Постанова

від 08.11.2022 по справі 460/16799/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 460/16799/21 пров. № А/857/10338/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника відповідача Лук`янчук М.Р.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Служба охорон МЖК 2» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Нор У.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 06 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2021 року Приватне підприємство «Служба охорон МЖК 2» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправною та скасувати відмову за № 26147/6/99-00-20-02-03-06 від 18 листопада 2021 року в реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року; зобов`язати зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її отримання 14 вересня 2020 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року за результатами розгляду справи № 460/7494/20 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року та зобов`язано ГУ ДПС у Рівненській області зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року зазначене рішення скасовано в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 2 від 31 серпня 2020 року, оскільки реєстрація податкових накладних в ЄРПН, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженнями ДПС України, яка участі у розгляді справи в суді першої інстанції не брала. Вказує, що у зв`язку з цим, звернулось до ДПС України із листом про вжиття заходів по реєстрації податкової накладної, однак отримало відмову у вчиненні таких дій. Вважає, що такі дії контролюючого органу є протиправними, тому слід зобов`язати відповідача зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її отримання 14 вересня 2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Державної податкової служби України, оформлену листом № 26147/6199-00-20-02-03-06 від 18.11.2021 у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.08.2020. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 31.08.2020, складену Приватним підприємством «Служба охорони МЖК 2», датою її подання 14.09.2020.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідь ДПС України, оформлена листом № 26147/6199-00-20-02-03-06 від 18 листопада 2021 року фактично є відмовою у реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року, яка в розумінні КАС України є рішенням суб`єкта владних повноважень. ДПС України, приймаючи відмову, оформлену листом № 26147/6199-00-20-02-03-06 від 18 листопада 2021 року у відповідь на звернення позивача, діяла не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а вказана відмова не відповідає встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а отже підлягає скасуванню. Враховуючи встановлені рішенням суду від 13 січня 2021 року, яке набрало законної сили, обставини протиправного прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд першої інстанції прийшов до всисновку, що належним та ефективним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН таку податкову накладну датою її подання 14 вересня 2020 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що на даний час відсутнє судове рішення, яким зобов`язано Державну податкову службу України, з врахування діючого законодавства, зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 31 серпня 2020 року. Вказує, що лист № 26147/6/99-00-20-02-03-06 від 18 листопада 2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної не може бути окремо оскаржений, як акт, що має наслідки правового характеру. Вважає, що повноваження ДПС України є дискреційними, тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної ПП «Служба охорони МЖК 2» від 31 серпня 2020 № 2.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, подав заяву про розгляд справи без участі представника, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Служба охорони МЖК 2» з 19 лютого 2020 року є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, платником податку на додану вартість. Основний вид економічної діяльності - код КВЕД 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб».

01 серпня 2020 року між ТОВ «Технопривідінвестгруп» та ПП «Служба охорони МЖК 2» укладено Договір на надання охоронних послуг № 18/М/2020, відповідно до якого позивач (виконавець) взяв на себе зобов`язання здійснювати охорону території об`єкта замовника за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 4а, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область.

Відповідно до умов цього договору його сторонами 31 серпня 2020 року складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг охорони) за серпень 2020 року №ОФ-0000001 на суму 480000 грн, у тому числі ПДВ 80000 грн та виставлений рахунок-фактура від 21 серпня 2020 року № ОФ-0000002 частково, а саме: за другу половину серпня 2020 року на суму 240000 грн, у тому числі 40000 грн, який був передплачений замовником згідно з платіжним дорученням № 2820 від 14 серпня 2020 року.

Після цього для ТОВ «Технопривідінвестгруп», у зв`язку з настанням першої з подій, зокрема, дати зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як передоплата охоронних послуг, позивачем була виписана податкова накладна № 2 від 31 серпня 2020 року, яка була внесена в Єдиний реєстр податкових накладних.

Однак її реєстрація була зупинена відповідно до квитанції відповідача від 14 вересня 2020 року. Надалі рішенням податкового органу від 16 вересня 2020 року №1939565/43520129 у реєстрації вказаної вище накладної було відмовлено.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 460/7494/20 позов ПП «Служба охорони МЖК 2» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Рівненській області за № 1939565/43520129 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.08.2020. Зобов`язано Головне управління ДПС у Рівненській області зареєструвати податкову накладну № 2 від 31.08.2020, складену позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її отримання 14.09.2020.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 460/7494/20 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області зареєструвати податкову накладну № 2 від 31.08.2020, складену позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її отримання 14.09.2020. В цій частині ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні вимог позивача.

При цьому, як підставу для скасування рішення суду в цій частині у постанові від 01 липня 2021 року судом зазначено, що реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. Однак суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості щодо заміни неналежного відповідача на належного або залучення ДПС України у якості співвідповідача, позаяк такими повноваженнями наділений лише суд першої інстанції.

20 жовтня 2021 року ПП «Служба охорони МЖК 2» звернулось до ДПС України із листом № 18 про вжиття заходів по реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року у встановленому законом порядку.

Листом від 18 листопада 2021 року № 26147/619900-20-02-03-06 відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної у ЄРПН, оскільки ДПС України не є стороною у справі № 460/7494/20. Вказано, що жодні дії ДПС України не визнано протиправними та її не зобов`язано до вчинення будь-яких дій.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем складено та надіслано до контролюючого органу (в електронному вигляді) податкову накладну № 2 від 31 серпня 2020 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, у справі № 460/7494/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 1939565/43520129 від 16 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 460/7494/20 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області зареєструвати податкову накладну № 2 від 31.08.2020, складену позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її отримання 14.09.2020. В цій частині ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01 липня 2021 року у справі № 460/7494/20 прийшов до висновку про відсутність правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №2 від 31 серпня 2020 року та про те, що спірне рішення Головного управління ДПС у Рівненській області за № 1939565/43520129 від 16 вересня 2020 року підлягає скасуванню у судовому порядку.

Також вказаним судовим рішенням встановлено, що реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. Вказано, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості щодо заміни неналежного відповідача на належного або залучення ДПС України у якості співвідповідача, позаяк такими повноваженнями наділений лише суд першої інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Таким центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є ДПС України.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, тому у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Відповідно до п. п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та / або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Відповідно до п. 20.2 ст. 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. 2 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу - комісія регіонального та центрального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС. Комісія центрального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ДПС.

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно із пп. 9 п. 4 Положення № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС, а також реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів зазначає, що відповідь ДПС України, оформлена листом № 26147/6199-00-20-02-03-06 від 18 листопада 2021 року фактично є відмовою у реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року, яка в розумінні КАС України є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПС України, приймаючи відмову, оформлену листом № 26147/6199-00-20-02-03-06 від 18 листопада 2021 року у відповідь на звернення позивача, діяла не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а вказана відмова не відповідає встановленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а отже підлягає скасуванню.

За правилами статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

При цьому, згідно з положеннями Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Колегія суддів зазначає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за наслідками розгляду документів, що підтверджували реальність господарських операцій на підставі яких було складено податкову накладну замість суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи встановлені рішенням суду від 13 січня 2021 року у справі № 460/7494/20, яке набрало законної сили, обставини протиправного прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31 серпня 2020 року в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН таку податкову накладну датою її подання 14 вересня 2020 року, оскільки єдиний реєстр податкових накладних формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто саме Державною податковою службою України.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі № 460/16799/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 09 листопада 2022 року.