Рішення

від 09.11.2022 по справі 600/1965/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Чернівці Справа № 600/1965/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуваннi йому y призначенні пенсії за віком iз-за неправомірного недовключення в загальний страховий стаж перiодiв роботи в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: 22-25.12.2008, 20-31.01.2009, 18-28.02.2009, 20-31.03.2009, 19-30.04.2009, 20-31.05.2009, 1-8.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, 18-31.01.2013, 25-30.09.2015, 21-29.02.2016;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати (включити) до страхового стажу періоди роботи: в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: 22-25.12.2008, 20-31.01.2009, 18-28.02.2009, 20-31.03.2009, 19-30.04.2009, 20-31.05.2009, 1-8.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, 18-31.01.2013, 25-30.09.2015, 21-29.02.2016 та повторно розглянути заяву Конюшенко від 21.12.2021 щодо призначення йому пенсії за віком з 02.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у зарахуванні до страхового стажу період його роботи в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: 22-25.12.2008, 20-31.01.2009, 18-28.02.2009, 20-31.03.2009, 19-30.04.2009, 20-31.05.2009, 1-8.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, 18-31.01.2013, 25-30.09.2015, 21-29.02.2016. На думку позивача, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а обов`язок щодо правильності її заповнення покладено саме на роботодавця.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач), заперечуючи проти позовних вимог, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало, що період роботи позивача в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: 22-25.12.2008, 20-31.01.2009, 18-28.02.2009, 20-31.03.2009, 19-30.04.2009, 20-31.05.2009, 1-8.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, 18-31.01.2013, 25-30.09.2015, 21-29.02.2016 з 01.06.1989 по 15.05.1992 не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За результатами розгляду поданої заяви, 30.12.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом № 2400-1702-8/46078 повідомило позивача про прийняття 24.12.20212 рішення про відмову в призначенні пенсії.

В обґрунтування відмови, відповідач зазначав, що за результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії не зараховано до страхового стажу наступні періоди:

- періоди роботи відповідно до даних вкладиша в трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 вкладиш без трудової книжки недійсний. Також дата народження, зазначена у вказаному вкладиші не відповідає паспортним даним;

- період роботи в колгоспі згідно довідки про стаж від 05.03.2021 № 1/112/28 та № 1/113/28 неможливо встановити факт приналежності вказаних довідок заявнику, оскільки не повністю зазначено по батькові;

- період роботи згідно довідки від 22.03.2021 № 6, оскільки не зазначено, які документи слугували підставою для видачі довідки.

21.01.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

02.02.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом № 2400-1708-8/4628 повідомило позивача про прийняте 28.01.2022 в умовах розподілу та опрацювання звернень за принципом єдиної черги, завдань та єдиної черги спеціалістів рішення № 241670040704 про відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду заяви позивача, зареєстрованої 21.01.2022 за № 202.

Із змісту листа видно, що за результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії не зараховано до страхового стажу період роботи відповідно до уточнюючої довідки № 6 від 22.03.2021 з 11.02.1998 по 14.09.1998, оскільки в довідці не зазначена підстава видачі довідки та посада, на якій позивач працював в товаристві. Також до даної довідки не надано відомості про реорганізацію ТзОВ Калина в ТзОВ Агрофірма Калина. Дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо стажу за вказаний період відсутні.

21.03.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом № 1064/К-2400-22 повідомило позивача, що до розрахунку стажу не зараховано період роботи з 11.02.1998 по 14.09.1998, оскільки згідно вкладиша в трудову книжку колгоспника від 21.09.1986 серії НОМЕР_1 , в записі про прийом на роботу, відсутня підстава, що є порушенням вимог п. 2.4 Інструкції ведення трудових книжок. Разом з тим, зазначений період неможливо зарахувати до страхового стажу відповідно до наданої позивачем довідки від 22.03.2021 № 8 (видана ТзОВ Агрофірма Калина), оскільки довідка не містить підстави її видачі, не зазначено підстави прийняття та звільнення з роботи, не вказано на якій посаді позивач працював. Крім того, в листі відповідач вказував, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 26.01.1983 позивач працював в ТзОВ "Карол-ЛТД" з 01.03.2007 по 19.12.2008. При цьому, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформацію про сплату страхових внесків з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008, підстав для зарахування до стажу даного періоду немає. Водночас, до страхового стажу зараховано період з 01.05.2007 по 30.04.2008 (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку).

Судом також встановлено, що 17.03.2022 позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За результатами розгляду поданої заяви, 19.04.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом № 2400-1708-8/12610 повідомило позивача про прийняте 12.04.2022 в умовах розподілу та опрацювання звернень за принципом єдиної черги, завдань та єдиної черги спеціалістів рішення № 241670040704 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Згідно з наданими документами, страховий стаж позивача склав 27 років 4 місяці 18 днів.

10.05.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направило на адресу позивача лист за вих. № 1329-1419/К-17/8-2400/22, в якому з питання правильності зарахування періодів роботи в ТзОВ Карол-ЛТД, в ТзОВ Лідер-Т та в Рома зазначало, що страховий стаж зараховано вірно відповідно сплаченим позивачем страховим внескам за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. При цьому, в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Крім того, в листі зазначено, що роботу в колгоспі за 1997 рік відкориговано за фактичною тривалістю, так як не виконано мінімум трудоднів. Згідно довідки від 05.03.2021 №1/112/28 про встановлений та вироблений мінімум трудоднів, виданої трудовим архівом Кіцманської міської ради, за 1997 рік, при встановленому мінімуму трудоднів 120, вироблено 93 трудодні + 30 днів відпустка. Відповідно за зазначений рік зараховано 4 місяці 16 днів (93 трудодні: 25,4 + 30 днів відпустки).

Вважаючи відмову щодо зарахування до страхового стажу перiодiв роботи в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: 22-25.12.2008, 20-31.01.2009, 18-28.02.2009, 20-31.03.2009, 19-30.04.2009, 20-31.05.2009, 1-8.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, 18-31.01.2013, 25-30.09.2015, 21-29.02.2016 протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Дослідженням трудової книжки НОМЕР_3 , виданої на ім`я позивача встановлено, що до трудової книжки внесено, серед іншого, наступні періоди роботи:

- 01.03.2007 прийнятий на роботу на посаду водія в ТзОВ Корал-ЛТД;

-19.12.2008 звільнений за власним бажанням з роботи в ТзОВ Корал-ЛТД;

- 22.12.2008 прийнятий на роботу на посаду водія в ТзОВ Лідер-Т;

- 08.06.2009 звільнений за власним бажанням з роботи в ТзОВ Лідер-Т;

- 13.06.2009 прийнятий на роботу на посаду водія в ТОВ РОМА;

- 08.12.2016 звільнений за прогул без поважних причин з роботи з ТОВ РОМА.

Дослідженням вкладиша в трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача встановлено, що до вкладиша в трудову книжку колгоспника внесено, серед іншого, наступні періоди роботи:

- 21.09.1986 прийнятий в члени колгоспу Дружба на роботу в автопарк шофером;

- 10.02.1998 звільнений з роботи з колгоспу Дружба по переводу в ТзОВ «Калина»;

- 11.02.1998 прийнятий в ТзОВ «Калина» на роботу в автопарк шофером;

- 14.09.1998 звільнений за власним бажанням з ТзОВ «Калина».

Суд зауважує, що трудова книжка позивача та вкладиш в трудову книжку колгоспника містять всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Згідно архівної довідки від 05.03.2021 № 1/112/28 виданої трудовим архівом Кіцманської міської ради, за документами архівного фонду товариства з обмеженою відповідальністю Брусницьке с. Брусниця за 1986-1998 роки є відомості про те, що ОСОБА_1 -* працював в колгоспі Дружба в наступні періоди: з вересня 1986 року по лютий 1998 року та відомості про кількість вироблених вихододнів, зокрема:

- за 1986 рік 69 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі немає даних;

- за 1987 рік 245 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 250 трудоднів;

- за 1988 рік 250 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 250 трудоднів;

- за 1989 рік 288 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 250 трудоднів;

- за 1990 рік 257 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 250 трудоднів;

- за 1991 рік 292 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 250 трудоднів;

- за 1992 рік 288 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 200 трудоднів;

- за 1993 рік 213 24 відпр. трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 200 трудоднів;

- за 1994 рік 263 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 200 трудоднів;

- за 1995 рік 274 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 200 трудоднів;

- за 1996 рік 236 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 200 трудоднів;

- за 1997 рік 93+30 від. трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 120 трудоднів;

- за 1998 рік 2 трудодні (вихододні) при встановленому мінімумі 120 трудоднів.

Згідно архівної довідки від 05.03.2021 № 1/113/28 виданої трудовим архівом Кіцманської міської ради, за документами архівного фонду товариства з обмеженою відповідальністю Брусницьке с. Брусниця за 1986-1987, 1993, 1997-1998 роки є відомості про те, що ОСОБА_1 -* працював в колгоспі Дружба і помісячно виробив вихододнів, зокрема: у жовтні 1997 році виробив 9 трудодні (вихододні) + 30 відпустка.

Дослідженням акту № 119 від 18.01.2022 про відповідність даних про стаж первинним документам, що надані для підтвердження факту роботи для призначення пенсії гр. ОСОБА_1 трудовим архівом Кіцманської міської ради встановлено, що вказані в довідках № 1/112/28 та № 1/113/28 від 05.03.2021 відповідають даним первинних документів. У книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника вказано « ОСОБА_1 ». Інших працівників з таким прізвищем, ім`ям та по батькові не виявлено.

У відзиві відповідач зазначав, що роботу позивача в колгоспі за 1997 рік відкориговано за фактичною тривалістю, так як не виконано мінімум трудоднів. Згідно довідки від 05.03.2021 №1/112/28 про встановлений та вироблений мінімум трудоднів, виданої трудовим архівом Кіцманської міської ради, за 1997 рік, при встановленому мінімуму трудоднів 120, вироблено 93 трудодні + 30 днів відпустка. Відповідно за зазначений рік зараховано 4 місяці 16 днів (93 трудодні: 25,4 + 30 днів відпустки).

Щодо неврахування відповідачем 30 днів відпустки в жовтні 1997 року, суд зазначає, що згідно ст. 74 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП України).

У відповідності до ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Отже, під час перебування у відпустці за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата. Відповідно, вказаний період зараховується до трудового стажу.

Аналізуючи наведені норми КЗпП України та положення ст. 56 Закону №1788-XII, суд приходить до переконання, що перебуваючи у жовтні 1997 року у відпустці, позивач як колгоспник, з поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тому цей період має враховуватися при обчисленні стажу роботи в колгоспі.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що відмовляючи в зарахуванні позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі «Дружба» з 17.05.1997 по 31.12.1997, відповідач діяв необґрунтовано без урахування всіх обставин по справі.

Щодо твердження відповідача про відсутність сплати страхових внесків за позивача за спірні періоди, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача перiоди роботи ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: 22-25.12.2008, 20-31.01.2009, 18-28.02.2009, 20-31.03.2009, 19-30.04.2009, 20-31.05.2009, 1-8.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, 18-31.01.2013, 25-30.09.2015, 21-29.02.2016, оскільки згідно відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) немає доказів сплати за нього страхових внесків за вказані періоди.

Дослідженням індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) встановлено наступне.

За час роботи позивача в ТзОВ Корал-ЛТД (код ЄДРПОУ 31161479) за позивача не сплачено страхові внески за березень квітень 2007 року, травень грудень 2008 року, у грудні 2008 року до страхового стажу позивача зараховано 6 днів.

За час роботи позивача в ТзОВ Лідер-Т (код ЄДРПОУ 36294102) за позивача сплачено страхові внески за грудень 2008 року, січень червень 2009 року. У січні 2009 року до страхового стажу позивача зараховано 19 днів, у лютому 2009 року - 17 днів, у березні 2009 року - 19 днів, у квітні 2009 року - 18 днів, у травні 2009 року - 19 днів, у червні 2009 року - 30 днів.

За час роботи позивача в ТОВ РОМА (код ЄДРПОУ 30208421) за позивача сплачено страхові внески за червень - грудень 2009 року, за 2010 2016 роки. З індивідуальних відомостей про застраховану особу видно, що під час роботи позивача на ТОВ РОМА йому до страхового стажу за червень 2011 року зараховано 29 днів, за січень 2013 року - 17 днів, вересень 2015 року - 24 днів, за лютий 2016 року - 20 днів.

Суд зазначає, що згідно трудової книжки НОМЕР_3 періоди роботи позивача з 01.03.2007 по 19.12.2008 в ТзОВ Корал-ЛТД, з 22.12.2008 по 08.06.2009 в ТзОВ Лідер-Т та з 13.06.2009 по 08.12.2016 в ТОВ РОМА є безперервними.

У відзиві відповідач стверджував, що переглядом електронної форми річної звітності форми «Інданi», яка подана ТЗОВ «Карол-ЛТД» (ЄДРПОУ 31161479) за 2007-2008 роки, виявлено два працівника з прізвищем « ОСОБА_2 »: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , період трудових відносин з відображенням суми заробітної плати з 03.05.2007 по 14.04.2008; ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , період трудових відносин з відображенням суми заробітної плати з 01.01.2007 по 19.12.2008.

При цьому, під РНОКПП НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , у звітності відображається ОСОБА_3 .

Згідно залученої до звернення ОСОБА_1 на призначення пенсії (від 17.03.2022 № 687) сканкопії трудової книжки, він перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Карол-ЛТД» в період з 01.03.2007 по 19.12.2008.

За звiтнiстю ТзОВ «Карол-ЛТД» цей період з 01.03.2007 по 19.12.2008 відображається на ОСОБА_1 але під РНОКПП НОМЕР_5 , який йому не належить.

Зважаючи на різницю в реквізитах «імені», «по батькові», відповідчем у відзиві зроблено припущення щодо допущення помилки в РНОКПП для працівників, при поданнi звiтностi ТзОВ «Карол ЛТД» (ЄДРПОУ 31161479) за 2007-2008 роки.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16)) та від 24.05.2018 (справа № 490/12392/16-а).

Згідно з абзацом 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.

Згідно п. 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п. 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.

У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, в яких працював позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірних періоду його роботи з 17.05.1997 по 31.12.1997 в колгоспі Дружба, з 01.03.2007 по 19.12.2008 в ТзОВ Корал-ЛТД, з 22.12.2008 по 08.06.2009 в ТзОВ Лідер-Т та з 13.06.2009 по 08.12.2016 в ТОВ РОМА.

Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача та вкладиші до нього є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки та вкладишу до нього щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що після звернення позивача, відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірних період роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: з 22-25.12.2008, з 20-31.01.2009, з 18-28.02.2009, з 20-31.03.2009, з 19-30.04.2009, з 20-31.05.2009, з 01-08.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, з 18-31.01.2013, з 25-30.09.2015, з 21-29.02.2016 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 8 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі Дружба с. Брусниця з 17.05.1997 по 31.12.1997; ТзОВ Карол-ЛТД з 01.03.2007 по 30.04.2007 та з 01.05.2008 по 19.12.2008; ТзОВ Лiдер-Т: з 22-25.12.2008, з 20-31.01.2009, з 18-28.02.2009, з 20-31.03.2009, з 19-30.04.2009, з 20-31.05.2009, з 01-08.06.2009; TOB Рома з 30.06.2011, з 18-31.01.2013, з 25-30.09.2015, з 21-29.02.2016.

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 992,40 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя В.К. Левицький