Рішення

від 02.11.2022 по справі 914/2476/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022 Справа № 914/2476/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс», місто Львів

про стягнення 41 758,97 грн.

За участю представників:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» про стягнення 41 758,97 грн заборгованості за договорами оренди (найму) нерухомого майна №7562 від 04.09.2018 та №2760 від 21.03.2019.

Ухвалою від 11.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 02.11.2022 о 10:30 год.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 02.11.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника позивача в судове засідання 02.11.2022 не визнавалась судом обов`язковою.

Ухвала суду від 11.10.2022 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 02.11.2022 о 10:30 год. надсилалась позивачу на його електронну адресу вказану в позовній заяві, а саме: dp_zug@i.ua.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 02.11.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 21.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21842/22), з доказами надіслання вказаного відзиву 19.10.2022 на адресу позивача.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 02.11.2022 прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено ряд договорів оренди (найму) нерухомого майна, а саме: договір від 04.09.2018, посвідчений Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №7562; договір від 21.03.2019, посвідчений Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №2760.

За умовами вказаних договорів відповідач зобов`язувався прийняти майно від позивача та своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату. Крім сплати орендної плати відповідач зобов`язувався відшкодовувати позивачу витрати зазначені в п.3.6. договорів та в сумах вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково.

Проте, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв`язку з чим станом на 29.09.2022 року заборгованість за двома договорами становить - 41 758,97 грн (за договором від 04.09.2018 за реєстровим №7562 - 36185,23 грн; за договором від 21.03.2019 за реєстровим №2760 - 5573,74 грн), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив, що довідки про дебіторську заборгованість видані та складені самим позивачем не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі. Доказів скерування та отримання орендарем рахунків на оплату до позовної заяви не долучено. Відповідач здійснював часткові оплати орендної плати по мірі можливості.

Також, відповідач зазначив, що позивач не надав договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг, не долучив розрахунків, яким саме чином ним розподіляються витрати на комунальні послуги між орендарями.

У виставлених рахунках (які долучені до позовної заяви) зазначено:

- «відшкодування послуг з прибирання територій», проте, орендовані приміщення відповідачем прибираються самостійно або на підставі відповідних договорів про надання послуг - позивач жодного прибирання не здійснює;

- «відшкодування послуг охорони», проте, жодної охорони в будівлі відповідач не бачив, договорів надання послуг з охорони позивачем не долучено, при цьому, ціна вказана в рахунках на витрати з охорони чомусь кожен раз інша;

- «відшкодування дощових стоків», проте, умовами договорів оренди відшкодування витрат на дощові стоки не передбачено, взагалі;

- «відшкодування послуг з вивезення ТПВ», проте, приміщення орендуються з метою розміщення офісів, жодного виробництва немає, та відповідно, відходи практично не утворюються, договору про надання послуг з вивезення ТПВ позивачем до матеріалів справи не долучено;

- «пеня», проте, розрахунок пені до матеріалів справи не долучено, оскільки нарахування пені здійснюється за конкретно визначений період та на конкретну суму невиконаного зобов`язання тому сума пені не є сталою та безспірною величиною, відтак, на думку відповідача, нарахування пені позивачем документально не підтверджено та не доведено.

Крім того, відповідач зазначив, що у виставлених рахунках (які долучені до позовної заяви) під час неопалюваного сезону зазначено: «розподіл природного газу», проте, кожен рахунок містить в собі іншу суму, які не підтверджені жодними доказами.

Інші нарахування - плата за електроенергію, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, а саме факт їх понесення позивачем, та правильність проведеного розрахунку не підтверджені матеріалами справи.

Наявність у наданих позивачем рахунках суми за оренду землі без обґрунтування таких розрахунків, не є належним доказом на підтвердження виконання позивачем умов договору щодо пропорційності їх здійснення та виставлення рахунку відповідачу. При цьому відповідач покликається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 року у справі №917/1636/20.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

04 вересня 2018 року між Дочірнім підприємством «Національної акціонерної компанії «Надра України», яке перейменоване у Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - повірений), яке діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Надра України», яке перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Надра України» на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007 (згідно з договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 04 вересня 2018 року за реєстровим № 7562 (надалі по тексту рішення - договір №7562).

Відповідно до п. 1.1. договору №7562, повірений зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення 5-го поверху загальною площею 187,7 м2, а саме: частина кімнати № 4д-13 площею 36,8 м2; кімната № 4д-14 площею 27,2 м2; кімната № 4д-15 площею 39,1 м2; кімната №4д-16 площею 43,6 м2; кімната № 4д-41 площею 19,8 м2; кімната № 4д-42 площею 2,1 м2; кімната № 4д-43 площею 19,1 м2, що знаходиться за адресою: місто Львів, площа Міцкевича, 8, та є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України», право користування яким передано до статутного капіталу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія».

Згідно п. 1.2. договору №7562, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору №7562, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акта приймання-передачі майна.

04.09.2018 року між сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі (додаток №1 до договору №7562), відповідно до якого повірений передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення 5-го поверху загальною площею 187,7 м2, а саме: частина кімнати № 4д-13 площею 36,8 м2; кімната № 4д-14 площею 27,2 м2; кімната № 4д-15 площею 39,1 м2; кімната №4д-16 площею 43,6 м2; кімната № 4д-41 площею 19,8 м2; кімната № 4д-42 площею 2,1 м2; кімната № 4д-43 площею 19,1 м2, що знаходиться за адресою: місто Львів, площа Міцкевича, 8.

Згідно п. 3.1. договору №7562, орендна плата визначається за домовленістю сторін та становить за базовий місяць оренди 22 000,00 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, без урахування ПДВ. Базовий місяць - це місяць проведення експертної оцінки майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.2. договору №7562, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Згідно п. 3.3. та п.3.4. договору №7562, нарахування орендної плати починається з дати підписання повіреним та орендарем акта приймання-передачі майна. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Відповідно п. 3.6. договору №7562, крім сплати орендної плати, орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, відшкодовує повіреному та/або орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна; витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення, тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються повіреним та/або орендодавцем; витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на землю, а також витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на нерухомість та витрати орендодавця/повіреного на охорону майна пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково.

Згідно п. 4.6. договору №7562, орендар зобов`язувався прийняти майно від повіреного, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати та відшкодовування витрат зазначених в п.3.6. договору №7562 в сумах вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково за договором оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 04 вересня 2018 року за реєстровим № 7562, у встановлений строк не провів, внаслідок чого станом на 29.09.2022 у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 36 185,23 грн.

В матеріалах справи наявна довідка №10 про дебіторську заборгованість від 29.09.2022 року, згідно якої станом на 29.09.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 185,23 грн за період березень-липень 2020, згідно виставлених рахунків:

- № 231 від 31.03.2020 в сумі 39 589,61 грн, з них було частково сплачено 25 139,27 грн - 22.04.2020;

- № 293 від 30.04.2020 в сумі 35 919,43 грн, з них було частково сплачено 5 611,94 грн - 14.05.2020;

- № 367 від 31.05.2020 в сумі 36 422,93 грн, з них було частково сплачено 14 450,34 грн - 04.06.2020; 5 726,54 грн - 19.06.2020 та 9 203,88 грн - 10.07.2020;

- № 434 від 30.06.2020 в сумі 35 608,84 грн, оплачено було 14.07.2020;

- № 545 від 01.07.2020 по 15.07.2020 в сумі 17 651,37 грн;

- № 549 від 16.07.2020 по 31.07.2020 в сумі 2 807,20 грн;

14.08.2020 було здійснено оплату в сумі 36 073,34 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи рахунки на оплату виставлені відповідачу за оренду та за витрати зазначені в п.3.6. договору №7562.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 04 вересня 2018 року за реєстровим №7562, позивач просить стягнути загальну суму заборгованості в розмірі 36 185,23 грн.

21 березня 2019 року між Дочірнім підприємством «Національної акціонерної компанії «Надра України», яке перейменоване у Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - повірений), яке діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Надра України», яке перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Надра України» на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007 (згідно з договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 21 березня 2019 року за реєстровим № 2760 (надалі по тексту рішення - договір №2760).

