Рішення

від 09.11.2022 по справі 440/2840/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/2840/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача із розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,395 для ведення особистого селянського господарства із кадастрового номеру 5325180800:00:005:0412 для набуття у власність із підстав приватизації відповідно до наданого викопіювання від 27.08.2021 позивача;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачеві на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3595 для особистого селянського господарства із кадастрового номеру 5325180800:00:005:0412 для набуття у власність із підстав приватизації відповідно до наданого викопіювання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Чорнухинською селищною радою Лубенського району Полтавської області не вирішено у місячний строк питання про надання або вмотивовану відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

27.04.2022 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки правомірно.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3595 га кадастровий номер 5325180800:00:005:0412 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з витягом з протоколу рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області від 27.08.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " не було прийнято, оскільки за прийняття рішення не проголосувало більшість присутніх депутатів. Голосували: "за" - 0, "проти" - 0, "утримались" - 18.

Отже, проект рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,3595 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5325180800:00:005:0412, був винесений на розгляд, проте, рішення не прийнято.

Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідача, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, рішення про затвердження чи відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень селищної ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

Водночас, відповідачем одне із передбачених законодавцем рішень у спосіб, встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради), не прийнято.

Крім того, у витязі з протоколу дванадцятої сесії восьмого скликання Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області від 27.08.2021 містяться відомості про результат голосування зі спірного питання, згідно з яким рішення не прийнято.

Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.08.2021, суд зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 Земельного кодексу України рішення.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позицію Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09.12.2020 у справі № 300/178/20, оскільки у наведених відповідачем справах Верховного Суду розглядалося питання щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, проте, у цій справі наявний спір щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Інші доводи відповідача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд визнає зобов`язання відповідача розглянути у визначеному законом порядку заяву ОСОБА_1 від 04.08.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та прийняти відповідне рішення.

Зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 від 04.08.2021 є передчасним, оскільки Чорнухинською селищною радою Лубенського району Полтавської області зазначену заяву у визначений законом спосіб не розглянуто.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовити у його наданні (з посиланням на визначену законом підставу та її документальне підтвердження). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стала протиправна бездіяльність відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, 39, с. Чорнухи, Полтавська область, 37100, код ЄДРПОУ 22550119) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 04.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,3595 га кадастровий номер 5325180800:00:005:0412 для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3595 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5325180800:00:005:0412, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області (вул. Центральна, 39, с. Чорнухи, Полтавська область, 37100, код ЄДРПОУ 22550119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна