1.1 і п. 4.4 цього договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розмір орендної плати РС становить 800 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 133,33 грн за одну одиницю РС на добу.

Орендна плата сплачується орендарем у вигляді попередньої 100% оплати за поточний місяць оренди протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення орендодавцем рахунку. У випадках, якщо за попередній місяць оренди виникає переплата, то сума цієї переплати автоматично вважається оплатою за наступний місяць оренди. Розрахунки здійснюються в національній валюті України (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що орендодавець направляє акт наданих послуг орендарю до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом п`яти робочих днів з моменту отримання оригіналу акта наданих послуг повинен прийняти, підписати та завірити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцю або у цей самий час надати письмове обґрунтування своєї відмови від підписання. У випадку відмови орендодавець перевіряє законність такої відмови та у випадку погодження - сторони коригують вартість послуг відповідним чином; у випадку не погодження орендодавця з доводами, зазначеними у письмовій відмові орендаря, - сторони вирішують в претензійному порядку подальшу долю такого акта(-ів),

Формою оплати є банківський переказ коштів на поточний рахунок орендодавця, вказаний у цьому договорі (п. 4.9 договору).

За змістом пункту 4.10 договору у разі перевищення суми попередньої оплати над вартістю фактично наданих послуг за підсумком місяця (п. 4.6.) згідно з умовами цього договору, надмірно сплачена сума (або передоплата) підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за майбутні періоди або поверненню на вимогу орендаря.

Цей договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1 договору).

На виконання договору орендодавець передав орендарю в оренду 6 одиниць рухомого складу, що підтверджується підписаними сторонами актами подачі/повернення вагонів № 1 від 31.08.2021, № 2 від 04.09.2021, № 3 від 06.09.2021 (а.с. 12 - 14).

Згідно з актами про повернення вагонів № 2-09 від 19.09.2021 та № 1-09 від 17.09.2021 орендар повернув орендодавцю весь рухомий склад (а.с. 15 - 16).

З огляду на умови пункту 4.10 договору орендарем (позивачем) на адресу орендодавця (відповідача) було направлено лист № 29/09 від 30.09.2021 з вимогою повернути йому грошові кошти в сумі 57600,00 грн, сплачені за платіжними дорученнями № 2929 від 07.09.2021 та № 3012 від 10.09.2021 у рахунок попередньої оплати за договором (а.с. 17).

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 01-21/10 від 21.10.2021 гарантував повернення позивачу коштів у розмірі 57600,00 грн до 29.10.2021 (а.с. 18).

12.11.2021 позивач повторно направив відповідачу вимогу щодо повернення попередньої оплати за договором у сумі 57600,00 грн, встановивши йому п`ятиденний строк з моменту отримання листа (лист-вимога № 11/11 від 12.11.2021 з доказами поштового направлення) (а.с. 19 - 21).

Платіжними дорученнями № 296 від 23.11.2021 на суму 10000,00 грн, № 333 від 08.12.2021 на суму 5000,00 грн, № 357 від 15.12.2021 на суму 5000,00 грн, № 408 від 10.01.2022 на суму 5000,00 грн відповідач здійснив часткове погашення заборгованості з попередньої оплати в загальній сумі 25000,00 грн (а.с. 27-28).

З урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів залишок неповернутих позивачу коштів становить 32600,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків № 116 від 09.02.2022 (а.с. 22).

Наявна заборгованість у сумі 32600,00 грн й стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з наявністю підстав для повернення відповідачем позивачу залишку попередньої оплати за договором.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями частин першої, п`ятої, шостої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Позовні вимоги про повернення залишку попередньої оплати у сумі 32600,00 грн ґрунтуються на приписах пункту 4.10 договору.

Визначаючи строк виникнення зобов`язань відповідача щодо повернення залишку надмірно сплаченої попередньої оплати за договором, судом враховується звернення позивача до відповідача з вимогою № 29/09 від 30.09.2021, а також вимоги закону.

Так, за приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Докази направлення позивачем листа № 29/09 від 30.09.2021 на адресу відповідача відсутні. Утім, наданий позивачем лист відповідача № 01-21/10 від 21.10.2021 з гарантією повернення коштів у сумі 57600,00 грн до 29.10.2021, за відсутності іншого, дає підстави для висновку вважати отримання відповідачем зазначеної вимоги у дату, якою датована ця відповідь - 21.10.2021.

З огляду на положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був виконати зобов`язання з повернення позивачу коштів у сумі 57600,00 грн не пізніше 28.10.2021.

Отже, строк виконання відповідачем перед позивачем грошового зобов`язання є таким, що настав.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати залишку заборгованості з неповернутої попередньої оплати в сумі 32600,00 грн відповідач суду не надав. Тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 32600,00 грн є законними та обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень частини першої статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, одним з видів якого є неустойка, вчиняється у письмовій формі.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивач за порушення відповідачем строку повернення попередньої оплати заявив до стягнення з нього пеню в загальній сумі 7772,62 грн, яка розрахована ним за загальний період з 14.11.2021 по 31.08.2022, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, із заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Правовою підставою нарахування пені позивач у позові вказує, зокрема, частину третю статті 549 Цивільного кодексу України.

Зі змісту договору вбачається, що сторонами не було забезпечено виконання грошового зобов`язання з повернення сум попередньої оплати неустойкою у вигляді пені та не було визначено розміру пені. Також і норми закону, на яку посилається позивач, не визначають розміру штрафної санкції у вигляді пені, яка підлягає застосуванню за порушення грошового зобов`язання у правовідносинах, що виникли між сторонами.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7772,62 грн є безпідставною.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 5036,08 грн розраховані за період із грудня 2021 року по травень 2022 року із заборгованості за попередньою оплатою з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивач за грудень 2021 року безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат на суму 47600,00 грн, оскільки станом на 15.12.2021 відповідач платіжними дорученнями № 296 від 23.11.2021, № 333 від 08.12.2021 та № 357 від 15.12.2021 здійснив погашення заборгованості в загальній сумі 20000,00 грн, у зв`язку з чим на цю дату заборгованість відповідача становить 37600,00 грн (57600,00 - 20000,00 = 37600,00).

Отже, у позивача було відсутнім право нарахування інфляційних втрат за грудень 2021 року на заборгованість у сумі 57600,00 грн, оскільки 20000,00 грн у рахунок її погашення були сплачені відповідачем у період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця.

Крім того, застосування у розрахунку сукупного індексу інфляції за період із січня по травень 2022 року з округленням до сотих є неправомірним.

За наслідком здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, інфляційні втрати за період із грудня по травень 2022 року становлять 4750,48 грн, з яких:

225,60 грн - із заборгованості у сумі 37600,00 грн за грудень 2021 року, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 100,6%;

4524,88 грн (із 4531,40 грн можливих до стягнення) - із заборгованості у сумі 32600,00 грн за січень - травень 2022 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції у розмірі 113,9% та часткової оплати у сумі 5000,00 грн за платіжним дорученням № 408 від 10.01.2022.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 833,15 грн розраховані за загальний період з 14.11.2021 по 31.08.2022 із заборгованості за попередньою оплатою з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

За результатом перевірки, з урахуванням меж позовних вимог, фактичний розмір 3% річних становить 833,14 грн, з яких:

42,61 грн - із заборгованості в сумі 57600,00 грн за період з 14.11.2021 по 22.11.2021;

58,68 грн - із заборгованості в сумі 47600,00 грн за період з 23.11.2021 по 07.12.2021;

24,51 грн - із заборгованості в сумі 42600,00 грн за період з 08.12.2021 по 14.12.2021;

80,35 грн - із заборгованості в сумі 37600,00 грн за період з 15.12.2021 по 09.01.2022;

626,99 грн - із заборгованості в сумі 32600,00 грн за період з 10.01.2022 по 31.08.2022.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 38183,62 грн, з яких: 32600,00 грн - основний борг, 4750,48 грн - інфляційні втрати, 833,14 грн - 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2048,65 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (38183,62х2481,00/46241,85 = 2048,65).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амо-Груп" про стягнення заборгованості в сумі 46241,85 грн, з яких: 32600,00 грн - основний борг, 7772,62 грн - пеня, 5036,08 грн - інфляційні втрати, 833,15 грн - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амо-Груп" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 51Б; ідентифікаційний код 42308657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11, каб. 212; ідентифікаційний код 38955754) основний борг у сумі 32600,00 грн, інфляційні втрати в сумі 4750,48 грн, 3% річних у сумі 833,14 грн, судовий збір у сумі 2048,65 грн.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.11.2022.

Суддя І.І. Колісник