Відповідно до п. 1.1. договору №2760, повірений зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 37,9 м2, а саме кімнату №: 4б-38, що розташована на третьому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Львів, площа Міцкевича, 8, та є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України», право користування яким передано до статутного капіталу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія».

Згідно п. 1.2. договору№2760, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору №2760, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акта приймання-передачі майна.

21.03.2019 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт приймання-передачі (додаток №1 до договору №2760), відповідно до якого повірений передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 37,9 м2, а саме кімнату №:4б-38, що розташована на третьому поверсі адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Львів, площа Міцкевича, 8 (вісім).

Згідно п. 3.1. договору №2760, орендна плата визначається за домовленістю сторін та становить за базовий місяць оренди 3 800,00 (три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, без урахування ПДВ. Базовий місяць - це місяць проведення експертної оцінки майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.2. договору №2760, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться.

Згідно п. 3.3. та п.3.4. договору №2760, нарахування орендної плати починається з дати підписання повіреним та орендарем акта приймання-передачі майна. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Згідно п. 3.6. договору №2760, крім сплати орендної плати, орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, відшкодовує повіреному та/або орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна; витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення, тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються повіреним та/або орендодавцем; витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на землю, а також витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на нерухомість та витрати орендодавця/повіреного на охорону майна пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково.

Відповідно до п. 4.6. договору №2760, орендар зобов`язувався прийняти майно від повіреного, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати та відшкодовування витрат зазначених в п.3.6. договору №2760 в сумах вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково за договором оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 21 березня 2019 року за реєстровим № 2760, у встановлений строк не провів, внаслідок чого станом на 29.09.2022 у відповідача утворилась заборгованість, яка відповідно до довідки №11 від 29.09.2022 року становить 5 573,74 грн.

В матеріалах справи наявна довідка №11 про дебіторську заборгованість від 29.09.2022 року, згідно якої станом на 29.09.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 573,74 грн за період березень-липень 2020, згідно виставлених рахунків:

- № 226 від 31.03.2020 в сумі 7 034,27 грн, з них було частково сплачено 4 677,89 грн - 16.04.2020;

- № 288 від 30.04.2020 в сумі 6 028,93 грн, з них було частково сплачено 1 086,76 грн - 14.05.2020;

- № 362 від 31.05.2020 в сумі 5 911,19 грн, з них було частково сплачено 2 356,38 грн - 04.06.2020; 905,60 грн - 19.06.2020 та 1 827,75 грн - 10.07.2020;

- № 429 від 30.06.2020 в сумі 5 856,31 грн, оплачено було 20.07.2020;

- № 540 від 01.07.2020 по 15.07.2020 в сумі 2 856,47 грн;

- № 547 від 16.07.2020 по 31.07.2020 в сумі 434,36 грн;

14.08.2020 було здійснено оплату в сумі 5 837,10 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи рахунки на оплату виставлені відповідачу за оренду та за витрати зазначені в п.3.6. договору №2760.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 21 березня 2019 року за реєстровим №2760, позивач просить стягнути загальну суму заборгованості в розмірі 5 573,74 грн.

В матеріалах справи наявні листи від 07.07.2020 (№650/2/01/09 та №647/2/01/09) позивача (ПрАТ «НАК «Надра України») до відповідача, в яких йдеться про відмову від договорів оренди від 04.09.2018 №7562 та від 21.03.2019 №2760 та прохання повернути орендоване майно.

Отже загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договорами оренди (найму) нерухомого майна №7562 від 04.09.2018 та №2760 від 21.03.2019 становить 41 758,97 грн.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є два договори: договір оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 04 вересня 2018 року за реєстровим № 7562 та договір оренди (найму) нерухомого майна, посвідченого Дячуком О.А. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 21 березня 2019 року за реєстровим № 2760.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4., п. 3.6. договорів оренди (найму) нерухомого майна (№7562 від 04.09.2018 та №2760 від 21.03.2019) орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди. Крім сплати орендної плати, орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, відшкодовує повіреному та/або орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна; витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення, тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються повіреним та/або орендодавцем; витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на землю, а також витрати орендодавця та/або повіреного по сплаті податку на нерухомість та витрати орендодавця/повіреного на охорону майна пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково.

