Рішення

від 07.11.2022 по справі 154/2061/21

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

154/2061/21

2/154/61/22

заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Володимир-Волинськогоміського судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Швейнафабрика» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із позовом до ТзОВ «Швейна фабрика» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона з 03 вересня 1991 року працювала на різних посадах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика» (далі - ТзОВ «Швейна фабрика»). Остання займана посада починаючи з 04 липня 2019 року термообробник швацьких виробів 4-го розряду.

В липні 2020 позивач уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 від 09 липня 2020 № 144, її призначену наказом командира В/Ч НОМЕР_1 від 09.07.2020 № 82-РС на посаду радіотелеграфіста-планшетиста взводу управління батареї управління та радіолокаційної розвідки 2 зенітного ракетного дивізіону В/Ч НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Зазначає, що одразу після підписання вище вказаного контракту та вступу на військову службу відповідачу, а саме уповноваженій особі відділу кадрів мною було передано витяг з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 09 липня 2020 № 144, який останньою не був прийнятий з повідомленням про те, щоб вона надіслала контракт офіційно через засоби поштового зв`язку.

20 липня 2020 року примірник контракту про проходження мною військової служби у ЗСУ був відправлений ТзОВ «Швейна фабрика» через відділення Укрпошти м. Володимира-Волинського, який був отриманий уповноваженою особою за довіреністю 23 липня 2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП України, а також ч. 1 ст. 51, ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст. 57, ч. 5 ст. 61 Закону України «Про освіту».

За змістом ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, щомісячно відповідач зобов`язаний був проводити виплату грошового забезпечення. Однак не отримуючи гарантованих виплат від відповідача у вересні та листопаді 2020 року позивач повторно, через відділення Укрпошти м. Лисичанськ, направляла на адресу ТзОВ «Швейна фабрика» листи звернення щодо повідомлення причин з яких не виплачується середньомісячна заробітна плата від підприємства та прохання виплатити таку.

В середині травня 2021 року від колег, які працюють на ТзОВ «Швейна фабрика», позивачу стало відомо, що її звільнено з роботи за прогули.

01 червня 2021 року начальником даного відділу позивачу повідомлено, що відповідно до Наказу від 31.07.2020 № Н-108 її звільнено із займаної посади термообробника швацьких виробів 4-го розряду згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули).

Отримавши таку інформацію від начальника відділу кадрів, в усному порядку позивач просила надати їй копію наказу про звільнення та трудову книжку. На перше прохання отримала категоричну відмову, а трудову книжку було отримано з одночасним внесенням запису про звільнення.

Вважає, що її звільнення з посади термообробника швацьких виробів 4-го розряду ТзОВ «Швейна фабрика» з 31 липня 2020 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул) є незаконним та таким, що порушує права і законні інтереси, визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зазначає, що оскільки її звільнено із займаної посади незаконно, а тому їй належить також і виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період 31 липня 2020 року по день постановлення рішення суду включно виходячи із розрахунку середньоденного заробітку.

Просить поновити її на посаді термообробника швацьких виробів 4-го розряду Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика» з 31 липня 2020. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна Фабрика» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2020 року по день постановлення рішення суду включно виходячи із розрахунку середньоденного заробітку.

Ухвалою судді від 02.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.

06.10.2022 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення з посади термообробника швацьких виробів 4-го розряду від 31 липня 2020 № Н-108 Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика». Поновити її на посаді термообробника швацьких виробів 4-го розряду Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна Фабрика» з 31 липня 2020. Зобов`язати нарахувати та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2020 по 01 липня 2022 включно виходячи із розрахунку середньоденного заробітку.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак подали заяву в якій просять розгляд справи проводити у їхній відсутності, вимоги задовольнити, не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності та не подавала клопотань про відкладення судового розгляду, а тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого не заперечив позивач.

