Рішення

від 08.11.2022 по справі 910/6903/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2022Справа № 910/6903/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/6903/22

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герма Транс»

про стягнення 247 740,47 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герма Транс» про стягнення 247 740,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 3/21 від 04.01.2021, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 188 041,10 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 21 543,23 грн, 3% річних - 2506,31 грн, пеня - 23 183,03 грн та штраф у сумі 12 466,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження у справі №910/6903/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ново-Польова, буд. 2, м. Київ, 03061.

Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрзооветпромпостач" (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Герма Транс» (за договором - покупець) був укладений Договір № 3/21 (далі - договір).

Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що продавець зобов`язується продати та відвантажити погодженими партіями продукцію - премікси, бленди, БМВД, готові комбікорми, кормові добавки (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. п. 2.1-2.3 та 2.5 договору, постачання товару за даним договором здійснюється на умовах і з застосуванням офіційних правил інтерпретації торгівельних термінів МТП «Інкотермс», які діють на момент укладання договору. Постачання товару здійснюється на умовах ЕХW Франко - склад продавця, або за погодженням сторін на умовах DAF Delivered At Point поставка в пункт визначений покупцем. У випадку протиріччя умов офіційних правил інтерпретації торгівельних термінів МТП «Інкотерме», які діють на момент укладання договору, кормом діючого законодавства України обо/та умовам даного договору, сторони (суд) застосовують виключно умови договору та/або норми діючого законодавства України. Кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі додатку, специфікації або без неї.

Загальна кількість (асортимент) товару, який планується поставити покупцю у році дії договору, може бути зафіксований сторонами даного договору у Протоколі постачань, що плануються. У разі, якщо сторони не узгодили загальну кількість (асортимент) товару у відповідному протоколі, то загальна кількість товару, що було поставлено, визначається за всіма видатковими накладними, підписаними сторонами даного договору або їх представниками.

Сторони дійшли згоди, що товар вважається доставленим з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до п.п. 10.3-10. договору, товар вважається переданим покупцю при підписанні його представником видаткової або товарно-транспортної накладної покупцем про отриманні товару. Датою отримання товару покупцем вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладної.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 193093,80 грн, що підтверджується товарно- транспортними та видатковими накладними № 3702 від 23.12.2021 на суму 30451,20 грн, № 3796 від 30.12.2021 на суму 19665,00 грн, № 79 від 18.01.2022 на суму 19 692,00 грн, № 153 від 27.01.2022 на суму 43888,20 грн, № 387 від 16.02.2022 на суму 4563,00 грн, № 428 від 21.02.2022 на суму 74834,40 грн, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.3 договору, форма оплат - безготівкова. Грошові кошти за даним договором перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок продавця, вказаний в даному договорі.

Ціна товару базується згідно встановленого прайс-листа продавця або специфікації, що є офіційним переліком продукції продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на умовах відстрочення платежу не більше 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки. Сторони на умовах цього договору можуть обрати інший порядок оплати партії товару та визначити її в специфікації (додатку до договору) до цього договору.

У випадку коли продавець поставив декілька партій товару покупцю, котрі мають бути оплачені з відстроченням платежу, грошові кошти що надходять від покупця на рахунок продавця вважаються такими що призначаються за оплату першої за часом поставленої партії товару (відповідної видаткової накладної).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково оплачено отриману продукцію, у зв`язку із чим у останнього утворилась перед позивачем заборгованість у сумі 188 041,10 грн, розмір якої також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.07.2022.

Згідно з п. 14.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 р.

04.01.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 3/21, якою внесли зміни в договір, зокрема до п. 14.1 договору та виклали його в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року».

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір № 3/21 від 04.01.2021 та додаткову угоду до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними товарно- транспортними та видатковими накладними № 3702 від 23.12.2021 на суму 30451,20 грн, № 3796 від 30.12.2021 на суму 19665,00 грн, № 79 від 18.01.2022 на суму 19 692,00 грн, № 153 від 27.01.2022 на суму 43888,20 грн, № 387 від 16.02.2022 на суму 4563,00 грн,№ 428 від 21.02.2022 на суму 74834,40 грн, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.2 договору, ціна товару базується згідно встановленого прайс - листа продавця або специфікації, що є офіційним переліком продукції продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на умовах відстрочення платежу не більше 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки. Сторони на умовах цього договору можуть обрати інших порядок оплати партії товару та визначити її в специфікації (додатку до договору) до цього договору.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару, настав.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині оплати поставленого товару в обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 188041,10 грн.

При цьому, судом також досліджено та враховано підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.07.2022, в якому відповідач визнав заборгованість у сумі 188041,10 грн (копія міститься у матеріалах справи).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами, переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 188041,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.7. договору у разі прострочення оплати за отриманий товар понад 60 календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов`язання за цим договором, а також штраф у розмірі 0,5% від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання за цим договором.

Як вбачається з розрахунків пені та штрафу, доданих до позовної заяви позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 4.7 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 39183,03 грн. та штраф у розмірі 0,5 % від вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання у загальній сумі 152 466,80 грн.

Водночас, позивач самостійно зменшив заявлену до стягнення суму пені у позовній заяві до 23 183,03 грн та штраф - до 12 466,80 грн.

Щодо зазначеної вимоги в частині нарахованої пені, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім визначено період нарахування пені за видатковими накладними № 3702 від 23.12.2021, № 3796 від 30.12.2021 без урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, суд вважає безпідставним нарахування пені за видатковою накладною №387 від 16.02.2022, оскільки, як вбачається з Акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами станом на 13.07.2022, відповідачем було оплачено товар на суму 4563,00 грн 16.02.2022, тобто без порушення строків, визначених умовами договору.

Отже, за розрахунком судом розмір пені становить 37422,08 грн.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).

Водночас, приймаючи розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 23 183,03 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та стягнення штрафу, суд звертає увага, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи з умов п.4.7. договору, позивач фактично намагається двічі притягнути відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки здійснює нарахування за порушення виконання грошового зобов`язання як штрафу, так і пені за кожний день прострочення.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість установлення за будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним чином тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Тобто штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку суми штрафу слід керуватися положеннями ст. 549 ЦК України, яка не передбачає стягнення штрафу за кожен день прострочення грошового зобов`язання

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, а також відсутності порушення строків зі сторони відповідача щодо оплати товару за видатковою накладною №387 від 16.02.2022, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 917,41 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних у сумі 2506,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 543,23 грн.

Отже, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Герма Транс» (вул. Ново-Польова, буд. 2, м. Київ, 03061; ідентифікаційний код 31517385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрзооветпромпостач» (Київська область, Макарівський район, с. Плахтянка, вул. Кавказька, 4; ідентифікаційний код 37051349) основний борг у розмірі 188 041 грн 10 коп., пеню - 23 183 грн 03 коп. штраф - 917 грн 41 коп., 3% річних - 2506 грн 31 коп., інфляційні втрати - 21 543 грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 3 542 грн 87 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення складено та підписано: 08.11.2022

Суддя А.І. Привалов