Згідно п. 4.6. договорів оренди (найму) (№7562 від 04.09.2018 та №2760 від 21.03.2019) орендар зобов`язувався прийняти майно від повіреного, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як визначено вище, обома договорами оренди визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди, а також у такий же строк відшкодовує повіреному або/та орендодавцю витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги.

Відповідно до наявних у справі рахунків за період березень-липень 2020 в орендаря існував обов`язок сплати 196 120,91 грн. Позивачем заявлено до стягнення 41 758,97 грн, оскільки відповідно до довідок про дебіторську заборгованість на 29.09.2021 по договору від 04.09.2018 становить 36 185,23 грн, а по договору від 21.03.2019 - 5 573,74 грн.

Відповідач стверджує, що довідки про дебіторську заборгованість не є належними доказами наявності заборгованості, адже складені односторонньо позивачем.

Суд зауважує, що наявність заборгованості первинно підтверджується рахунками на оплату, а не довідками. Натомість довідки складені позивачем за наслідками співставлення виставлених рахунків та уже здійснених відповідачем оплат. Тому зауваження відповідача безпідставне та наявності заборгованості у відповідача не спростовує.

Щодо твердження відповідача про те, що скерування рахунків на оплату до позовної заяви не долучено, то суд зазначає, що договором не встановлено обов`язку надсилати, вручати рахунки і не здійснено прив`язки по обов`язку оплати послуг до моменту отримання відповідачем рахунків. Встановлено єдиний строк для оплати - 15 число місяця, наступного за звітним. Тому з 16 числа наступного за звітним місяцем відповідач, у випадку нездійснення оплати, вважався таким, що прострочував черговий орендний платіж. Більше того, позивачем підтверджено вручення рахунків нарочно орендарю. Відповідно, такі зауваження відповідача є не обґрунтованими і безпідставними.

Щодо включення в рахунки послуг, не підтверджених, на переконання відповідача, належними доказами, суд зазначає таке.

Так, відповідач зазначає, що «відшкодування послуг з прибирання територій» безпідставні, оскільки орендовані приміщення прибираються самостійно або на підставі відповідних договорів про надання послуг. Водночас, жодних договорів на підтвердження зазначеного чи актів відповідач не подає. Тобто сторона зі свого боку не підтверджує зазначених нею ж обставин, тим самим не спростовує підстави, визначеної позивачем.

Суд зазначає, що жодною зі сторін не доведено наявності чи відсутності послуг охорони, проте, суд звертає увагу, що послуги охорони можуть полягати не лише у фізичній присутності охоронців, яких не бачив відповідач, як стверджує останній. Крім цього, п. 3.6 договорів передбачено невичерпний перелік послуг, відшкодування за надання яких покладається на відповідача, і відповідачем не заперечується оплата ним такого виду послуг у попередні періоди, а також відповідачем не подано жодних доказів звернення до орендодавця у спірний період з претензіями чи зауваженнями щодо ненадання послуг з охорони. Тому, заперечення, висловлене відповідачем, також голослівне та не підтверджується наявними у справі доказами.

У відзиві відповідач також не погоджується із послугою «відшкодування дощових стоків» і вважає, що договором така не передбачена, а послуга «відшкодування послуг з вивезення ТВП» не надається, оскільки жодного виробництва відповідач не здійснює і відходи практично не утворюються. Суд зазначає, що п. 3.6 договору погоджено невичерпний перелік послуг, відшкодування яких включається в рахунки за оренду. Так, орендар відшкодовує витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення тощо). Існують певні роз`яснення до порядку нарахування за додаткові обсяги стічних вод, які потрапляють в міську систему водовідведення внаслідок випадання атмосферних опадів. Зокрема, є чинними Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зареєстровані наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Тобто, такі послуги пов`язані із послугами водопостачання та водовідведення.

Суд зазначає, що відшкодування сплати податку за землю прямо передбачено п. 3.6 договору, тому відповідач безпідставно оспорює їх включення до рахунків на оплату орендної плати. Свого розрахунку розміру такого податку відповідач не подав. Клопотань стосовно витребування доказів не заявляв.

Щодо послуг з розподілу природного газу, плати за електроенергію, водопостачання, теплопостачання, то відповідач вважає такі не обґрунтованими і такими, пропорційність яких не доведена позивачем.

Обов`язок сплати відповідачем витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення, тощо) пропорційно до площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг; витрат по сплаті податку на землю, податку на нерухомість та витрати на охорону майна пропорційно до площі орендованого майна, передбачений умовами договорів оренди, зокрема п.3.6. В цьому ж пункті договорів зазначено, що суми цих витрат вказуються в рахунках на оплату, що виставляються орендарю.

Рахунки по яких виникла заборгованість з 31.03.2020 по 31.07.2020. Водночас відповідач, заперечуючи надання послуг вказаних в цих рахунках, не надав жодних доказів звернення до позивача з листами про підтвердження цих послуг, зауважень щодо сум таких послуг.

Договори оренди, за якими виникла заборгованість не визнані недійсними, отже є обов`язковими до виконання.

Також, суд звертає увагу на включення позивачем у рахунки відшкодування пені, розрахунок якої до матеріалів справи не долучено.

Слід зазначити, що пеня відповідно до приписів статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України є видом забезпечення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім цього, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто нарахування пені здійснюється за конкретно визначений період та на конкретну суму невиконаного зобов`язання. Отже сума пені не є сталою та безспірною величиною і нараховується позивачем у визначеному законодавством порядку, правильність якого перевіряє суд, якщо вимогу про її стягнення заявлено позивачем.

За таких умов, коли розмір пені включений в рахунки на оплату, тобто включено до суми заборгованості, яка є предметом позову, проте, порядок і механізм її нарахування суду не підтверджений і не доведений, суд приходить до висновку про безпідставність такої вимоги.

Відтак позовні вимоги в сумі 1 842,08 грн, що є загальним розміром пені відповідно до виставлених рахунків, задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, із заявлених позивачем до стягнення 41 758,97 грн не обґрунтованими є 1 842,08 грн відповідно, підтвердженими і такими, що підлягають стягненню з відповідача, є грошові кошти в сумі 39 916,89 грн.

Також суд зауважує, що відповідач у відзиві зазначає, що здійснював періодичні платежі по договорах оренди по мірі можливості. При цьому, відповідач не стверджує та не підтверджує, що у нього були зауваження до наданих позивачем послуг, до їх виду та обсягу за спірний період в той час, коли він отримував рахунки на оплату, та в цілому до моменту подання позову в даній справі. Відповідач не доводить, що він звертався до позивача із вимогами надати йому укладені з первинними постачальниками послуг договори чи з іншими вимогами, пов`язаними із невідповідністю наданих послуг. Тому суд приходить до висновку, що висловлені відповідачем заперечення, крім тих, що стосуються пені, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Як передбачено статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування його позиції відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується обставина наявності у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу витрати відповідно до виставлених рахунків з урахуванням зазначених судом зауважень.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проаналізувавши заперечення відповідача з фактичними обставинами, підтвердженими матеріалами справи, відповідачем в цілому не спростовано підстав позову та, зокрема, наявності у нього обов`язку оплатити орендну плату, передбачену договорами оренди, включно із витратами, які підлягають відшкодуванню у встановлених вище розмірах.

Наявності інших доказів сплати боргу, ніж визнано позивачем, відповідач не надав.

Також суд зауважує, що відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Так як доказів остаточних розрахунків за час користування орендованими приміщеннями відповідачем не здійснено, то зобов`язання продовжує існувати навіть за обставин розірвання договорів оренди.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7611 від 28.09.2022.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Сервіс» (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 25; ідентифікаційний код юридичної особи 40968825) на користь Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» (79000, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи 01432606) за договором оренди (найму) нерухомого майна № 7562 від 04.09.2018 заборгованість в сумі 34 601,43 грн; за договором оренди (найму) нерухомого майна №2760 від 21.03.2019 заборгованість в сумі 5 315,46 грн та 2 371,59 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено

та підписано 07.11.2022

Суддя Сухович Ю.О.