Рішення

від 08.11.2022 по справі 904/2971/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2971/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006 у загальному розмірі 93 516 грн. 85 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006 та додатковою угодою до нього від 10.10.2016 у загальному розмірі 93 516 грн. 85 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 73 947 грн. 81 коп. - основний борг;

- 11 743 грн. 24 коп. - пеня;

- 6 722 грн. 50 коп. - інфляційні втрати;

- 1 103 грн. 30 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 73 947 грн. 81 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 8.2.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.12.2020 по 05.09.2022 в сумі 11 743 грн. 24 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з грудня 2020 року по травень 2022 року у сумі 6 722 грн. 50 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 15.12.2020 по 05.09.2022 в сумі 1 103 грн. 30 коп.

Ухвалою суду від 14.09.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 14.09.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 18.10.2022 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 135-137).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49090, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 1/9, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.130).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 14.09.2022 вважається врученою відповідачу 18.10.2022.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), у зв`язку з фактичною відмовою від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал), що підтверджується довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 18.10.2022 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 135-137).

Так, ухвалою суду від 14.09.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для надання відзиву на позовну заяву, встановлений судом ухвалою суду 14.09.2022, закінчився 02.11.2022

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м.Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 08.11.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 14.11.2022, отже у даному випадку судому було надано відповідачу максимально можливий строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 15.10.2006 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії № 040531 (далі - договір, а с.35-41), відповідно до умов пункту 1.1. якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в необхідних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Обидві сторони зобов`язуються керуватися договором та діючим законодавством України (пункт 1.2. договору).

У пунктах 11.1. та 11.4. договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2009. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, оскільки жодних заяв про припинення договору не надходило, він продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно до виробничої програми;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення.

У пункті 3.2.2. договору визначено, що споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде.

Згідно з умовами пункту 4.2.1. договору обов`язки енергопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Умовами пункту 2.2 договору передбачено, що рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов.

Так, в матеріалах справи наявні:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 № 1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с.117);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 № 155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с.118);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с.119);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с.120).

Відповідно до пункту 5.1 договору, згідно правил користування тепловою енергією, споживачі зобов`язуються встановити прилади обліку теплової енергії.

У пункті 5.2. договору сторони передбачили, що облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення та гаряче водопостачання за адресою: пр. Кірова (пр. Олександра Поля), 1/9 розрахунковим способом.

Відповідно до пункту 5.5 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 20 числа поточного місяця.

В подальшому, Рішенням Дніпровської міської ради від 27.07.2016 № 28/12 (далі -Рішення) надано дозвіл на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання. Копії Рішення, додатку до Рішення додаються. Тому, на підставі вище вказаного Рішення було здійснено передачу заборгованості з балансу Комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго".

Здійснення прийому-передачі позивач підтверджує Актом приймання-передачі об`єктів і мереж теплопостачання, згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12, наявним в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2016 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - нова енергопостачальна організація, позивач), Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (далі - споживач, відповідач) було укладено Додаткову угоду до договору № 040531 від 15.10.2006 (далі - додаткова угода) (а.с. 42).

Відповідно до підпункту 1.1.1. додаткової угоди, у порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов`язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором.

Згідно з підпунктом 1.1.2. додаткової угоди, у зв`язку з передачею об`єктів і мереж теплопостачання на баланс новій енергопостачальній організації та надання нею послуг теплопостачання споживачу, останній приймає на себе зобов`язання щодо виконання основного договору.

Підпунктом 1.1.6. додаткової угоди передбачено, що з моменту укладення цієї угоди, енергопостачальна організація втрачає всі права та вимоги, що передбачені основним договором, якщо позивач не має заборгованості, або має кредиторську. За наявності дебіторської заборгованості, енергопостачальна організація має право скористатись правами за основним договором.

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди, згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.06.2016 № 1210 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" (а саме до постанови № 1372 від 30.04.2015 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) КП "Теплоенерго") затверджено тариф на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається КП "Теплоенерго". А саме: теплова енергія 1Гкал - 1 121 грн. 74 коп. (без ПДВ), 1 346 грн. 09 коп. з ПДВ.

Сторони домовились, що усі інші умови основного договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе (пункт 3.1. додаткової угоди).

Згідно з пунктом 3.5. додаткової угоди ця угода набуває чинності відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України з 22.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим законодавством України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (пункт 7.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію за період з листопада 2020 року по березень 2022 року на загальну суму 84 643 грн. 51 коп., на підтвердження чого позивачем було складено Акти прийому-передачі послуги (а.с.59-68).

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Слід відзначити, що тарифи, згідно з якими формувались рахунки для оплати відповідачем спожитої у спірний період теплової енергії, затверджені постановами НКРЕКП № 632 від 17.03.2020, № 2257 від 30.11.2020, № 632 від 17.03.2020, а також рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021, № 1137 від 29.10.2021 (а.с.109-120).

При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

За умовами пунктів 7.3., 7.4. договору споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до договору, за власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачеві не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується у рахунок наступних платежів.

Так, в оплату спожитої відповідачем у період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплової енергії позивачем було виставлено такі рахунки:

- рахунок № 040531 від 30.11.2020 на суму 695 грн. 64 коп. (а.с. 58).

- рахунок № 040531 від 31.12.2020 на суму 4 095 грн. 45 коп. (а.с. 57);

- рахунок № 040531 від 31.01.2021 на суму 4 028 грн. 39 коп. (а.с. 56);

- рахунок № 040531 від 28.02.2021 на суму 4 096 грн. 95 коп. (а.с. 55);

- рахунок № 040531 від 31.03.2021 на суму 3 764 грн. 44 коп. (а.с. 54);

- рахунок № 040531 від 30.04.2021на суму 1 444 грн. 49 коп. (а.с. 53);

- рахунок № 30.11.2021 від 30.11.2021 на суму 6 946 грн. 36 коп. (а.с. 52);

- рахунок № 040531 від 31.12.2021 на суму 13 532 грн. 30 коп. (а.с. 51);

- рахунок № 040531 від 31.01.2022 на суму 18 882 грн. 68 коп. (а.с. 50);

- рахунок № 040531 від 28.02.2022 на суму 16 485 грн. 84 коп. (а.с. 49);

- рахунок № 040531 від 31.03.2022 на суму 10 670 грн. 97 коп. (а.с. 48).

Вказані рахунки були вручені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи Реєстрами одержання рахунків нарахувань та актів виконаних робіт споживачами, а також поштовими квитанціями з описами вкладень до них та накладними (а.с.91-103).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив поставлену в період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплову енергію на суму 10 695 грн. 70 коп. (а.с.106).

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про наявність згоди із зазначеними у вказаних актах відомостями; доказів іншого матеріали справи не містять та відповідачем суду не повідомлено. Акти вважаються підписаним з боку споживача.

Враховуючи вказане, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 73 947 грн. 81 коп. (84 643,51 - 10 695,70).

Отже, позивач посилається на те, що зобов`язання за договором про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплову енергію відповідачем були порушені, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 73 947 грн. 81 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 8.2.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.12.2020 по 05.09.2022 в сумі 11 743 грн. 24 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з грудня 2020 року по травень 2022 року у сумі 6 722 грн. 50 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 15.12.2020 по 05.09.2022 в сумі 1 103 грн. 30 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Більше того, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплова енергія не була у повному обсязі оплачена відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006 перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договору про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 7.4. договору), господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в період з листопада 2020 року по березень 2022 року теплової енергії є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 73 947 грн. 81 коп. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 73 947 грн. 81 коп.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.2.3. договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 8.2.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.12.2020 по 05.09.2022 в сумі 11 743 грн. 24 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.20-25), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведено вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 11 743 грн. 24 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з грудня 2020 року по травень 2022 року у сумі 6 722 грн. 50 коп.,

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 26-32), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 6 722 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати теплової енергії, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 15.12.2020 по 05.09.2022 в сумі 1 103 грн. 30 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 19), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 103 грн. 30 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 040531 від 15.10.2006 у загальному розмірі 93 516 грн. 85 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілан-97" (49090, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 1/9; ідентифікаційний код 24608344) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 73 947 грн. 81 коп. основного боргу, 11 743 грн. 24 коп. пені, 6 722 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 103 грн. 30 коп. 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 08.11.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко