Ухвала

від 09.11.2022 по справі 160/17512/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 листопада 2022 рокуСправа №160/17512/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Компані» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Компані» (код ЄДРПОУ 40191472) до бюджету у сумі 561 466, 50 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу 04.11.2022.

Відповідно до позовної заяви, податковий борг в сумі 561 466, 50 грн про стягнення якого просить контролюючий орган, виник внаслідок несплати платником податків у встановлені терміни сум грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями:

- № 0089721207 від 09.02.2018 на суму 105 116 грн, винесеного на підставі акту перевірки № 27835/26-15-12-07-20/40191472 від 20.12.2017;

- № 0089831207 від 09.02.2018 на суму 129 363 грн, винесено на підставі акту перевірки № 27821/26-15-12-07-20/40191472 від 26.12.2017;

- № 0163561207 від 15.03.2018 на суму 251 192, 92 грн, винесеного на підставі акту перевірки № 2183/26-15-12-07-20/40191472;

- № 0094291207 від 12.02.2018 (термін сплати 18.04.2018р.) на суму 63 245, 54 грн, винесено на підставі акту перевірки № 25083/26-15-12-07- 20/40191472;

- № 0353931213 від 14.06.2018 на суму 6120 грн, винесеного на підставі акту перевірки № 4071/26-15-12-13-20 від 20.04.2018;

- № 0897561213 від 04.12.2018 на суму 1020 грн, винесеного на підставі акту перевірки № 3822/26-15-12-13-20 від 17.04.2018;

- № 0096885030 від 26.08.2020 на суму 400 грн, винесеного на підставі акту перевірки №38838/04-36-50-30/40191472 від 06.02.2020.

З урахуванням нарахованої пені (8839,04 грн), наявної переплати (1830 грн) та зарахування від 19.07.2018 (2000 грн), сума боргу становить 561 466, 50 грн.

З огляду на викладене суд встановив пропущення позивачем визначеного законодавством строку для звернення з адміністративним позовом до суду в частині стягнення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0089721207 від 09.02.2018, № 0089831207 від 09.02.2018, № 0163561207 від 15.03.2018, № 0094291207 від 12.02.2018, № 0353931213 від 14.06.2018, № 0897561213 від 04.12.2018.

Обґрунтовуючи строк подання вказаної позовної заяви позивач зазначає, що указом Президента України з 24.02.2022 на території України введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому продовжено до 21.11.2022.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПК України) зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Разом з цим, відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного позивач стверджує, що строк стягнення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0089721207 від 09.02.2018, № 0089831207 від 09.02.2018, № 0163561207 від 15.03.2018, № 0094291207 від 12.02.2018, № 0353931213 від 14.06.2018, № 0897561213 від 04.12.2018 є зупиненим.

Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, дію вищевказаного пункту Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Разом з цим, ст. 102 ПК України, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 доповнено пунктом 102.9, відповідно до якого, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно п. 3 розділу VІ КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

З огляду на викладене суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не вказано строк виникнення податкового боргу, а також не надано обґрунтований розрахунок позовних вимог щодо підстав нарахування сум грошових зобов`язань, термінів їх сплати, а також дат виникнення податкового боргу за кожним з встановлених у податкових повідомленнях-рішеннях зобов`язань.

Вказане позбавляє суд можливості самостійного визначення дати початку обчислення 1095 днів, що дає суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення вказаних позовних вимог.

Крім того, суд наголошує, що впровадження в Україні карантинних заходів та введення правового режиму воєнного стану не свідчать про наявність підстав для автоматичного поновлення позивачу строку на подання позовної заяви.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви заяви про поновлення строку звернення до суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481 гривня.

Судом встановлено, що позивачем надано до суду платіжне доручення про сплату судового збору № 1780 від 01.08.2022 на суму 8422 грн.

Суд зауважує, що платіжне доручення про сплату судового збору № 1780 від 01.08.2022 прикріплена та обліковується у КП «ДСС» за адміністративною справою № 160/13327/22, яка перебувала у провадженні судді Луніної О.С.

Суд зазначає, що повторно поданий той же платіжний документ про сплату збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.

Таким чином, платіжне доручення про сплату судового збору № 1780 від 01.08.2022 не може бути враховане як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, оскільки судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №9901/447/21.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Відтак, судом встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір за заявлені у цій справі позовні вимоги майнового характеру в сумі 8421,99 грн. (561 466,50 Ч 1,5% :100% = 8421,99 грн).

Виходячи з наведеного вище, позивачу слід надати документ, що підтверджує сплату судового збору у сумі 8421,99 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Водночас, ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно ч. 3 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що до суду з позовом звернулось Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ юридичної особи.

Позовну заяву підписано виконуючим обов`язків начальника Мариною Твердохлєб.

Крім того, у відомостях зазначених у доданому до матеріалів позову витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо зазначено ОСОБА_1 , проте інформації щодо її повноважень не зазначено.

Разом з тим, з метою встановлення наявності повноважень на підписання позову позивачу необхідно надати до суду наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючої обов`язки начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а також посадову інструкцію або інший документ на підтвердження повноважень останньої.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Приписами частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З аналізу норм процесуального законодавства встановлено, що належним чином засвідчені копії документів ті, що засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, копії долучених до позову документів засвідчено заступником начальника Правобережного відділу по роботі з податковим боргом Фахіровою Оленою та головним державним інспектором відділу супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості ОСОБА_2 управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Однак, до матеріалів позовної заяви долучено копію довіреності від 23.07.2021, якою Фахірову О.В. уповноважено представляти інтереси позивача в усіх без виключення судах загальної юрисдикції (в тому числі адміністративних), строк дії якої завершився 23.07.2022.

Відповідно до копії довіреності від 30.09.2022 ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси позивача в господарських судах з усіма правами та обовязками, наданими ст. 42, 46, 49 ГПК України, ст. 43, 49, 52 ЦПК України, Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, але не виключно, подання виконавчого документу до стягнення, голосування на зборах кредиторів в комітеті кредиторів боржника у справах про банкрутство, підписання усіх процесуальних документів, отримання усіх необхідних довідок та документів, а також правом на засвідчення копій цієї довіреності.

Разом з цим, документи на підтвердження повноважень Михайленко Ольги на засвідчення копій документів від імені позивача до суду не надано.

Таким чином, додатки до позовної заяви засвідчені особами - ОСОБА_3 та Михайленко О., без достатніх доказів на підтвердження таких повноважень.

З огляду на викладене, суд наголошує на необхідності позивачу надати для суду та відповідача копії долучених до позовної заяви додатків засвідчених уповноваженою особою.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву - залишити без руху.

Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- обґрунтованого розрахунку позовних вимог із зазначенням: підстав нарахування сум грошових зобов`язань, термінів їх сплати, а також дат виникнення податкового боргу за кожним з встановлених у податкових повідомленнях-рішеннях зобов`язань;

- заяви про поновлення строку звернення до суду;

- доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 8421, 99 грн;

- наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючої обов`язки начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а також посадову інструкцію або інший документ на підтвердження повноважень останньої на підписання позову від імені ГУ ДПС у Дніпропетровської області;

- додатків до позовної заяви засвідчених уповноваженою особою для суду та відповідача.

Реквізити для сплати судового збору: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ-37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Калугіна