Постанова

від 08.11.2022 по справі 260/2285/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2285/21 пров. № А/857/11493/22

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатської окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року (рішення ухвалене у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Рейті С.І.) у справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа - Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа - Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації, яким просить: визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер 1107 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер 1107 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, Ужгородською окружною прокуратурою виявлено факт протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що полягає у невиготовленні облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер 1107 та неподанні пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР № 442 від 06.09.1979 року «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» затверджено список пам`ятників архітектури УРСР, до якого, зокрема, включено Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер 1107, як пам`ятку архітектури національного значення. Разом з тим, вказаний об`єкт не внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт культурної спадщини та з інформації наданої Закарпатською ОДА вбачається, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради не звертався до Департаменту культури Закарпатської ОДА, як до органу охорони культурної спадщини із пропозицією про занесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду прокурора із позовом в інтересах держави зазначає, що чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з даним позовом, таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача порушує норми діючого законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини. Просив позов задоволити.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Закарпатська обласна прокуратура. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР № 442 від 06.09.1979 року «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» затверджено список пам`ятників архітектури УРСР, до якого, зокрема, включено Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер - 1107, як пам`ятку архітектури національного значення.

Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер - 1107 включений до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

З Державного реєстру нерухомих пам`яток України вбачається, що Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер - 1107 як об`єкт культурної спадщини, до такого не внесений.

Відтак, Ужгородська окружна прокуратура, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звернулася до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та зобов`язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер 1107 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, оскільки орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є міська рада, до якої пред`явлено позовні вимоги, тому прокурор набуває статусу позивача та звертається до суду на захист інтересів держави відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-III).

Згідно статті 1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

Відповідно до ст. 3 Закону № 1805-III , державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать зокрема :виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення;

Частиною 2 ст. 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер - 1107 включений до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 4 Закону №1805-III до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення

Згідно ст. 13 Закону Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, при встановленні суб`єкта подання пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України визначальним є значення такої пам`ятки.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що Амбар та винний погріб, в місті Ужгород, 1781 року спорудження, охоронний номер 1107, віднесений до пам`ятки архітектури національного значення, відтак, у відповідності до вимог Закону № 1805-III на відповідача не покладається обов`язок щодо подання пропозицій про занесення пам`ятки Амбар та винний погріб, в місті Ужгород до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі №260/2285/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська