Ухвала

від 09.11.2022 по справі 910/11937/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.11.2022Справа № 910/11937/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «Злагода» про забезпечення позову у справі

За позовом Селянського (фермерського) господарства «Злагода»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно виробнича компанія «Спецпрофіль»

про стягнення 72456,46 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

07.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «Злагода» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно виробнича компанія «Спецпрофіль» про стягнення 72456,46 грн, з яких 53743,50 грн основного боргу, 2442,75 грн 3% річних та 16270,21 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару, за який позивачем було сплачено попередню оплату у розмірі 53743,50 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

1) накласти арешт на рахунки, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Монтажно виробнича компанія «Спецпрофіль», у розмірі цін позову (72456,46 грн), які знаходяться на банківських рахунках і які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову;

2) накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Монтажно виробнича компанія «Спецпрофіль».

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач отримав від позивача попередню оплату без мети поставляти позивачу товар, відтак існує ризик перерахування чи зняття відповідачем грошових коштів з банківських рахунків з метою уникнення виконання грошових зобов`язань, що може ускладнити ефективний захист порушених прав позивача.

Розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «Злагода» про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, зважаючи на наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до усталеної практики господарських судів при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Суд зазначає, що позивачем (заявником) не доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Зокрема, не доведено, що грошові кошти та майно, наявні у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення виконання рішення суду у даній справі (у випадку його задоволення).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Селянського (фермерського) господарства «Злагода» про забезпечення позову у справі №910/11937/22.

У разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «Злагода» про забезпечення позову у справі №910/11937/22.

2. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту.

Суддя О.М. Спичак