Постанова

від 09.11.2022 по справі 910/20188/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Справа№ 910/20188/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників: не з`явились.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022

у справі №910/20188/21 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 376612,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем зобов`язання з доставки вантажу при виконанні перевезення за залізничними накладними у кількості 65 штук.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 відкрито провадження у справі №910/20188/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20188/21 позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача штраф у розмірі 374256,21 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8479,74 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення 199824,10 грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в наведеній частині.

Також до апеляційної скарги Акціонерним товариством "Українська залізниця" додано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та клопотання про долучення доказів.

В обґрунтування доводів скарги апелянт відмічає, що місцевий господарський суд не з`ясувавши всіх обставин справи дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 199824,10 грн.

На переконання відповідача, заявлена позивачем до стягнення сума штрафу невірно розрахована та відрізняється від розрахунків Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Крім того скаржник вказує, що у певних накладних в графі 49 внесена інформація про складені акти щодо продовження терміну доставки вантажу, що дають залізниці право на збільшення терміну доставки вантажу та відповідно, на зменшення суми нарахованого штрафу.

Насамкінець скаржник просить зменшити штраф, який передбачений приписами Статуту залізниць України, оскільки в результаті повномасштабної військової агресії російської федерації комерційне перевезення вантажів скоротилося, при цьому залізниця несе значні витрати для збереження, захисту та рятування життів людей та збільшення обороноздатності держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 апеляційну скаргу у справі №910/20188/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/20188/21 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

31.08.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/20188/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 задоволено заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20188/21, зупинено дію оскаржуваного рішення, справу призначено до розгляду на 25.10.2022, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

До суду 20.09.2022 від представника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надійшло клопотання про участь представника Бузівської Наталії Миколаївни у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про участь у судовому засіданні 25.10.2022 у справі №910/20188/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.10.2022 на електронну адресу суду апеляційної інстанції від представника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивач відмітив, що за результатами розгляду спору місцевим господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення по справі, яке в силу ст. 276 ГПК України підлягає залишенню без змін.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, позивач просив суд врахувати наступні обставини:

- позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності;

- економічна ситуація в країні у рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів за договором перевезення вантажу;

- внаслідок збройної агресії російської федерації міста Маріуполь, в якому знаходиться підприємство позивача, було окуповано та внаслідок обстрілів фактично знищено виробничі потужності підприємства. Разом з тим підприємство продовжує виплачувати 2/3 заробітної плати працівника, яким вдалося виїхати з окупованої території, відповідно будь-яке фінансове навантаження на підприємство позбавить його можливості підтримувати працівників, які фактично втратили свої робочі місця.

За наведеного, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" просило відмовити у клопотанні відповідача про зменшення штрафу вказуючи на те, що останнім не доведено поважності причин невиконання зобов`язань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 відкладено розгляд справи №910/20188/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 до 08.11.2022.

В судове засідання 08.11.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" не з`явилося, про причини неявки суд не повідомило.

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" просило суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Застосовуючи, згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги та другу неявку представника скаржника в засідання суду, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана постанова приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, протягом липня 2021 року зі станцій Інгулець, Терни, Кривий Ріг, Нижньодніпровськ-Пристань, Рокувата, Нижньодніпровськ-Вузол, Вечірній кут, Мудрьона, Запоріжжя-Кам`янське, Рядова Придніпровської залізниці відповідачем було здійснено перевезення вантажів (сировини для металургійного виробництва) Приватному акціонерному товариству Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на станцію Маріуполь-Сортувальний та Асланове Донецької залізниці відповідно до залізничних накладних: №№46538799 (досильна 49306012), 46541629 (досильна 46614731), 46541629 (досильна 46606299), 46541637, 46541660, 46541686, 46541694, 46541967, 46542007 (досильна 46562344), 46542007 (досильні 46562344, 49298714), 46543997, 46546917 (досильна 46581245), 46561502, 46564654 (досильна 46626024), 46564662, 46564696, 46564829, 46577987 (досильна 46580221), 46578423, 46578449, 46578464, 46578522, 46578639, 46578647, 46578654, 46578662, 46580130, 46592846 (досильна 46237129), 46604740, 46604740 (досильна 46603916), 46610226, 46610317, 46610341, 46610366, 46610416 (досильна 60030731), 46610440 (досильна 56365547), 46610473 (досильна 55120133), 46610788, 46611570, 46611596, 46611638, 46611679, 4661703, 46611737, 46611745, 46611752, 46611760, 46616892, 46618914, 46618922, 46623468, 46624615, 46626974, 46626982.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що відповідач у порушення термінів доставки, визначених п. 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, прострочив термін доставки вантажу за вищевказаними залізничними накладними зі станцій відправлення, у зв`язку з чим, позивач нарахував штраф за несвоєчасну доставку вантажу в загальному розмірі 376612,11 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зі змісту ч. 2 ст. 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст. 908 ЦК України).

Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).

Як передбачено ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначено Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 №457 (далі - Статут).

Вказаним актом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно п. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил №644 і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту та зв`язку України.

Залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки (п. 41 Статуту).

У даному випадку позивач вказує на те, що за зазначеними вище залізничними накладними відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання з доставки вантажу у встановлені терміни доставки вантажу, а тому існують правові підстави для застосування до останнього такої міри відповідальності, як стягнення штрафу.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 затверджено Правила обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила).

За пунктами 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 правил визначено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць» (п. 2.1 Правил).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п. 2.2 правил).

Згідно з п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 правил).

Відповідно до п. 2.10 правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Як передбачено ч. 3 ст. 313 ГК України, розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Суд звертає увагу на те, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого ст. 116 Статуту штрафу відсутні.

Відповідно до п. 8 Правил, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту та Правил обчислення термінів доставки вантажу. Факт порушення термінів доставки вантажу за накладними також визнано відповідачем.

В своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує проти роміру штрафу, розрахованого позивачем за спірними накладними, вказуючи на ту обставину, що в певних накладних в графі 49 внесена інформація про складені акти щодо продовження терміну доставки вантажу.

Колегією суддів встановлено, що за накладною №46542007 (досильна накладна 46562344) (а.с. 14, т. 1) в графі 49 проставлено відмітку про складання акту від 02.07.2021 №1829 про відчеп вагону для зменшення ваги.

За накладною №46577987 (досильна накладна №46580221) (а.с. 25, т. 1) в графі 49 проставлено відмітку про складання акту від 02.07.2021 №905 про відчеплення вагону №62197926 по технічній несправності та надіслання вагону №46580221. У досильній накладній №46580221 в графі 49 проставлено відмітку про складання акту від 02.07.2021 №905 та зазначено, що вагон затриманий з 02.07.2021 по 07.07.2021 для усунення технічної несправності, термін доставки продовжено на 5 діб.

За накладною №46604740 (досильна накладна №46603916) (а.с. 38, т. 1) в графі 49 проставлено відмітку про складання акту від 03.07.2021 №36 про технічні несправності ВУ від 03.07.2021. Акт від 05.07.2021 №80561 про відчеп для зменшення ваги поїзду.

За накладними №46610226 (а.с. 42, т. 1), №46610416 (а.с. 46, т. 1), №46611596 (а.с. 50, т. 1) та №46616892 (а.с. 55, т. 1) в графі 49 проставлено відмітку про складання актів від 04.07.2021 №1845, від 04.07.2021 №1846, від 04.07.2021 №1844 та від 06.07.2021 №1866 відповідно, про відчеп вагонів для зменшення ваги.

На думку апелянта, зважаючи на внесення в графу 49 наведених накладних інформації про складені акти, підстави для нарахування штрафу за вказаними накладними за несвоєчасну доставку вантажів відсутні.

Проте колегія суддів вважає помилковими вказані твердження скаржника з огляду на таке.

Як вбачається з календарних штемпелей на накладних, доданих до позовної заяви, що також не заперечується залізницею, вантаж відповідач доставив позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту та Правилами.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів).

Відповідно до п. 2.9 Правил №644 у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Водночас, слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у п. 2.9 Правил №644, не є вичерпним.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Згідно п. 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу. При вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем. Якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона. На вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Отже, наведені норми покладають обов`язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.

Зазначене є необхідною передумовою для перерахунку штрафу з урахуванням приписів п. 2.9 Правил №644 і ст. 116 Статуту.

При цьому наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні п. 2.9 Правил №644 для збільшення терміну доставки вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі №910/3745/19.

