Рішення

від 01.11.2022 по справі 920/752/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.2022м. СумиСправа № 920/752/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/752/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, ідентифікаційний номер 33698892),

до відповідача: Комунального закладу Сумської обласної ради Сумської обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Динамо» (вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 32778369),

про стягнення 131 850,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 131 850,83 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води № 1701-Т від 26.04.2021, з них: 100 026,01 грн основний борг, 19 459,87 грн пеня, 1 513,13 грн 3 % річні, 10 851,82 грн інфляційні збитки; а також витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 26.04.2021 № 1701-Т в частині оплати наданих послуг за договором. Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань, позивачем заявлено до застосування до відповідача штрафні санкції у вигляді пені та 3% річних згідно з умовами договору, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві позивач посилаючись на норму статті 249 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати справу малозначною та прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також у позовній заяві позивачем наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс складається з судового збору в сумі 2 481 грн, очікується понести 8 683 ,50 грн. з урахуванням можливого оскарження рішення суду.

Ухвалою від 30.09.2022 у справі № 920/752/22 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/752/22; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 01.11.2022 без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України - до 25.10.2022; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 28.10.2022.

Ухвала направлялась на адресу відповідача, зазначену позивачем та підтверджену даними реєстру.

Ухвалу суду отримано відповідачем 14.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 01.11.2022 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом про України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон ЖКП), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 1 Закону України про ЖКП передбачено, що:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

-власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

-споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 19 Закону України про ЖКП відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України про ЖКП визначено поняття виконавець комунальної послуги це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 травня 2011 року за № 322 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (надалі позивач) виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води в межах території обслуговування.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.06.2019 № 322 позивача визначено виробником та виконавцем комунальних послуг в місті Суми з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території обслуговування.

Також, згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (надалі НКРЕКП).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», НКРЕКП застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зокрема:

1)ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;

2)встановлення тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках.

Зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» вбачається, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 25.07.2017 р. за № 930 ТОВ «Сумитеплоенерго» є ліцензіатом господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з п.п.9 п.3.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Постановою НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2017р. № 308 позивач повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.10.2021 року за № 623 зі змінами від 06.11.2021 № 637 тариф на теплову енергію для позивача встановлено у розмірі 2 192,14 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Між позивачем та комунальним закладом Сумської обласної ради Сумська обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Динамо» (надалі відповідач) укладено Договір про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 26.04.2021 № 1701-Т (надалі Договір), предметом якого є те, що Теплопостачальна організація зобов`язується постачати Споживачеві теплову енергію та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води на межі розподілу, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 12.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2022 , але у будь якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань. Згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами договору, що виникли до його укладання, а саме з 01.01.2021. Дія Договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у п.3.1. Договору. Про розірвання даного Договору відповідачем не було заявлено та він продовжив користуватись послугами з постачання теплової енергії. Таким чином дію договору було продовжено на наступний рік.

Згідно п. 4.2.1. Договору споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати отриману на межі продажу теплової енергії та/або гарячої води за тарифами, в обсягах та у строки, встановленими цим Договором.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати коштів за використану теплову енергію та /або гарячу воду за цим Договором споживач зобов`язаний оплачувати пеню за встановленими Договором розмірами.

Розділом 8 Договору сторонами визначений порядок розрахунків за теплову енергію та гарячу воду.

Згідно п.8.1. Договору оплата за теплову енергію та/або гарячу воду здійснюється за рахунком та/або актом прийому - передачі до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до умов Договору, позивач протягом січня - квітня 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 100 026 грн. 01 коп., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та виставленими рахунками на оплату вартості спожитої теплової енергії, а саме: відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 31.01.2022 за січень 2022 року прийнято теплову енергію та/або гарячу воду в кількості 11,989077 Гкал вартістю 31 538,09 грн, відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 28.02.2022 за лютий 2022 року прийнято теплову енергію та/або гарячу воду в кількості 8,742036 Гкал вартістю 22 996,52, відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 31.03.2022 за березень 2022 року прийнято теплову енергію та/або гарячу воду в кількості 12,629798 Гкал вартістю 33 223,54 грн, відповідно до акту приймання передачі теплової енергії від 30.04.2022 за квітень 2022 року прийнято теплову енергію та/або гарячу воду в кількості 4,663578Гкал вартістю 12 267,86 грн.

Рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води за період січень-квітень 2022 року були отримані уповноваженими посадовими особами відповідача особисто, що підтверджується їх власноручними підписами на рахунках.

Однак відповідач, підписані зі своєї сторони вищевказані акти прийому-передачі теплової енергії позивачу не повернув.

Крім того, через автоматизовану систему програмного забезпечення клієнтів позивача на електронну адресу відповідача було направлено вищевказані рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води за вказаний період ( скріншоти з системи програмного забезпечення додаються).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що Споживач, щомісяця, що наступає за звітним, з 01 по 07 число отримує у Теплопостачальної організації оформлений акт прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та рахунок на оплату теплової енергії та/або гарячої води.

Згідно з пунктами 8.4, 8.5 Договору Споживач протягом трьох робочих днів з дати одержання вказаних вище документів, підписує, скріпляє печаткою та повертає теплопостачальній організації по одному примірнику підписаних актів прийому теплової енергії та звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію та/або гарячу воду. У разі непогодження з кількістю та вартістю отриманих послуг, суми боргу, зазначених у вказаних документах, Споживач зобов`язаний у 3-денний термін з дати їх отримання, надати обґрунтовані письмові заперечення Теплопостачальній організації та протягом цього ж строку направити свого представника з підтверджуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідних актів.

Пунктом 8.6. розділу 8 Договору встановлено, що у разі не вчасного повернення підписаних актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та акту звірки розрахунків чи не надання обґрунтованих письмових заперечень Теплопостачальній організації - такі документи вважаються прийнятими у Споживачем у редакції теплопостачальній організації без зауважень.

Відповідач не висував позивачу будь-яких заперечень чи зауважень щодо змісту виставлених/отриманих рахунків чи актів прийому-передачі, які вважаються прийнятими відповідачем в редакції позивача.

Відтак, додані до цієї позовної заяви копії не підписаних з боку відповідача актів прийому-передачі до Договору № 1701-Т вважають прийнятими (підписаними) відповідачем без зауваження.

КЗ СОР СОКДЮСШ «Динамо» користується об`єктом споживання теплової енергії за адресою: м. Суми, вул. Р.Корсакова, 5 на підставі договору оренди державного майна № 2051 від 14.03.2014, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, Балансоутримувачем якого являється Управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації. Крім відповідача за вказаною адресою користувачами послуг з постачання теплової енергії є Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Департаменту освіти і науки Сумської облдержадміністрації та інші. Вказаний інститут являється власником вузла обліку теплової енергії за показниками якого проводиться розподіл теплової енергії в пропорційному порядку згідно займаної опалювальної площі та нарахування за надані послуги, про що зазначено у протоколі розподілу теплової енергії (лист №90/01-16 від 29.01.2019).

Крім договору №1701-Т, рахунків чи актів прийому-передачі теплової енергії факт постачання теплової енергії та облік її споживання за адресою відповідача: м.Суми, вул.Р.Корсакова, 5 підтверджується звітами про споживання теплової енергії за січень, березень та квітень 2022 року, поясненням щодо відпуску теплової енергії, лист №500/01-16 від 18.10.2021 р. про подачу опалення за адресою відповідача, наряд - допуск на підключення №111 від 19.10.2021р.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідачем за січень-квітень 2022 року отримано теплової енергії на суму 100 026 грн. 01 коп. та у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати за постачання теплової енергії за період з січня по квітень 2022 року за ним утворилась заборгованість в сумі 100 026 грн. 01 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої стаття 509 Цивільного кодексу України,зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (стаття 714 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 1701-Т про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 26.04.2021 є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 40 Правил користування тепловою енергією споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Частиною шостою статті 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем - відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу за надані послуги за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 26.04.2021 № 1701-Т в сумі 100 026,01 грн за період з січня 2022 року по квітень 2022 року підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 19 459, 87 грн суд зазначає наступне.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.9.3.1 Договору за несвоєчасну сплату за теплову енергію за умовами Договору Споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов`язання Споживачем від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати.

Згідно із частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зо бов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки відповідач порушив умови п. 9.3.1 Договору та ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» щодо своєчасної оплати за поставлену теплову енергію позивачем нарахована пеня.

За вимогами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простро ченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку Ук раїни, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок суми пені здійснено позивачем арифметично правильно.

Оскільки нарахування пені передбачено сторонами у договорі і розрахунки її розміру здійснені позивачем арифметично правильно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 19 459, 87 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 10 851,82 грн інфляційних втрат та 1513,13 грн 3 % річних суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 9.3.1 договору за несвоєчасну сплату за теплову енергію та/або гарячу воду за умовами Договору Споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки гарячу воду за умовами Договору Споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов`язання Споживачем від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання, 3 % річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних суд встановив, що вищезазначений розрахунок виконано позивачем арифметично правильно.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 513,13 грн та інфляційних втрат в сумі 10 851,82 грн за загальний період з 16.02.2022 по 24.09.2022 підлягають задоволенню на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими та достовірними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 481 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Комунального закладу Сумської обласної ради Сумської обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Динамо» (вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 32778369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, ідентифікаційний номер 33698892) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 16 лютого 2022 року по 24 вересня 2022 року за договором про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 26.04.2022 №1701-Т в сумі 100 026,01 грн (сто тисяч двадцять шість гривень 01 коп), пеню в сумі 19 459,87 грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 87 коп), 3 % річних в сумі 1 513,13 грн (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 13 коп), інфляційні втрати в сумі 10 851,82 грн (десять тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня 82 коп) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено 07.11.2022.

СуддяЮ.А. Джепа