Дослідивши і оцінивши письмові докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 з 03 вересня 1991 року працювала на різних посадах у ТзОВ «Швейна фабрика»). З 04 липня 2019 року працювала термообробник швацьких виробів 4-го розряду.

09.07.2020 ОСОБА_1 уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, що підтверджується копією контракту.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 липня 2020 № 144, ОСОБА_1 призначену наказом командира В/Ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.07.2020 № 82-РС на посаду радіотелеграфіста-планшетиста взводу управління батареї управління та радіолокаційної розвідки 2 зенітного ракетного дивізіону В/Ч НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Дана обставина підтверджується копією витягу з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині).

Судом встановлено, що даний контракт позивач направила відповідачу через відділення Укрпошти м. Володимира-Волинського 20.07.202, який був отриманий уповноваженою особою відповідача 23.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Із записів з трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до наказу від 31.07.2020 № Н-108 її звільнено із займаної посади термообробника швацьких виробів 4-го розряду згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули).

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки у зв`язку із укладенням котракту про проходження військової служби у Збройних Силах України під час ситуації, що загрожує національній безпеці України, їй гарантується збереження місця роботи та середнього заробітку по липень 2022.

Норми права, які суд застосовував та мотиви суду.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, із 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

За змістом ст. 119 КЗпП України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу», та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак ЗакономУкраїни «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодооптимізації трудовихвідносин» від01.07.2022року № 2352-IX,котрий набувчинності 19.07.2022, ч.3ст.119КзПП Українивикладено уіншій редакції,а самеслова "зберігаютьсямісце роботи,посада ісередній заробіток"замінено словами"зберігаютьсямісце роботиі посада".

Таким чином, з аналізу даних норм вбачається, що за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом про проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалось місце роботи, посада, а також середній заробіток на підприємстві в період до 18.07.2022 включно, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам до 18.07.2022 повинна була здійснюватись виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки 19.07.2022 набули чинності зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, відповідно до яких за такими працівниками не зберігається середній заробіток на підприємстві, а тому з 19.07.2022 такі працівники не мають права на отримання середнього заробітку.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 09.07.2020 уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, та станом на день укладення контракту працювала термообробником швацьких виробів 4-го розряду у ТзОВ «Швейна фабрика», а тому відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) їй з 09.07.2020 гарантується право на збереження місця роботи у ТзОВ «Швейна фабрика», а також у період з 09.07.2020 по 18.07.2022 мала право на збереження середнього заробітку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача із займаної посади та наказ про звільнення є незаконним, оскільки порушує гарантії позивача, передбачені ст. 119 КЗпП України, а тому даний наказ слід визнати незаконним, скасувати його, а позивача поновити на роботі на посаді термообробником швацьких виробів 4-го розряду у ТзОВ «Швейна фабрика».

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 ст. 16 ЦК України

Також у ч.3 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що ОСОБА_1 незаконно звільнена з роботи і судом поновлена на посаді, тому вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.07.2020 по 01.07.2022, однак відповідач не надав суду довідку про середній заробіток позивача, не визнає такого права, внаслідок чого позивачу не нараховано заробітну плату, тому суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного позивача, котрий відповідає,як завданнямцивільного судочинства,так ізасадам цивільногосудочинства (верховенствоправа) єзобов`язання відповідачанарахувати тавиплатитипозивачу середній заробіток за період 31.07.2020 по 01.07.2022.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідач на судовий розгляд справи не надав суду жодних належних, допустимих доказів, котрі б спростували доводи позивача.

Оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, законними, доведеними, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконнимта скасуватинаказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика» від 31.07.2020 № Н-108 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади термообробника швацьких виробів 4-го розряду».

Поновити ОСОБА_1 на посаді термообробника швацьких виробів 4-го розряду Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика» з 31 липня 2020 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2020 року по 01 липня 2022 року, з урахування сплати обов`язкових платежів та зборів.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика", ЄДРПОУ 42909473, адреса:03045, вул. Плещеєва, 10, м. Київ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук