Рішення

від 26.10.2022 по справі 500/3114/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/3114/18

Провадження № 2/946/3/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря - Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїл в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» звернулося до суду з позовними вимогами, якими (з урахуванням уточнення від 02.01.2019, 23.01.2019 року (а.с. 79-80, 83-84 І том), просить суд: визнати недійсним договір оренди, укладений 23.02.2017 року між Селянським (фермерським) господарства «Чебана Петра Григорійовича» та ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 3,5672 га кадастровий номер 5122082900:01:001:0109; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Злагода» неотриманий дохід в розмірі 87895 гривень 81 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Злагода» судові витрати у розмірі 5524 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Злагода» зазначає, що ТОВ «Злагода» уклало 06.07.2008 року з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 3,5672 га, кадастровий номер 5122082900:01:001:0109 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У відповідності до п.п. 3.1 п. 3 Договору - договір оренди укладено на 10 років. Згідно до п.п. 15.1 п. 15 Договору - договір оренди земельної ділянки набуває чинності після підписання його сторонами і діє з часу державної реєстрації. Відтак позивач 07.08.2009 року зареєстровав договір оренди в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040952100153. Окрім того, між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання передачі (на місцевості земельної ділянки переданої в короткострокову оренду ТОВ «Злагода»), відтак з - 04.08.2009 року договір оренди набрав чинності та почав діяти. Як вбачається з договору оренди, останній був зареєстрований уповноваженим на те органом та у встановленому на час їх укладення порядку, а договору оренди був присвоєний відповідний реєстраційний номер. Таким чином, позивач у встановленому законом порядку набув право користування земельною ділянкою на строк 10 років тобто до 07.08.2019 року. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Злагода» дізнався, що ОСОБА_1 не розірвавши договір оренди з ТОВ «Злагода», строк дії якого не закінчився, його не припинив, будь-яких судових рішень з приводу його недійсності чи дострокового розірвання або припинення немає, уклала 23.02.2017 року договір оренди з СФГ «Чебана Петра Григорійовича», який в свою чергу засіяв соняшником, вже підготовлену для посівних робіт, земельну ділянку площею 3,5672 га, що орендує ТОВ Злагода». При цьому, саме ТОВ «Злагода» здійснило передпосівну підготовку земельних ділянок, загальною площею 417 га (в цей масив і входить спірна земельна ділянка площею 3,5672 га). За фактом захоплення земель 10 березня 2017 року відкрито кримінальне провадження №12017160150000630. Факт посіву відповідачем земель площею 417 га засвідчує акт обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017р. Власник земельної ділянки на час дії раніше укладеного договору оренди землі позбавлений права володіння та користування земельною ділянкою та повторної її передачі в оренду іншій особі до закінчення строку дії попереднього договору. Так, орендар в установленому законом порядку має право оспорювати будь-які правочини що стосуються орендованої земельної ділянку, на відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України тощо. Згідно до довідки Управління статистики в Ізмаїльському районі від 23.04.2018 року за №17-15/325 середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22,4 ц з 1 га, що еквівалентно 2,24 т з 1 га зібраної площі, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн. за тону без врахування ПДВ, що становить 10968,96 грн з ПДВ за 1 т. соняшника. Як зазначалось вище, загальна площа орендованої ТОВ «Злагода» земельної ділянки по договору оренди склала 3,5672 га, у перерахунку на середню врожайність по Ізмаїльському районі з даної площі було зібрано 7,99052 т. 12 січня 2017 року з АРК «Придунайська нива» було укладено договір поставки соняшника в розмірі 1000 тон на загальну суму 11000000 грн. У відповідності до п. 1.1. цього Договору вартість однієї тони становила 11000 грн. з врахуванням ПДВ, таким чином позивач мав на меті отримати дохід в розмірі 87895 грн. 81 коп., але неправомірні дії відповідача заподіяли шкоду у вигляді понесених надлишкових витрат та неотриманих доходів. Згідно до ст. 28 ЗУ «Про оренду землі» - Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору. З урахуванням зазначеного, розмір неотриманого доходу позивачем з орендованої ним земельної ділянки становить 87 895 грн. 81 коп. Право користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Злагода» підтверджено належними доказами, а саме договором оренди землі від 06.07.2008р., строк дія якого на момент звернення позивача з позовом до суду не закінчився, а відтак вказаний договір є дійсним та обов`язковим для виконання його сторонами. Крім того, на виконання вищевказаного договору оренди ТОВ «Злагода», як орендар, систематично сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою про що є відповідні докази. Відповідач не розірвала та не припинила договір оренди земельної ділянки укладеного 06.07.2008 року з позивачем, а натомість відповідач передала повторно в оренду іншій особі спірну земельну ділянку. Укладений договір з СФГ «Чебана Петра Григорійовича» суперечить ЗУ «Про оренду землі», Земельному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам. Враховуючи вищевикладене та в зв`язку з наявністю діючого договору оренди землі від «06» липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» строком на 10 років, зареєстрованого 07 серпня 2009 року в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040952100153, а відтак, договір оренди землі, укладений 13.03.2017 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Чебана Петра Григорійовича» є недійсним, до того ж Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 року по справі № 815/3198/17 у справі за позовом ТОВ «Злагода» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Районного спеціалізованого комунального підприємства Білгород-Дністровської районної ради «Білгород- Дністровський райбудгосп», Кам`янської сільської ради Арцизького району Одеської області, треті особи: Селянське фермерське господарство «Чебана Петра Григорійовича», Селянське фермерське господарство «Ніколенко Ігор Степанович про визнання противоправною бездіяльністю та скасування рішень, рішення № 34623707 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесене в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно районним спеціалізованим комунальним підприємством «Білгород-Дністровської районної ради Білгород-Дністровський райбудгосп» щодо реєстрації спірного договору оренди скасовано.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 21.05.2018 року, справа №500/3114/18, в порядку ст. 33 ЦПК України, розподілена та передана судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Грубіян Л.І.

Ухвалою судді від 25.05.2018 провадження у справі відкрито в порядку загального провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 року, проведеного у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Грубіян Л.І. згідно рішення зборів суддів №8 від 27.09.2021 року, визначено головуючого суддю по справі Пащенко Т.П.

Ухвалою судді Пащенко Т.П. від 25.09.2021 задоволено самовідвід судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Тетяни Павлівни та справу передано на розгляд іншому судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, визначеному в порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 29.09.2021 року, справа №500/3114/18 розподілена та передана на розгляд судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамову А.С.

Ухвалою судді Адамова А.С. від 04 жовтня 2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків.

Ухвалою суду від 16 червня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви від 16.06.2022 року ОСОБА_2 про відвід судді Адамова Асена Семеновича по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків.

Ухвалою суду від 02 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно відзиву відповідача ОСОБА_1 від 30.08.2019 на позовну заяву (а.с. 42-56 том І), відповідач не погоджується з позовними вимогами, просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Так, згідно положень та норм Цивільного кодексу України, позивач зобов`язаний довести такі складові елементи: протиправну поведінку, збитки, ший зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, натомість відповідач по справі зобов`язаний довести відсутність вини у заподіянні шкоди. Позивачем в обґрунтування позову наведено саме математичний розрахунок неотриманих доходів та розраховує їх з посиланням на середню врожайність зібраної площі та можливість отримання доходів за договором поставки, укладеного 12 січня 2017 між ТОВ «Злагода» та АРК «Придунайська Нива», відповідно до якого вартість однієї соняшника складає 11000 грн. Таким чином, розмір неодержаних доходів, визначений позивачем по справі на підставі математичного розрахунку, є теоретичним, абстрактним та відповідно не містить ознак реальності. Для отримання ТОВ «Злагода» оплати за Договором поставки, недостатньо було лише засіяти земельну ділянку соняшником та зібрати врожай. ТОВ «Злагода» отримує кошти за поставку врожаю тільки за умови постачання товару якість якого відповідає вимогам встановленим договором. Відповідно п. 2.2. Договору поставки, укладеного 12 січня 2017 року між ТОВ «Злагода» та АРК «Придунайська Нива», поставка всієї партії товару заданим Договором здійснюється в термін до 31.12.2018р. включно. Таким чином, строк поставки товару за договором від 12.01.2017 року станом на сьогодні не минув, позивачем будь-яких доказів неможливості виконання взятого на себе зобов`язання в строк до 31 грудня 2018 року надано не було, а тому станом на сьогодні ніяких збитків позивачу не могло бути завдано. Позивачем по справі у позовній заяви не зазначається, на підставі чого на неї, ОСОБА_1 , покладена відповідальність за нібито порушення зобов`язання та яка саме відповідальність (часткова, солідарна чи субсидіарна)? З наданого розрахунку позивача вбачається, що на його думку виникла часткова відповідальність у завданні збитків, а її розмір визначається пропорційне площі земельної ділянки. При цьому, відповідно до довідки Кислицької сільської ради №355 від 14 лютого 2017 року, ТОВ «Злагода» має в користуванні землі сільськогосподарського призначення загальною площею 988,1463 га. Відповідно до наданої позивачем довідки управління статистики в Ізмаїльському районі № 17-15/325 від 23 квітня 2018 року, по сільськогосподарських підприємствах Ізмаїльського району середня врожайність за 2017 рік становила 22,4 ц (2,24 т.) з 1 га зібраної площі. З урахуванням зазначеного, навіть якщо і припустити, що позивач по справі мав намір виконати умови Договору поставки, з 988,1463 га за інформацією середніх показників врожайності, ТОВ «Злагода» мало теоретично можливість зібрати приблизно 2213,45 тон. соняшника, а відповідно до умов договору поставки, ТОВ «Злагода» повинна була поставити лише 1000 т. соняшника, тобто вдвічі менше, ніж могла зібрати. Таким чином, навіть якщо б були підстави для стягнення збитків, визначення їх розміру пропорційно площі земельної ділянки є необґрунтованим та незрозумілим. Обов`язковою умовою визнання дійсним речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які виникли до 1 січня 2013 року є проведення реєстрації таких прав відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. До 01.01.2013 року Порядок проведення державної реєстрації трав та їх обтяжень був відсутній, але починаючи з 01 січня 2013 року (коли запрацював механізм державної реєстрації) орендар - ТОВ «Злагода» був зобов`язаний зареєструвати право оренди відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з тим, що право оренди на земельну ділянку між ТОВ «Злагода» та ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки. у Державному реєстрі прав не було зареєстровано, при подані заяви на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли між мною та СФГ «Чебана Петра Григорійовича» на підставі укладеного між нами договору, навіть у випадку виявлення відомостей щодо вищевказаного договору у державного реєстратора прав на нерухоме майно були відсутні підстави для відмови у проведені державної реєстрації прав. Діючим законодавством, навіть у разі виявлення відомостей про зареєстрований договір у ДЗК, не передбачені підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права оренди за іншим орендарем. Окрім відсутності реєстрації права оренди, позивачем також не був зареєстрований належним чином договір оренди від 06.07.2008 року. Вважає, що реєстрація договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Злагода» повинна була проводитись саме за законом, яким є в даному випадку, Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». Реєстратор Ізмаїльського районного відділу Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, реєструючи договір на який посилається позивач, діяв на підставі нормативного акту, який було зупинено, а тому така реєстрація не може бути визнаною такою, що здійснена згідно із Законом, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ТОВ «Злагода» не здійснило реєстрацію договору оренди та права оренди в порядку передбаченому законодавством, як цього вимагало діюче законодавство, хоча мало реальну можливість починаючи з 2008 року здійснити дії, направленні на належну реєстрацію свого права, а отже й підстави для визнання договору оренди укладеного між мною та ТОВ «Злагода» відсутні, як і наявність протиправної поведінки в її діях. Відповідно до довідки Кислицької сільської ради № 355 від 14 лютого 2017 року ку позивач надає в якості доказу по іншим аналогічним справам), ТОВ -Злагода» має в користуванні землі сільськогосподарського призначення загальною площею 988,1463 га. Відповідно до наданої позивачем довідки управління статистики в Ізмаїльському іоні № 17-15/325 від 23 квітня 2018 року, по сільськогосподарських підприємствах Ізмаїльського району середня врожайність за 2017 рік становила 22,4 ц (2,24 т.) з 1 га зібраної площі. З урахуванням зазначеного та і навіть якщо уявити, що 417 га були оброблені іншою особою, у ТОВ «Злагода» не було перешкод виконати умови договору, укладено з АРК «Придунайська Нива», оскільки вони мали можливість засіяти 571 га соняшником та отримати приблизно 1279,04 т. соняшнику та поставити його замовнику, тобто виконати умови договору. Позивачем по справі було подано до управління статистики Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 року в якому зазначено, що ними було засіяно соняшником - 114 га, озимої пшениці - 200 га, ячменю озимого - 92 га, трави багаторічні - 154 га. З зазначеного вбачається, що позивач мав можливість засіяти орендовані ним земельні ділянки соняшником, але вирішив засіяти іншими культурами. Таким чином, неможливість виконання умов договору, укладеного 12 січня 2017 року між ГОВ «Злагода» га АРК «Придунайська Нива», ніяким чином не пов`язана з укладенням ОСОБА_1 договору оренди з іншою особою. Так-звана комісія у квітні 2017 року здійснила «обстеження» земельних ділянок без будь-яких правових підстав, оскільки її склад не було сформовано (затверджено) ані начальником управління економічного та агропромислового розвитку Ізмаїльської райдержадміністрації, ані головою Ізмаїльською районною державною адміністрацією, ані будь-якою іншою уповноваженою особою. З акту не вбачається наступне: чи входить до обстеженої території саме належна мені земельна ділянка? кому належать вказані земельні ділянці на праві власності, чи наданні вони в оренду та кому саме? що було посіяно саме на моїй земельній ділянці та ким? Комісією було нібито обстежено 417 та земель, що, на її думку, неможливо фізично здійснити за один день. У самому акті зазначається, що зі слів директора ТОВ «Злагода» Стойкової Л.К., поле № 7 було засіяно СФГ «Ніколенко І.С.», поле № 9,6,10,8 СФГ «Чабан П.Г.». При цьому, за наявною інформацією СФГ «Чабан П.Г.» не здійснює обробку земельної ділянки на території Кислицької сільської ради. На території Кислицької сільської ради здійснює свою діяльність С(Ф)Г « Чабана Петра Григорійовича ». Вказане свідчить про недостовірні відомості щодо здійсненного комісією обстеження та необ`єктивності висновків за результатами «обстеження». Її не запрошували для участі у обстеженні належної їй земельної ділянки, яку, доречи, за змістом позовних вимог, обстежували для підтвердження стягнення з неї нібито заподіяної нею шкоди. Копія акту їй не була вручена та не відправлялась поштою. Відповідно до п. 2.2. Договору поставки, укладеного 12 січня 2017 року між ТОВ «Злагода» та АРК «Придунайська Нива», поставка всієї партії Товару за даним Договором здійснюється в термін до 31.12.2018 р. включно. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання договору поставки протягом його дії надано не було. Щодо доводів позивача про недійсність договору оренди землі слід зазначити, що вони є необґрунтованими та спростовуються доводами, викладеними у розділі відзиву «щодо протиправної поведінки, як складової порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди».

Згідно заперечень на відзив від 02.01.2019 (а.с. 85-97), наданих ТОВ «Злагода», позивач зазначив, що розрахунки є обґрунтованими, а не абстрактним, як вважає відповідач. Відповідач зазначає про абстрактність розміру збитків, що підтверджується положеннями договору поставки. Проте, відповідач не має права надавати юридичну оцінку договору, стороною, якого він не є, а по-друге, немає жодного рішення суду, проте, що цей договір є недійсним та/або удаваним. Відповідач зазначає, що поставка за договором здійснюється в термін до 31.12.2018 року. Але мова йде, саме про всю партію, яка визначена в п.1.1. договору. При цьому, в даній цивільній справі мова йде проте, що зі спірної земельної ділянки площею 3.5672 га. позивач реально міг отримати дохід в розмірі 87 895 грн. 81 коп., якби відповідач не вчинив противоправні дії у вигляді укладення договору оренди з третьою особою, не припинивши договір оренди з позивачем, строк дії якого не закінчився. У зв`язку з тим, що ТОВ «Злагода» не змогло виконати умови договору від 03.01.2017 року останній припинив 15 грудня 2017 року договірні відносини з позивачем. Стосовно п. 1.5 відзиву, до чого тут скільки позивач мав у своєму користуванні гектар землі? При посіві тих чи інших культур враховуються дуже багато показників та якості ґрунтів. Окрім того, відповідно до п. 10.1 Договору укладеного між позивачем та відповідачем Орендар самостійно визначає напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки. Тимчасовим Порядком регулювалося питання щодо процедури пї договорів оренди. Однак, конкретно у випадку з ТОВ «Злагода», реєстратори Ізмаїльського районного ту Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України діяли відповідно до чинного законодавства на той час, адже в період з 2008 до 2012 років реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася Центром державного земельного кадастру згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Відтак, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в своєму запереченні підтвердили факт реєстрації договорів оренди за ТОВ «Злагода» в Книзі реєстрації договорів оренди землі та надали до копії з Книги. Відповідач заводить суд в оману, що діючим законодавством, не передбачені підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права оренди за іншим орендарем, навіть у разі виявлення відомостей про зареєстрований договір у ДЗК. Відповідач зазначає, що фактично договір не набув чинності та не міг бути зареєстрованим так як не було досягнуто щодо істотних умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати, письмовий договір містить виправлення, закреслення, які не дають змоги однозначно тлумачити його зміст. У відповідача був час звернутися до позивача з листом пропозицією про внесення змін до договору оренди, якщо його щось бентежило. До того ж, твердження відповідача проте, що додатку до договору оренди не укладалось не відповідає дійсності, адже такий додаток укладався і в цьому додатку визначено і розмір і строки оплати і в якій формі. Сам додаток є в матеріалах справи. Відповідач не має права втручатись в господарську діяльність позивача, натомість в п. 9.2 договору визначено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б не перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, а орендодавець навпаки уклав договір оренди з іншою особою, не припинивши та/або не розірвавши договір оренди землі з ТОВ «Злагода», чим здійснив противоправні дії як наслідок спричинив збитки орендарю. Щодо легітимності акту обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017 року, то законодавством не передбачено ані форму акту про обстеження земельних ділянок, ані процедури створення комісії по обстеженню, в таких випадках, земельних ділянок, а тому твердження відповідача, що комісія діяла без належних повноважень є суб`єктивним та не підтверджено жодним допустимим та належним доказом. ТОВ «Злагода», звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог, послалося на положення статей 224, 225 ГК, статей 22, 1166 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зауважило, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивач не отримав доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Розрахунок неодержаного доходу (упущеної вигоди) додано позивачем до позовної заяви. Для розрахунку суми неодержаних доходів позивач узяв середні показники врожайності по району, і вирахував із загальної кількості та вартості врожаю за укладеним договором з АРК «Придунайська нива», що він міг би отримати при самостійному господарюванні на землях.

Представник позивача в судове засідання 26.10.2022 не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, проте представником ТОВ «Злагода» Стойковою Л.К. у заяві від 10.09.2021р. (а.с. 35 ІІ том) зазначено, що за можливою відсутністю ТОВ «Злагода» та/або його представника у судовому засіданні, просить задовольнити позовні заяви ТОВ «Злагода» у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім наявних прав, особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов`язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов`язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов`язки іншої особи, яка бере участь у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Права на розгляд справи судом протягом розумного строку належать як позивачу, так і відповідачу.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, проте її представник надав 26.10.2022 заяву про проведення судового засідання без їх участі та відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Злагода» у повному обсязі.

Представник третьої особи - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, проте представник надав 26.10.2022 заяву про проведення судового засідання без їх участі та відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Злагода» у повному обсязі.

Також, судом у судовому засіданні від 20.01.2022 було відмовлено у визнанні явки обов`язковою в суд осіб, які не є учасниками справи, а також, відповідача та третьої особи, оскільки відсутні підстави щодо того, що представники не зможуть надати усі пояснення (а.с. 146-147 ІІ том).

Щодо клопотань представника позивача про виклик свідків, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 162-164 Том ІІ), то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки представником позивача не вказано адреси свідків, що є порушенням ст. 91 ЦПК України та не вказано, яку саму конкретну інформацію вони можуть надати суду.

В судове засідання неодноразово викликався та був належним чином повідомлений свідок ОСОБА_12 , проте останній до суду не з`явився.

Від виклику у судове засіданні свідків, на допиті яких наполягав відповідач остатній відмовився у поданій заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка №5122082900:01:001:0109 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД №073528 від 14.04.2004, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 119688472 від 04.04.2018 (а.с. 13-14 том 1).

06 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Злагода» укладено договір оренди земельної ділянки загальної площі 3,5674 гектарів, за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.(а.с. 8-9 том 1).

Вказаний договір було зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 07 серпня 2009 року №040952100153.

07 серпня 2009 року ОСОБА_1 передала, згідно Договору оренди та плати землекористування терміном на 10 років земельну ділянку 3,5674 гектарів ТОВ «Злагода» (а.с. 12 том 1).

Разом із тим, 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Чебан Петро Григорійович» укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий №5122082900:01:001:0109 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД №073528 від 14.04.2004, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с. 150-153 том ІІ).

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017 року, комісією проведено обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради, поля № 7, № 9, №6, № 10, № 8, загальною площею - 417 га., в результаті обстеження було виявлено, що земельні ділянки, загальною площею - 417 га., засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме: - соняшником 410,6 га.; - горохом 6,4 га. Також в акті зазначено, що зі слів директора ТОВ «Злагода» - ОСОБА_3 , поле № 7 було засіяно СФГ «Ніколенко І.С.», поле № 9,6,10,8 СФГ «Чабан П.Г.» (а.с. 15 том 1).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення договорів оренди між сторонами, ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до вимог статті 124 ч. 4 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 рокуза№161-ХІV(далі Закон №161-ХІV) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст. 6 Закону №161-ХІV передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст.ст. 13, 14 вказаного Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вимогами ст. 15 ч. 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №161-ХІV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Передача земельної ділянки в строкове платне користування підпадає під визначення найму (оренди) земельної ділянки згідно ст. 792 ЦК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.

Згідно до ч. 1ст. 93 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статей 18,20 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксована умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічна позиція висловлювалася Верховним судом України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, а також у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року.

При цьому, суд зазначає, що частиною 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом у травні 2018 року, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди від 23 лютого 2017 року, укладений між селянським (фермерським) господарством «Чебан Петро Григорійович» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею - 3,5672 га., кадастровий номер 5122082900:01:001:0109. Просив також стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Злагода» неотриманий дохід у розмірі - 87895,81 грн.

Суд вважає, що за такого формулювання позовних вимог особами, питання про права та обов`язки яких вирішується судом у розглядуваній справі є насамперед сторони оспорюваного правочину - ТОВ «Злагода» та СФГ «Чебан Петро Григорійович».

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків СФГ «Чебан Петро Григорійович» як орендаря спірної земельної ділянки та сторони оспорюваного договору оренди.

Між тим, СФГ «Чебан Петро Григорійович» у справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення СФГ « ОСОБА_5 » в якості співвідповідача не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №291/1024/18-ц.

Таким чином, суд звертає увагу на вищевикладені обставини щодо належного суб`єктного складу учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи, достовірність кожного доказу окремо та те, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ТОВ «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович», про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, №76-А, код ЄДРПОУ 31774735) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - селянське (фермерське) господарство «Чебан Петро Григорійович» (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, №22, код ЄДРПОУ 21023672), про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2022р.

Суддя: А.С.Адамов