Рішення

від 07.11.2022 по справі 910/6260/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2022Справа № 910/6260/22

За позовом Приватного підприємства "Будіндустрія-1" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альтахаус Холд" (м. Київ)

про стягнення 128.128,63 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будіндустрія-1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альтахаус Холд" про стягнення 128.128,63 грн, з яких: 89.030,15 грн заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 20/02/11-1 від 11.02.20., 30.873,25 грн інфляційних втрат, 2.056,23 грн пені, 6.169,00 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.22. відкрито провадження у справі №910/6260/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

02.09.22. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наявність обставин непереборної сили. Крім того, відповідач у відзиві вказує на неправильне засвідчення позивачем копій документів, доданих до позовної заяви, а також просить на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.22. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альтахаус Холд" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) залишено без задоволення.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

11.02.20. між позивачем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Альтахаус Холд" (Покупець) було укладено Договір поставки № 20/02/11-1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент та щебінь (надалі - "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку і та на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на Товар та маркування, що поставляється по даному Договору, погоджується Сторонами в рахунках-фактурах або видаткових накладних на Товар, на кожну окрему поставку партії Товару.

Ціна на Товару може включати в себе вартість доставки Товару, або вартість автодоставки та послуги бетононасосу, що окремо погоджується Сторонами та зазначається в видаткових накладних на кожну окрему поставку партії Товару, виставлються окремо в рахунках-фактурах або в актах надання послуг (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору його загальна сума складає сумарну вартість всіх партій Товару, фактично отриманого Покупцем протягом терміну дії цього договору, на підставі видаткових накладних. Податок на додану вартість визначається по ставці, що діє на момент виникнення податкових зобов`язань.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, який зазначений в видаткових накладних на Товар, на визначених та попередньо погоджених Сторонами умовах:

1) Покупець здійснює перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі попередньої 100% оплати на протязі 2 (двох) календарних днів, з дати виставлення рахунку - фактури; Постачальником видаткової накладної на Товар на кожну окрему партію Товару.

2) Покупець здійснює перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100 % оплати на умовах відстрочки, протягом 10 (десяти) банківських днів, з дати отримання Товару поставлено Постачальником.

Покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривня, на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати за вартості Товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. При виникненні у Покупця заборгованості за поставлений Товар по декільком видатковим накладним, одержані від Покупця Постачальником грошові кошти зараховуватимуться, як погашення заборгованості за раніше одержаний ним Товар, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні (п. п. 2.6., 2.8. Договору).

Як визначено в п. 9.5. Договору, він набирає сили з дати підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але або до повного виконання обов`язків за даним Договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору, жодна зі Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар у період з 12.02.20. по 13.03.20., на загальну суму 447.022,03 грн.

Проте відповідач отриманий від позивача товар оплатив частково, на загальну суму 357.991,00 грн, чим допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 89.030,15 грн.

Зазначене відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 89.030,15 грн не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 89.030,15 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 30.873,25 грн інфляційних втрат, 2.056,23 грн пені, 6.169,00 грн 3 % річних.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що в разі порушення Покупцем строків оплати поставленого Товару більш ніж на 5 (п`ять) робочих днів, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати штрафу у розмірі 1,0 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання по лату фактичної оплати.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки пункт 6.3. Договору передбачає нарахування неустойки за кожен день прострочення платежу, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою ця штрафна санкція є пенею.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, суд здійснив власний перерахунок пені за Договором (за період прострочення платежу з 27.03.20. по 26.09.20., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), проте так як позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі меншому, ніж розраховано судом, позовна вимога про стягнення 2.056,23 грн пені підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надано, його доводи щодо поважності причин несвоєчасної оплати товару (карантин у зв`язку із коронавірусною хворобою та воєнні дії на території України) судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на дату виникнення заборгованості. Відповідачам при цьому не надано жодних доказів на підтвердження взаємозв`язку між зазначеними обставинами та невиконанням ним своїх обов`язків зі сплати заборгованості за Договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альтахаус Холд" (02230, місто Київ, провулок Горького , будинок 23А; ідентифікаційний код 40839076) на користь Приватного підприємства "Будіндустрія-1" (01135, місто Київ, вулиця Григорія Андрющенка, будинок 4 Д, офіс 93; ідентифікаційний код 34763197) 89.030 (вісімдесят дев`ять тисяч тридцять) грн 15 коп. заборгованості, 2.056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн 23 коп. пені, 30.873 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 25 коп. інфляційних втрат, 6.169 (шість тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 00 коп. 3 % річних та 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко