Рішення

від 08.11.2022 по справі 911/256/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/256/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Житлово-комунального центру" Славутицької міської ради

07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 14, код ЄДРПОУ 32631821

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-Комплекс"

07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 14, код ЄДРПОУ 42749329

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №256/22 від 24.01.2022) Комунального підприємства "Житлово-комунального центру" Славутицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-Комплекс" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження та, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву - п`ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали суду.

За вказаною у позовній заяві адресою відповідача, вірність якої перевірено судом за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалу Господарського суду Київської області від 04.02.2022 відповідачем не отримано.

Лише 12.09.2022 суду вдалось знайти відповідача з метою повідомлення про наявність даної судової справи: відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодеку України, старшим секретарем Сорокою П.М., за наявними у матеріалах справи даними, повідомлено телефонограмою відповідача про наявність судового спору за позовом Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-Комплекс" про стягнення заборгованості. Відповідач, в особі директора Моложаннікова Віталія Юрійовича, телефонограму прийняв та вказав, що сплатить спірну заборгованість.

Судом враховано, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства, з огляду на право відповідача на подання відзиву та встановлений судом строк на його подання з моменту отримання ухвали суду, проте, станом на дату прийняття судом рішення у справі, відповідачем відзиву не подано, доказів сплати заборгованості не надано.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У зв`язку із розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд підписав рішення без його проголошення, в порядку частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, наданих суду доказів та вимог чинного законодавства, суд

встановив:

02.09.2019 між Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК-Комплекс» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 147-А (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1. Договору, позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування майно, а саме: нежитлове приміщення № 27 на 1-ому поверсі БПО «Чернігівський» та місця загального користування, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною і знаходяться на балансі позивача.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, приймання-передача орендованого майна здійснюється двосторонньою комісією.

Відповідно до пунктів 2.4.3., 2.4.4. Договору, майно вважається переданим з моменту підписання акту прийому передачі та акту технічного стану, які підписуються двосторонньою комісією, що складається із представників сторін договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що орендна плата вноситься позивачем відповідачу за користування майном незалежно від результатів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Комплекс».

Пунктом 3.2. Договору визначено, що орендна плата за перший (базовий) місяць оренди вересень 2019 року, становить за корисну площу 432,86 грн., крім того ПДВ 86,57 грн., всього з ПДВ 519,43 грн.; за місця загального користування 89,85 грн., крім того ПДВ 17,97 грн., всього з ПДВ 107,82 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі, за кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

За умовами пункту 3.4. Договору, орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок відповідача або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше 15 числа місяця, наступним за звітним.

02.09.2019 сторони підписали акт приймання-передачі майна до договору №147-А від 02.09.2019, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду визначене в договорі майно.

З моменту підписання договору і до моменту подачі позовної заяви, відповідачем не здійснено сплати орендних платежів за період з 16.11.2019 по теперішній час.

Позивачем направлялись акти здачі приймання робіт (надання послуг) та рахунки на оплату за відповідні періоди прострочення платежу, проте, на момент подачі позовної заяви, відповідачем вказані документи не підписані та не повернуті позивачу, оплата за орендоване майно не здійснена, докази протилежного суду не надані.

Згідно з пунктом 5.1.21. Договору орендар зобов`язується щомісячно підписувати та повертати орендодавцеві до останнього числа поточного місяця екземпляр акту здачі-прийняття (надання послуг) по даному Договору та на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по платежах і оформляти відповідні акти звірки з наданням одного екземпляру акта звірки орендодавцеві. У випадку, якщо у встановлений строк орендар не поверне акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не подасть письмового обгрунтування з цього приводу, послуга вважається наданою в повному обсязі без будь-яких претензій на адресу орендодавця.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 914/1027/16 (постанова від 05.04.2018), зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатись виконаним на свій розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частинами 1, 5 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом вищевказаних правових норм, позивач та відповідач, дійшли юридично обов`язкової згоди щодо моменту передачі орендованого майна. Позивач свої обов`язки виконав, що підтверджується копією акту приймання-передачі майна, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, доктрина «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки), базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти в супереч своїй попередній поведінці). В основі вказаної доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів свідчить, що позивачем виконані взяті на себе за договором зобов`язання доброчесно та у повному обсязі. На підтвердження вказаного позивачем надано копію договору, копію акту приймання-передачі орендованого майна, складеного та підписаного належним чином. Крім того, у матеріалах справи містяться копії направлених на адресу відповідача рахунків-фактур за кожен період прострочення разом із листом та описом вкладення, які підтверджують факт відправки вказаних документів позивачем відповідачу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку, пунктом 61. яких визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатись на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у справі № 916/2110/20 (постанова від 24.12.2020), у справі №910/28408/15 (постанова від 13.01.2020), у справі № 910/9962/16 (постанова від 26.03.2020), на позивача покладено обов`язок надати суду докази, які підтверджують направлення відповідачу документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення, саме зазначення такого номеру є обов`язковим.

Позивачем вказані вимоги виконано.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виконав свої зобов`язання належним чином, строк виконання спірних грошових зобов`язань настав, відповідно до пункту 3.4. Договору та періоду сплати орендної плати, що заявлений позивачем, послуги, оплата за які заявлена до стягнення, вважаються наданими, в порядку пункту 5.1.21. Договору, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позовну заяву Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-КОМПЛЕКС» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-КОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 42749329; адреса: 07101, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 14) на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради (код ЄДРПОУ 32631821; адреса: 07101, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 14) заборгованість з орендної плати у сумі 9659,29 гривень (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень двадцять дев`ять копійок), яка виникла у зв`язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК-КОМПЛЕКС» орендної плати за Договором №147-А від 02 вересня 2019 року та суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.11.2022.

Суддя С.О. Саванчук