Рішення

від 07.11.2022 по справі 914/1993/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 Справа № 914/1993/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «САБРАМА ЛТД»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 53 820,79 грн.,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «САБРАМА ЛТД» до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 53 820,79 грн.

30.08.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

05.09.2022р. позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18306/22.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала суду надіслана учасникам справи на електронні адреси, що вказані у позовній заяві.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позивач вважає наявною у відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди приміщення №4 від 01.11.2011р. за квітень-липень 2022 року в сумі 36 000,00 грн. та суми витрат з вивезення сміття у розмірі 15 000,00 грн., на вказані суми нарахував три проценти річних у розмірі 350,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 470,16 грн.

Відповідач в свою чергу, вважає, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24 лютого 2022 року. Оскільки, станом на квітень 2022 року обставини непереборної сили тривали, відповідач вважає, що договір є припиненим на підставі п.8.2 договору, без відшкодування будь-яких збитків.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Згідно з п.1.1 договору оренди приміщення №4 від 01.11.2021р. (надалі - договір), ТзОВ «САБРАМА ЛТД» (Орендодавець) передає, а ФОП ОСОБА_1 (Орендар) приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, яке належить Орендодавцеві (приватна власність), загальною площею 311 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом-приміщення); приміщення передається в оренду з усіма існуючими лініями комунікацій; вартість приміщення визначається за взаємною згодою сторін.

01.11.2021 р. сторонами підписано двосторонній Акт прийому-передачі приміщення, що є Додатком №1 до договору.

Згідно з п.1.2 договору, приміщення передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності: розміщення виробництва меблів та мебельних конструкцій, влаштування офісу, магазину та складу.

Відповідно до п.2.1 договору, сторони дійшли згоди, що оренда нежитлового приміщення починає свій перебіг із 01.10.2021р. терміном на 14 (чотирнадцять) місяців до 31.12.2022р.

П.2.2 договору передбачено, що нарахування орендних платежів починається з 01.11.2021р. Згідно з п.3.1 договору, за користування приміщеннямна умовах цього договору встановлюється орендна плата за всю площу орендованого приміщення у розмірі 9 000,00 грн., за кожен місяць оренди, без врахування щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати , визначеної за попередній місяць; оплата орендної плати Орендарем Орендодавцеві проводиться у національній валюті України у гривнях.

Відповідно до п.3.3 договору, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця наперед до 05 числа поточного місяця.

Згідно з п.8.1 договору, сторони не несуть відповідальності за цим договором одна перед одною або будь-якою іншою особою за невиконання своїх обов`язків за цим договором та за будь-які завдані прямі чи непрямі збитки, коли вони є наслідками дії стихійного лиха, громадських заворушень, урядових дій, обставин крайньої необхідності, інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Відповідно до п.8.2 договору, якщо дія таких обставин продовжується більше трьох місяців, цей договір припиняється, якщо інше не буде домовлено між сторонами; сторони встановлюють - достатнім підтвердженням тривалості форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати.

У довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач стверджує, що не користується приміщенням, передбаченим п.1.1 договору, тобто, не використовує приміщення для розміщення виробництва меблів та мебельних конструкцій, влаштування офісу, магазину та складу, та ним не сплачено орендну плату за період квітень - липень 2022 року, оскільки вважає, що договір припинив свою дію на підставі п.8.2 договору, оскільки три місяці - з 24.02.2022р. по 24.05.2022р., у зв`язку з небезпекою для життя, працівники відповідача не виходили на роботу, а з 01.03.2022р. знаходились у відпустках на підставі їх заяв (копії наказів про відпустки №6 від 28.02.2022р., №7 від 15.03.2022р., табелів обліку використання робочого часу за березень-травень 2022 року долучено до матеріалів справи).

Разом з тим, за результатами обстеження стану приміщення (Акт від 06 червня 2022 року №01-05 обстеження об`єкту нежитлової нерухомості за договором оренди приміщення №4 від 01 листопада 2021р.), Орендодавцем встановлено факт погіршення Орендарем стану приміщення до такого, що не підлягає експлуатації.

Враховуючи наведене, як стверджує позивач, він, керуючись п.п. б) п.10.2. договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 22.11.2021 року до договору оренди приміщення №4 від 01.11.2021 року), прийняв рішення про припинення з 31 липня 2022 року дії договору оренди приміщення №4 від 01.11.2021 року.

У червні 2022 року відповідачем було отримано від позивача поштовим зв`язком претензію №1, вих.№14/22 від 21.06.2022р., якою позивач вимагав сплатити на його рахунок заборгованість з орендної плати за період з квітня по червень 2022 року у розмірі 27 000,00 грн. та витрати позивача на вивезення сміття у розмірі 15 000,00 грн.

На дану претензію відповідачем 01.07.2022р. було надіслано на адресу позивача відповідь за вих.№01/07 від 01.07.2022р., до якої було додано копію листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., супровідний лист відповідача від 01.07.2022р., в якому відповідач просив позивача підписати акт приймання-передачі (повернення) приміщень від 24.05.2022р. у 2-х примірниках, один з яких надіслати відповідачу) та акт приймання-передачі (повернення) приміщень у 2-х примірниках.

Позивач не надав відповідь на вказаний супровідний лист відповідача від 01.07.2022р. та акт приймання-передачі (повернення) приміщень не підписав.

У липні 2022 року відповідачем було отримано від позивача поштовим зв`язком претензію№2, вих.№27-22 від 18.07.2022р., якою позивач вимагав сплатити на його рахунок заборгованість з орендної плати за період з квітня по липень 2022 року у розмірі 36 000,00 грн. та витрати позивача на вивезення сміття у розмірі 15 000,00 грн.

На дану претензію відповідачем 27.07.2022р. було надіслано на адресу позивача відповідь за вих.№26/07 від 26.07.2022р., якою відхилено претензійні вимоги з аналогічних підстав, з яких заперечуються позовні вимоги у даній справі.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, як встановлено судом, об`єкт оренди відповідач отримав у користування для ведення господарської діяльності.

За загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Поряд цим, зі змісту п.8.2 договору слідує, що сторонами було погоджено, що, якщо такі обставини, як стихійне лихе, громадські заворушення, урядові дії, обставини крайньої необхідності, інші обставини, що знаходяться поза контролем сторін, продовжуються більше трьох місяців, то цей договір припиняється, якщо інше не буде домовлено між сторонами, при цьому, припинення договору в такому випадку, не ставиться в залежність від вчинення стороною або сторонами договору будь-яких дій (направлення стороні договору повідомлення або документу, що підтверджує настання або тривалість таких обставин, укладення сторонами додаткової угоди до договору, підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, тощо).

Також, цей пункт договору свідчить про те, що сторони встановили, що сертифікат Торгово-промислової палати є достатнім підтвердженням тривалості форс-мажорних обставин, тобто, сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним та обов`язковим підтвердженням тривалості таких обставин, а обов`язок надавати стороні сертифікат або будь-яке підтвердження настання або тривалості вказаних обставин договором не передбачений.

Так, відповідач, з огляду на настання вищевказаних обставин, починаючи з 01.03.2022р. припинив свою господарську діяльність в орендованому приміщенні, що доводить суду наданою документацією кадрового обліку, та з огляду на тривалість обставин непереборної сили, вважав договір оренди припиненим в силу його умов, зокрема п.8.2, а 01.07.2022р. направив позивачу акти на повернення майна, тоді, як позивач безпідставно ухилявся від оформлення взаємовідносин щодо повернення об`єкта оренди.

Отже, відповідач вжив належних та достатніх заходів задля повернення об`єкта оренди позивачу, натомість позивач від прийняття об`єкта з оренди ухилився та саме бездіяльність позивача щодо прийняття майна з оренди, спричинила неможливість для відповідача виконати такий обов`язок у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що договір оренди №4 від 01.11.2021р. припинив свою дію з 25.05.2022 р.

Крім того, судом встановлено, що в силу положень ч.6 ст.762 ЦК України, мали місце обставини, які спричинили невикористання відповідачем майна (належні докази чого містяться в матеріалах справи) та за які він не відповідає, з огляду на що відповідач має бути звільнений від оплати орендної плати за цей час (до 25.05.2022 р.).

Враховуючи, що введення на території України з 24.02.22р. воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, а також враховуючи погодження сторонами в п.8.2 договору, передумов щодо припинення дії договору, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період квітень-липень 2022 року.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за квітень-липень 2022 року в сумі 36 000,00 грн. задоволенню судом не підлягає.

Враховуючи те, що не підлягає задоволенню основна позовна вимога про стягнення орендної плати за квітень-липень 2022р., не підлягають задоволенню судом і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних, інфляційних втрат, що нараховані позивачем на суму орендної плати за квітень-липень 2022 року.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 15 000,00 грн. збитків у вигляді вартості вивезення сміття та відходів виробництва.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст.224, ч.1 ст.225 ГК України).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, як судом встановлено, мало місце ухилення позивача від вжиття заходів щодо прийняття об`єкту оренди за актом приймання-передачі, що полягає також у його непідписанні. Дана обставина позбавила сторін належним чином вчинити повернення орендованого об`єкту із взаємним фіксуванням та підтвердженням у відповідному акті фактичного його стану.

Складений позивачем в односторонньому порядку акт від 06.06.2022р. не може слугувати доказом того, що орендоване майно відповідач залишив у неналежному, неробочому, пошкодженому, засміченому стані.

Не обґрунтував позивач також суду взаємозв`язок між проведеним обстеженням приміщення та діями (бездіяльністю) відповідача, так як не доведено, що зазначене в акті сміття, зокрема, будівельне та відходи, належать відповідачу.

Отже, відсутні у даних обставинах підстави вбачати провину відповідача у спричиненні збитків та протиправність його поведінки, не прослідковується причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, які розрахував позивач, а, отже, не доведено існування у сукупності всіх чотирьох складових цивільно-правового порушення, що зумовлюють можливість для стягнення збитків.

Враховуючи викладене, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. збитків у вигляді вартості вивезення сміття та відходів виробництва.

З огляду на зазначене, а також те, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму збитків, чинним законодавством не передбачено, відтак не підлягають задоволенню судом і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних, інфляційних втрат, що нараховані позивачем на суму зазначених збитків.

Таким чином, позовні вимоги за недоведеністю та необгрунтованістю не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів встановлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.