Рішення

від 03.11.2022 по справі 910/687/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2022Справа № 910/687/22За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу"

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники сторін:

від позивача - Хоменко Ю.П.

від відповідача - не з`явились

В судовому засіданні 03.11.2022 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу" про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 25/80-Д від 31.08.2018.

Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.02.2022 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.01.2022 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.03.2022.

12.05.2022 від позивача надійшло клопотання про надання інформації про стан розгляду справи.

Підготовче засідання 10.03.2022 не відбулось, ухвалою суду від 09.08.2022 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання на 25.08.2022.

Ухвалою суду від 25.08.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2022.

В судовому засіданні 15.09.2022 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03.11.2022 та зобов`язав позивача надати суду докази звернення до Державної служби експортного контролю України та надати їх відповідь.

В судове засідання 03.11.2022 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивач в судовому засіданні 03.11.2022 надав суду лист адресований Державній службі експортного контролю України щодо надання дозволу на імпорт з Чехії автомату перекосу № 24-1940-000 сер. 2 та лист відповідь.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2018 між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу" (комітент) укладено договір комісії № 25/80-Д відповідно до п. 1.1 якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента, за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин з продажу запчастин для вертольотів типу Мі (надалі по тексту "Вироби") за номенклатурою, кількістю, цінами, умовами і строками поставки, які зазначені в додатку № 1 до цього договору, який відповідає вимогам цього договору і складає його невід`ємну частину.

Виступаючи від свого імені комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою (покупець) щодо продажу йому виробів (п. 1.2 договору комісії).

Згідно п. 2.4, 3.1 договору комісії якість виробів повинна відповідати технічним умовам виробника виробів, а також технічним стандартам, які діють на зазначений вид виробу на території України. Вироби будуть 1-ої категорії Комісіонер передбачить у контракті з покупцем поставку виробів на умовах СРТ - аеропорт, Прага, Чеська Республіка, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.

Пунктом 4.1.5 договору комісіонер зобов`язується вжити заходи щодо оформлення дозволу Державної служби експортного контролю України (ДСЕКУ) на експорт виробів покупцю.

Відповідно до умов цього договору комітент зобов`язується: передати вироби на комісію належної якості та комплектності, упакованими відповідно до діючих вимог на пакування та маркування, разом з етикетками чи паспортом; у строк до 5 робочих днів від дати підписання цього договору надати комісіонеру довідку щодо попередньої ідентифікації виробів, довідку щодо належності (неналежності) товарів до матеріальних носіїв секретної інформації (матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю) та ступеня секретності цієї інформації та довідку про походження виробів для підготовки комісіонером документів з метою отримання дозволу ДСЕКУ на експорт виробів (п. 4.2.1, 4.2.7 договору комісії).

08.11.2019 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору комісії № 25/80-Д від 31.08.2018, відповідно до якої сторони визначили строк дії договору комісії до 31.12.2020.

У додатку № 1 до договору комісії сторони узгодили специфікацію виробів, що передається комітентом комісіонеру: автомат перекосу 24-1940-000 сер. 2 у кількості 1 штука, вартістю 153000,00 доларів США.

Згідно п. 2.1 додаткової угоди комісіонер організує повернення автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2 покупцем в строк не більше ніж 10 робочих днів від дати отримання дозволу ДСЕКУ на імпорт, а комітент поверне комісіонеру передоплату у розмірі 50% ціни, що складає 76500,00 доларів США, по курсу НБУ на дату повернення коштів, а також відшкодує комісіонеру понесені витрати (банківські витрати при конвертації валюти та повернення передоплати покупцю) на підставі виставленого рахунку протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Після виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, визначених підпунктами 2.1, 2.2 цієї додаткової угоди (здійснення митного оформлення комісіонером автомату перекосу 24-1490-000 сер. 2 під час ввозу в Україну та повернення комітентом комісіонеру попередньої оплати в розмірі 76500,00 доларів США), договір комісії № 25/80-Д від 31.08.2018 вважати розірваним, а зобов`язання сторін - припиненими.

Між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (продавець) та компанією "LOM PRAHA s.p." (покупець) укладено контракт № 25/73-К від 03.09.2018 відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини (компоненти, складові частини) до авіаційної техніки для потреб компанії "LOM PRAHA s.p." (кінцевий споживач), за номенклатурою, кількістю, цінами, умовами і строками поставки, які зазначені в додатку № 1 до цього контракту, на умовах викладених нижче.

В додатку № 1 до контракту № 25/73-К від 03.09.2018 сторони узгодили специфікацію виробів, що поставляються продавцем для покупця - автомат перекосу 24-1490-000 сер. 2 у кількості 1 штука, вартістю 153000,00 доларів США.

Додатковою угодою № 1 від 08.11.2019 до контракту № 25/73-К від 03.09.2018 сторони визначили строк дії контракту до 31.12.2020.

У зв`язку з істотним порушенням продавцем вимог щодо якості автомату перекосу 24-1490-000 сер. 2 (наявність недоліків, які виявились неодноразово чи з`явились знову після усунення), враховуючи рекламаційні акти від 03.06.2019 № 201-5-19, від 08.11.2019 № 201-5-19, відмову покупця від контракту сторони дійшли згоди: автомат перекосу 24-1490-000 сер. 2 покупець поверне продавцю в строк до 10 робочих днів після повідомлення продавцем про отримання дозволу ДСЕКУ на реімпорт (п. 2, 2.1 додаткової угоди).

Крім того, позивач долучив рекламаційні акти від 03.06.2019 № 201-5-19, від 08.11.2019 № 201-5-19 з супровідними листами.

До матеріалів справи долучено дозвіл Державної служби експортного контролю України № 29123100 від 06.11.2018 зі строком дії до 01.11.2019 щодо експерту компанії "LOM PRAHA s.p." автомату перекосу 24-1490-000 сер. 2, на підставі контракту від 03.09.2018 № 25/73-К.

Також позивач надав висновок ДСЕКУ № 29123101 від 11.07.2019, строк дії до 11.07.2020 на тимчасове ввезення автомату перекосу 24-1490-000 сер. 2; на дозвіл ДСЕКУ № 29123102 від 11.07.2019, строк дії до 11.07.2020 на експорт автомату перекосу 24-1490-000 сер. 2.

Оскільки, компанія "LOM PRAHA s.p." відмовилась від прийняття товару, в зв`язку з його неналежною якістю, сторони підписали додаткові угоди № 1 від 08.11.2019 до договору комісії № 25/80-Д від 31.08.2018 та до контракту № 25/73-К від 03.09.2018, якими узгодили порядок припинення зобов`язань між позивачем та відповідачем і між компанією "LOM PRAHA s.p." та позивачем.

До матеріалів справи долучено листи позивача, адресовані відповідачу: від 03.07.2020 № 27/12-3659, від 23.07.2020 № 27/12-4014, від 14.12.2020 № 27/4-6508, від 21.01.2021 № 27/4-404 з проханням оформити та надати сертифікат кінцевого користувача, необхідний для оформлення дозволу ДСЕКУ на повернення рекламаційного автомату перекосу 24-1490-000 сер. 2. Доказів направлення листів відповідачу суду не надано. Проте відповідач не заперечив та не спростував обставин щодо їх направлення (отримання).

Також позивач долучив вимоги адресовані відповідачу про надання сертифікату кінцевого споживача від 25.03.2021 № 27/11-1443, від 05.10.2021 № 27/11-4749. Докази направлення вимог на адресу відповідача суду надано не було. Проте відповідач не заперечив та не спростував обставин щодо їх направлення (отримання).

Оскільки, для повернення експортованого за контрактом товару в Україну, як зазначає позивач, необхідним є висновок ДСЕКУ, для отримання якого позивачу необхідний сертифікат кінцевого споживача (відповідача) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частиною 1 ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1016 ЦК України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" імпорт - купівля або отримання на інших законних підставах від іноземних суб`єктів господарської та іншої діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів в Україну, включаючи їх купівлю для власного споживання філіями та представництвами установ і організацій України, що знаходяться за її межами, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном; кінцеві споживачі - суб`єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб`єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України; сертифікат кінцевого споживача - документ, яким кінцевий споживач визначає місце та мету кінцевого використання (встановлення) товарів і гарантує, що ці товари не будуть використані в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не будуть передані іншому споживачу на території держави призначення або реекспортовані без дозволу відповідного державного органу, а також бере на себе інші гарантії (зобов`язання) щодо імпортованих товарів, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) чи вимогами держави - експортера товару.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" рішення про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, за результатами експертизи в галузі експортного контролю. Для отримання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів або суб`єкти, зазначені у частині третій статті 15 цього Закону, мають звернутися з письмовою заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. У заяві зазначаються дані, необхідні для проведення експертизи та прийняття рішення по суті заяви, зокрема достовірні відомості про суб`єктів, що беруть участь у здійсненні міжнародних передач товарів, про товари та порядок їх міжнародної передачі. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, разом із заявою подаються оригінали документів про гарантії та інші необхідні для проведення експертизи документи. Розгляд заяв про надання дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням у визначених законодавством випадках інших державних органів, а також підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності за згодою їх керівників під час розгляду питань, що належать до їх компетенції.

Згідно п. 13 "Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 86 для отримання дозволу чи висновку на право здійснення експорту, імпорту, реекспорту чи тимчасового вивезення, тимчасового ввезення товарів до Держекспортконтролю подаються: 1) заява на отримання дозволу чи висновку на право здійснення відповідної міжнародної передачі. Форма заяви, порядок її заповнення та подання визначаються Мінекономіки; 2) оригінал документа, яким кінцевий споживач підтверджує право посередника на постачання йому товарів, - подається у разі, коли суб`єкт або іноземний суб`єкт, який здійснює імпорт товарів, є посередником. У разі отримання відкритого або генерального дозволу оригінал такого документа подається разом із звітом про фактично здійснений (частково здійснений) експорт чи імпорт товарів, зазначеним у пункті 31 цього Порядку. Якщо участь посередника у виконанні зовнішньоекономічного договору (контракту) щодо постачання товарів кінцевому споживачеві визначена у поданому разом із заявою сертифікаті кінцевого споживача, імпортному сертифікаті, такий документ не подається; 3) оригінали документів, які містять зобов`язання кожного посередника щодо передачі ним товару іншому посереднику або кінцевому споживачеві, визначеному в сертифікаті кінцевого споживача або імпортному сертифікаті, - подаються у разі, коли постачання товарів кінцевому споживачеві здійснюється через посередників. Для отримання відповідного відкритого або генерального дозволу оригінали документів не подаються із заявою, а подаються разом із зазначеним у пункті 31 цього Порядку звітом про фактично здійснений (частково здійснений) експорт чи імпорт товарів.

Згідно п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення" до листа про надання дозволу на право імпорту товарів, крім документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, додаються: засвідчена в установленому порядку копія зовнішньоекономічного договору (контракту) на імпорт зазначених у заяві товарів, а у разі, коли імпортером є підприємство-посередник, - засвідчена копія договору комісії, доручення тощо; сертифікат кінцевого споживача за формою, встановленою Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю.

23.09.2022 позивач звернувся з листом № 27/14-3039 щодо надання дозволу на імпорт з Чехії автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2 до Голови Державної служби експортного контролю України. До листа долучено заяву № 78 від 23.09.2022 про отримання дозволу (висновку) Державної служби експортного контролю України на міжнародні передачі товарів (за винятком транзиту).

У відповідь на вищезазначену заяву Державною службою експортного контролю було направлено лист № 4404/13-22 від 14.10.2022, в якому зазначено, про залишення без розгляду заяви позивача, оскільки, вона оформлена з порушенням вимог закону. Крім того, вказано про необхідність подачі сертифікату кінцевого споживача разом із заявою про надання дозволу на імпорт товарів.

Оскільки, умовами додаткової угоди № 1 від 08.11.2019 сторони погодили повернення автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2 комісіонеру, Товариству з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу", то саме він, як особа, що отримає товар, є кінцевим споживачем, який оформляє сертифікат кінцевого споживача.

Отже, виключно відповідач, як кінцевий споживач може оформити сертифікат кінцевого споживача, що є необхідним для отримання позивачем дозволу (висновку) на право здійснення імпорту (ввезення на територію України) автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2, для подальшого виконання договірних зобов`язань за договором комісії та міжнародним контрактом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як вбачається з п. 2.1 додаткової угоди № 1 до контракту № 25/73-К від 03.09.2018 автомат перекосу 24-1940-000 сер. 2 покупець поверне продавцю в строк до 10 робочих днів після повідомлення продавцем про отримання дозволу ДСЕКУ на реімпорт.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії, правовідносини за яким регулюються нормами ЦК України, зокрема ч. 1 ст. 1014, ч. 1 ст. 1016 ЦК України внормовано, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Отже, не зважаючи на обов`язки комітента, викладені безпосередньо в договорі, норми Цивільного Кодексу України передбачають обов`язок комітента забезпечити усім необхідним комісіонера для виконання обов`язку перед третьою особою.

Як вбачається з п. 2.1, 2.2 додаткової угоди до контракту у комісіонера перед третьою особою виник обов`язок отримати дозвіл ДСЕКУ на реімпорт, необхідний для повернення коштів, сплачених за не якісний товар.

Відповідач, як особа, яка підписала договір комісії на експорт товару, а в подальшому уклала додаткову угоду до договору комісії про повернення в Україну (імпорт) експортованого товару, зобов`язаний бути обізнаним з чинним законодавством України, яке передбачає його обов`язок забезпечувати комісіонера усім необхідним для виконання зобов`язань перед третьою особою та обов`язок надавати сертифікат кінцевого споживача.

Отже, відповідні обов`язки покладені на відповідача чинним законодавством і не залежать від обставин щодо погодження таких зобов`язань окремо в договорі та не потребують додаткового звернення позивача з такою вимогою до позивача (направлення вимог чи листів).

Оскільки, без надання відповідачем сертифікату кінцевого споживача, необхідного для отримання дозволу (висновку) для імпорту автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2, позивач не має можливості виконати свої договірні зобов`язання за договором комісії та контрактом № 25/73-К від 03.09.2018, суд вбачає доведеність порушення прав позивача відповідачем, які підлягають судовому захисту.

Суд відзначає, що оскільки, виключно позивач може надати відповідачу сертифікат кінцевого споживача, подання якого є необхідною умовою згідно Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" для отримання від ДСЕК України дозволу (висновку) на імпорт автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2, суд вбачає за можливе задовольнити позов та зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії.

Відповідач не заперечував та не спростовував обставини щодо його обов`язку надати позивачу сертифікат кінцевого споживача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5 н/п 134; ідентифікаційний код: 30970487) надати Дочірньому підприємству Державної компанії "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 14281072) сертифікат кінцевого споживача автомату перекосу 24-1940-000 сер. 2 в кількості 1 штука.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваційні системи прогресу" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5 н/п 134; ідентифікаційний код: 30970487) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код: 14281072) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 08.11.2022

Суддя І.В.Усатенко