Таким чином, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/6762/19.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Як встановлено судом, відповідач на спростування доводів позивача не надав ні суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду акти загальної форми у розрізі спірних накладних, а тому відсутні підстави стверджувати щодо продовження строків перевезення вантажу, переданого позивачем за відповідними накладними, оскільки зазначені обставини є недоведеними.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що згідно відомостей, які містяться в накладних, причиною складення актів є відчеплення вагонів для зменшення ваги та лише у досильній накладній №46580221 вказується про продовження терміну доставки. У той же час, відповідачем не надано до суду вказані акти, а тому вантаж є таким, що прибув із порушенням терміну доставки. З урахуванням вищенаведеного, підстави для звільнення відповідача від сплати штрафу, передбаченого за несвоєчасну доставку вантажів, відсутні.

При цьому, з аналізу положень пункту 130 Статуту вбачається, що належним доказом прострочення доставки з вини залізниці є саме залізнична накладна, а не акти загальної форми.

За вказаних вище обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача в зазначеній частині, як необгрунтовані.

Також у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу невірно розрахована та відрізняється від розрахунків Акціонерного товариства "Українська залізниця". Проте, в порушення принципу змагальності сторін скаржник не надає контррозрахунку штрафних санкцій за спірними накладними.

Північний апеляційний господарський суд здійснивши перевірку розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, проведеного позивачем окремо по кожному перевізному документу з урахуванням визначеної у накладних сумах провізної плати для кожного вагону, апеляційний господарський суд встановив обґрунтованість задоволення місцевим господарським судом позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 374256,21 грн, з виключенням пунку 29 розрахунку, у зв`язку з невірно зазначеною провізною платою. Отже, доводи скаржника про невірність розрахунків заявленої до стягнення суми штрафу не знайшли свого підтвердження.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в апеляційній скарзі вказує, що зіткнулося з непередбачуваними обставинами - повномасштабною військовою агресією російської федерації, які обумовили настання негативних наслідків при здійсненні його господарської діяльності. При цьому наведені факти є загальновідомими та достеменно відомі позивачу. Таким чином, враховуючи статус відповідача як підприємства, яке зазнало непоправної шкоди через військові дії та зважаючи на те, що залізниця несе значні витрати для збереження, захисту та рятування життів людей та збільшення обороноздатності держави, скаржник вважає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, стягнувши з відповідача неспіврозмірні санкції.

Однак колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, та перед судом таке питання не ставилося. Питання щодо зменшення розміру суми штрафних санкції було порушено відповідачем лише при поданні апеляційної скарги.

При цьому, у зв`язку із поставленим в апеляційній інстанції питанням про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме довідку щодо скрутного фінансового становища Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 15.07.2022.

Колегія суддів, розглянувши клопотання скаржника про долучення доказів, не знаходить підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Колегія суддів вказує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не був поданий відзив на позов, не було заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, та перед місцевим господарським судом таке питання не ставилося, а було заявлено відповідачем лише при поданні апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи неможливість подання довідки щодо скрутного фінансового становища Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 15.07.2022, відповідач зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та неможливістю працювати у м. Лиман Донецької області, працівники Регіональної філії «Донецька залізниця» були переміщені на більш безпечні території, частина документів знищена, а їх поновлення займає певний час.

Проте, суд апеляційної інстанції не вважає вказані доводи відповідача обґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження отримав 20.12.2021, тобто за два місяці до повномасштабного вторгнення країни агресора. А відтак, відповідач мав можливість у встановленому ГПК України порядку подати заяву про зменшення розміру штрафних санкцій та надання відповідних доказів в його обґрунтування.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, строк розгляду якої не повинен перевищувати більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вказане вище, судова колегія не приймає нові докази, які не були предметом дослідження під час вирішення спору місцевим господарським судом, оскільки прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства. Обставин об`єктивної неможливості подання вказаного клопотання в суді першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявником не доведено.

Рохглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, колегія суддів зауважує наступне.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Положеннями ст. ст. 42, 44 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Скрутний фінансовий стан відповідача не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, як і той факт, що режим військового стану та військова агресія російської федерації має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності останнього. Невиконання зобов`язань відповідачем щодо термінів доставки вантажу негативним чином також впливає на фінансовий стан підприємства позивача, оскільки не дозволяє належним чином забезпечити виробничий процес та, як наслідок, покращити його господарську діяльність.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач не надав доказів спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань, колегія суддів зазначає, що відсутність доказів понесення збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем Статуту залізниці України, не може бути підставою для зменшення штрафу, оскільки штраф стягується за факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано збитків, чи ні.

Враховуючи вказане вище, оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, а також зважаючи на спричинення позивачу негативних наслідків, які полягали у несвоєчасній доставці йому вантажу, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 по справі №910/20188/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20188/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20188/21.

4. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко