Рішення

від 09.11.2022 по справі 200/2443/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року Справа№200/2443/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УЗБЕККАРГОІМПОРТ до Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю УЗБЕККАРГОІМПОРТ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд (з урахуванням уточненого адміністративного позову): визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, про коригування митної вартості від 27.01.2022 № UA500500/2022/200032/2 (збільшення на 171 856,87 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.01.2022 року було надано відповідачу до митного оформлення митну декларацію № UA500500/2022/002757, митну декларацію ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» №18005/15.01.2022.0001016 та документи, визначені частиною другою статті 53 МК України. 27.01.2022 року позивачем отримано від відповідача картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500500/2022/000059, обґрунтовану нормами глави 9 Митного кодексу України та рішення про коригування митної вартості № UA500500/2022/200032/2, за яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу з застосуванням баз даних Держмитслужби України АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС та серед іншого на підставі Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФСУ від 11.09.2015 №68. Для розмитнення товарів, позивач змушений був надати відповідачу митну декларацію № UA500500/2022/003047 з завищеною вартістю товарів.

Позивач, вважаючи, що таке рішення відповідача суперечить нормам законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УЗБЕККАРГОІМПОРТ» до Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/2443/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2022/002757 від 26.01.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200032/2 від27.01.2022, а саме: 1) В рахунку-фактурі від 14.01.2022 № 02 наявне посилання на специфікацію до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 14.01.2021, яка менша від дати зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.11.2021 № 01. Каталог продукції - це сайт чи розділ сайту, який містить інформацію про товари чи послуги, який містить фотографії товару, детальний опис, ціни, інформацію про нагороди, сертифікати, відгуки покупців, експертів. До митного оформлення наданий каталог №1 від 14.01.2022 без фотографій та детального опису (виробник, торгівельна марка…). Зазначає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, це обумовило необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 27.01.2022 декларантом ТОВ "УЗБЕККАРГО ІМПОРТ" надано лист 27/01 в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2022/002757 від 26.01.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Оскільки, Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю УЗБЕККАРГОІМПОРТ є юридичною особою, зареєстрованою 06.07.2021 року.

29 листопада 2021 року між ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ (Покупець) та ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» (Продавець) було укладено контракт №01, відповідно до предмету якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього контракту за продукцію іменовану надалі- «Товар», супроводжувану наступними документами у оригіналі, копії яких протягом 24-х годин після відгрузки товару надсилаються Покупцеві: товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, експертна ВМД країн відправлення на кожну відвантажену партію товару, сертифікат походження форма СТ-1, карантинний сертифікат, інші необхідні документи. Контракт дійсний протягом дванадцяти місяців.

Відповідно п. 1.2 Контракту №01 загальна орієнтовна сума Контракту складає 500 000,00 доларів США. Загальна сума договору може бути збільшена сторонами шляхом підписання додаткової угоди до договору. Вид перевезення: автотранспортом на умовах СРТ м.Одеса, Україна, згідно (Інкотермс-2020)(п.1.3).

14 січня 2022 року, ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» надано до ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ комерційну пропозицію №3 та прайс-лист з цінами на продукцію (за 1 шт. (дол.США)) на умовах поставки: СРТ-Одеса- Інкотермс-2020, строком дії цін у комерційній пропозиції до 30.06.2022 року.

Відповідно до специфікації №2 від 14 січня 2022 року до контракту №01 від 29.11.2021 року, загальна сума Товару складає 22 813,80 USD. Вартість пакувальних матеріалів складає 234,50 доларів США, вартість робіт, пов`язаних із упаковкою 54,00 доларів США, вартість вантажних робіт 230,00 доларів США, вартість транспортних витрат до Одеси 900,00 доларів США. Всього 1418,50 доларів США включено у вартість товару. Страхування вантажу не здійснювалося.

Сертифікатом про походження товару форми СТ-1 від 15.01.2022 року, виданого у Республіці Узбекистан підтверджується направлення ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» товару до ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ відповідно до договору від 29.11.2021 року №01.

Розрахунок фактура (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року відповідно до контракту №01 від 29.11.2021 року, специфікація №2 від 14 січня 2022 року містять інформацію про кількість товару -31058, ціну товара у доларах США, а саме 22 813,80 USD.

Пакувальним листом №2 засвідчено поставку товару ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ у кількості 31058 за рахунком фактурою (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року, відповідно до контракту від 29.11.2021 року №01.

Поставка ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ товару від ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» відповідно до рахунку фактури від 14.01.2022 року №02 також підтверджується Міждународною товарно-транспортною накладною №S0000/2022/903648, Carnet TIR (книжка МДП).

З метою митного оформлення імпортованого товару 26.01.2022 року позивачем до Одеської митниці подано митну декларацію № 500500/2022/002757.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант або уповноважена ним особа надано митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing List) №2 від 14.01.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) №02 від 14.01.2022 ;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 15.01.2022;

- Книжка МДП (TIR сarnet) №XZ.85308837) від 15.01.2022;

- Виписка з бухгалтерської документації №632 від 25.01.2022;

- Каталог виробника товару №1 від 14.01.2022;

- Прейскурант (прас-лист) виробника товару №2 від 14.01.2022;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №01 від 29.11.2021;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 14.01.2022;

- Сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UZUA21000392 від 15.01.2022;

- Інші некласифіковані документи, довіреність б/н від 21.08.2021;

- Інші некласифіковані документи, Договір поставки №10 від 01.12.2021;

- Інші некласифіковані документи, Інвойс б/н від 14.01.2022;

- Інші некласифіковані документи, Комерційна пропозиція 3 від 14.01.2022;

- Інші некласифіковані документи, Лист про варт.пак. та трансп. від 25.01.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №18005/15.01.2022/0001016 від 15.01.2022.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що в рахунку-фактурі від 14.01.2022 №02 наявне посилання на специфікацію до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 14.01.2021, яка менша від дати зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.11.2021 №01. Каталог продукції це сайт чи розділ сайту, який містить інформацію про товари чи послуги, який містить фотографії товару, детальний опис, ціни, інформацію про награди, сертифікати, відгуки покупців, експертів. До митного оформлення наданий каталог №1 від 14.01.2022 без фотографій та детального опису (виробник, торгівельна марка).

Враховуючи вищезазначене, вiдповiдно до частини 3статті 53 МКУдекларанта зобов`язано протягом 10 календарних днiв надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) каталог виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлене спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.. А також зазначено, що у відповідності до частини 6статті 53 МКУдекларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

27.01.2022 року декларантом ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ надано лист 27/01 в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.

Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні в нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми-виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів.

27.01.2022 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2022/200032/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, на підставі аналізу баз даних ПІК «Інспектор-2006» ЄАІС Держмитслужби, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:

- по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 7,55 дол. США за кг ваги нетто (МД від 29.12.2021 UA100100/2021/617130), ніж заявлено декларантом 3,96 дол. США за кг ваги нетто. США.;

- по товару №2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 7,55 дол. США за кг ваги нетто (МД від21.12.2021 UA100100/2021/615824, ніж заявлено декларантом 6,23 дол. США за кг ваги нетто.США;

- по товару №4 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 17,46 дол. США за кг ваги нетто (МД від 05.04.2021 UA100060/2021/276955), ніж заявлено декларантом 4,8 дол. США за кг ваги нетто. США.

- по товару №5 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 11,89 дол. США за кг ваги нетто (МД від 21.06.2021 UA100403/2021/8654), ніж заявлено декларантом 3,94 дол. США за кг ваги нетто. США.

- по товару №6 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 30,05 дол. США за кг ваги нетто (МД від 22.03.2021 UA100310/2021/407412), ніж заявлено декларантом 11,34 дол. США за кг ваги нетто. США.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 21.07.2022 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000059.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №UA500500/2022/003047.

До матеріалів справи, позивачем надано лист ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» від 25.01.2022 року про те, що за рахунком-фактури №02 від 14.01.2022 року вартість пакувальних матеріалів складає 235,50 доларів США, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою 54,00 доларів США, вартість вантажних робіт 230,00 доларів США, вартість транспортних витрат до Одеси 900,00 доларів США. Усього 1418,50 доларів США включено у вартість товару. Страхування вантажу не проводилося.

Окрім того, матеріали справи містять лист ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» від 26.01.2022 року №8, в якому зазначено про те, що при складанні рахунку фактури №02 від 14.01.2022 року ними було допущено описку та помилково вказано невірну дату специфікації до Контракту №01 від 29.11.2021 року, а саме 14 січня 2021 року. Просимо вважати вірним такі дані для рахунку-фактури №02 від 14.01.2022 року: Специфікація №2 від 14 січня 2022 року.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 МКУ (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частин першої та другої статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті 53 МКУ митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МКУ).

Статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, згідно з нормами Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.

Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, 29 листопада 2021 року між ТОВ УЗБЕККАРГОІМПОРТ (Покупець) та ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» (Продавець) було укладено контракт №01, відповідно до предмету якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього контракту за продукцію іменовану надалі- «Товар», супроводжувану наступними документами у оригіналі, копії яких протягом 24-х годин після відгрузки товару надсилаються Покупцеві: товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, експертна ВМД країн відправлення на кожну відвантажену партію товару, сертифікат походження форма СТ-1, карантинний сертифікат, інші необхідні документи. Контракт дійсний протягом дванадцяти місяців.

Відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2022/200032/2 з огляду на те, що в рахунку-фактурі від 14.01.2022 №02 наявне посилання на специфікацію до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 14.01.2021, яка менша від дати зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.11.2021 №01.

До контракту №01 від 29.11.2021 року між Покупцем та Продавцем погоджено специфікацію №2 від 14 січня 2022 року, в якій зазначено, що загальна сума Товару складає 22 813,80 USD. Вартість пакувальних матеріалів складає 234,50 доларів США, вартість робіт, пов`язаних із упаковкою 54,00 доларів США, вартість вантажних робіт 230,00 доларів США, вартість транспортних витрат до Одеси 900,00 доларів США. Всього 1418,50 доларів США включено у вартість товару. Страхування вантажу не здійснювалося.

Між тим, у розрахунку фактурі (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року міститься інформація про те, що відповідно до контракту №01 від 29.11.2021 року, специфікації №2 від 14 січня 2021 року кількість товару складає 31058, ціна товара у доларах США, складає 22 813,80 USD.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Відповідно до п.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Рахунок-фактура (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року має передбачені Законом ознаки первинного документу якій визначає фактичну кількість поставленого контрагентом товару та його вартість яка заявляється до митного оформлення.

Стосовно зауважень відповідача щодо того, що в рахунку-фактурі (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року наявне посилання на специфікацію до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 14.01.2021, яка менша від дати зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.11.2021 №01, суд зазначає, що посилання на специфікацію не є обов`язковим реквізитом рахунків-фактур. Рахунок-фактура (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року має посилання на контракт №01 від 29.11.2021 року, що є достатнім.

Окрім того, з наданих декларантом до митниці документів вбачається, що декларантом було надано специфікацію до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 14.01.2022.

Водночас, матеріали справи містять лист ООО «SAMARKAND TEXTILE AND CARGO» від 26.01.2022 року №8, в якому зазначено про те, що при складанні рахунку фактури №02 від 14.01.2022 року ними було допущено описку та помилково вказано невірну дату специфікації до Контракту №01 від 29.11.2021 року, а саме 14 січня 2021 року. Просимо вважати вірним такі дані для рахунку-фактури №02 від 14.01.2022 року: Специфікація №2 від 14 січня 2022 року.

Суд звертає увагу, що кількість поставленого контрагентом товару та його вартість яка заявляється до митного оформлення зазначена у Рахунку-фактурі (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року повністю збігається із кількістю та вартістю товару, зазначеному у Специфікації №2 від 14 січня 2022 року.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

За таких обставин, суд зазначає, що невірна дата специфікації до Контракту №01 від 29.11.2021 року, а саме 14 січня 2021 року, яка вказана у Рахунку-фактурі (INVOICE) №02 від 14 січня 2022 року, не є підставою для коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Стосовно посилання відповідача, що до митного оформлення наданий каталог №1 від 14.01.2022 без фотографій та детального опису (виробник, торгівельна марка), суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України каталог не входить до переліку обов`язкових документів, який підтверджує митну вартість товарів, а отже надання каталогу здійснюється на розсуд декларанта. Натомість, навіть у випадку відсутності у каталогу фотографій та детального опису (виробник, торгівельна марка), суд зазначає, що дана обставина не може бути підставою для витребування додаткових документів.

Щодо посилання відповідача на те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відносно цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.(платіжне доручення від 07.02.2022 року №97) та у розмірі 96,85 грн. (платіжне доручення від 21.02.2022 року №100).

Таким чином, судовий збір у розмірі 2577,85 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю УЗБЕККАРГОІМПОРТ до Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості від 27.01.2022 № UA500500/2022/200032/2.

Стягнути з Одеської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ЄДРПОУ ВП: 44005631, 65078, м.Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЗБЕККАРГОІМПОРТ (ЄДРПОУ 44366988, юридична адреса: 87539, м.Маріуполь, пр.Металургів, 89 кв.97) судовий збір у розмірі 2577 (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім гривень) 85 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 9 листопада 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.В. Кочанова