Рішення

від 04.10.2022 по справі 911/505/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/505/22

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаКомунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рампекс» 2. ОСОБА_1 проусунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення з незаконного володіння земельних ділянок за участю представників:

прокуратури:Козачук В.Б. посвідчення від 01.06.2021 № 064660сторін та третіх осіб:не з`явилисьсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» (далі відповідач) про усунення перешкод у здійсненні Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 57193530 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, № 57193570 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002; усунення перешкод у здійсненні Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» земельні ділянки: площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що громадянин ОСОБА_1 19.02.2021 на підставі акту приймання-передачі майна передав до статутного капіталу ТОВ «Рампекс» земельну ділянки площею 39,2102 га за кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, право власності на яку за ОСОБА_1 посвідчувалось державним актом серії ЯЖ № 836102, виданий 23.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області. ТОВ «Рампекс» здійснило поділ вказаної земельної ділянки на дві земельні ділянки: земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, земельну ділянку площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002 та на підставі договорів купівлі-продажу від 19.03.2021 №№ 287, 288 ТОВ «Рампекс» відчужило спірні земельні ділянки на користь ТОВ «Зеобуд». Разом з тим, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 зареєстроване за ОСОБА_1 з порушенням земельного та лісового законодавства, оскільки спірна земля відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства КП «Святошинське лісопаркове господарство», право розпорядження якою належить Дмитрівській сільській раді Бучанського району Київської області, які, рішень щодо її вилучення та передачу у приватну власність не приймали. У зв`язку з незаконним вибуттям спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 з лісового фонду, яка була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:11:002:5001, 3222484400:11:002:5002 з лісового фонду України поза волею власника та набуття на них права приватної власності відповідачем, рішення про державну реєстрацію підлягає визнанню недійсними, а земельні ділянки поверненню на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2022 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рампекс», ОСОБА_1 . Призначено у даній справі підготовче судове засідання на 17.05.2022 о 11:20. Запропоновано позивачу Дмитрівській сільській раді Бучанського району Київської області подати суду письмові пояснення чи заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 10.05.2022. Запропоновано третім особам Комунальному підприємству «Святошинське лісопаркове господарство», Товариству з обмеженою відповідальністю «Рампекс», ОСОБА_1 надати суду письмові пояснення щодо заявленого позову.

Учасники справи повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач своїм правом на подачу суду письмових пояснень чи заперечень проти позову не скористався, пояснення чи заперечення проти позову до суду не надав.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Треті особи своїм правом на подачу суду письмових пояснень щодо заявленого позову не скористалися, письмових пояснень щодо заявленого позову до суду не надали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2022 відкладено підготовче судове засідання по справі. Повідомити учасників справи, що підготовче судове засідання відбудеться на 05.07.2022 об 11:20.

На адресу Господарського суду Київської області від Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення від 30.06.2022 № 55-1898вих-22.

Судове засідання у даній справі призначене на 05.07.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Господарського суду Київської області Подоляка Ю.В. 05.07.2022 у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 призначено у даній справі підготовче судове засідання на 30.08.2022 о 14:30.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2022 о 11.50.

Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Сторони та треті особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Частино 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка сторін та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін та третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9836102 від 23.07.2008, виданого Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 39,2102 га у межах згідно з планом на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення якої для ведення садівництва. Згідно плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки площею 39,2102 га 3222484400:11:002:0001.

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 39,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 та право власності на неї за ОСОБА_1 внесені до Державного земельного кадастру.

На підставі акта приймання-передачі від 19.02.2021 громадянин України ОСОБА_1 передав у власність як внесок (майновий вклад) до статутного капіталу ТОВ «Рампекс» нерухоме майно: земельну ділянку, загальною площею 39,2102 га, кадастровий номер 3222484400:11:002:0001, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Дмитрівська сільська рада, цільове призначення для індивідуального садівництва.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.10.2021 № 278519130, право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 39,2102 га, кадастровий номер 3222484400:11:002:0001 на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу від 19.02.2021 зареєстровано за ТОВ «Рампекс».

На підставі заяви, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д.В. від 24.02.2021 № 731, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рампекс» здійснено поділ земельної ділянки площею 39,2102 га, кадастровий номер 3222484400:11:002:0001 на дві земельні ділянки: площею 20 га та площею 19,2102 га.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рампекс» на підставі договорів купівлі-продажу від 19.03.2021 за №№ 287, 288 відчужило земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001 та площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд».

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні відомості про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001 та площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.10.2021 №№ 278519314, 278520012.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначає, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 зареєстроване за ОСОБА_1 з порушенням земельного та лісового законодавства за відсутності розробленої документації із землеустрою та з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі матеріалів лісовпорядкування, право розпорядження якою належить Дмитрівській сільській раді Бучанського району Київської області, які, рішень щодо її вилучення та передачу у приватну власність не приймали.

Кріт того, прокурор у позовній заяві зазначає, що право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9836102 від 23.07.2008, який не видавався, позаяк вказаний акт підписано начальником Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Ю.І. Телепньовим, якого на підставі наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 31.08.2008 № 18-кт звільнено від виконання обов`язків начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі з 31.01.2008.

В якості доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги прокурор посилається, зокрема, на такі листи та документи:

- лист КП «Святошинське лісопаркове господарство» вiд 05.07.2021 № 077/239-643, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 площею 39,2102 га на території Дмитрівської сільської ради розташована в межах кварталів 104, 105 Святошинського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, зокрема, планом лісонасаджень, планшетом планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, проектом організації та розвитку лісового господарства. Також у вказаному листі КП «Святошинське лісопаркове господарство» вказує, що підприємство згоди на вилучення з постійного користування земельних ділянок в межах Дмитрівської ради Київської області не надавало;

- лист ВО «Укрдержліспроект» від 12.10.2021 № 856 до якого надано фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 102-107 Святошинського лісництва КП «Святошинське ЛПГ» та межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування та межами земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 згідно з наданими каталогами координат;

- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 30512/0/2-21, в якому вказано, що КМУ рішень про погодження зміни цільового призначення та вилучення із постійного користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» спірних земельних ділянок не приймалось;

- листи Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.04.2021 № 10-10-0.222-4148/2-21 та від 19.10.2021 № 10-10-0.222-11838/2-21 в яких зазначено, що у місцевому фонді документації із землеустрою та архіві Управління не обліковується документація із землеустрою та другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 836102;

- лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 23.07.2021 № 04-48/1280, в якому управління повідомляє, що не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484400:11:002:0001, 3222484400:11:002:5001 та 3222484400:11:002:5002;

- лист Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 16.06.2021 № 812, в якому сільська рада зазначає, що рішень щодо передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 (яка була поділена на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:11:002:5001 та 3222484400:11:002:5002), рішень про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, рішень щодо вилучення земель із користування не приймались;

- наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 31.01.2008 № 18-кт про звільнення ОСОБА_2 .

З огляду, зокрема, на відомості викладені у зазначених листах, прокурор робить висновок, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001 зареєстроване з порушенням земельного та лісового законодавства, оскільки спірна земельна ділянка площею 39,2102 з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001, яка була поділена на дві земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001 та площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002 є землями лісогосподарського призначення та відносяться до лісового фонду, такі земельні ділянки вибули з лісового фонду України поза волею власника, у зв`язку з чим рішення про державну реєстрацію підлягає визнанню недійсними, а земельні ділянки поверненню на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Відповідач у свою чергу в ході вирішення спору жодних заперечень щодо позовних вимог не надав, спростувань чи заперечень щодо віднесення та належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та правомірність набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки з надання відповідних доказів суду під час розгляду даної справи не надано.

З огляду на вказані підстави вимог суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У відповідності до ст. 1 Лісового Кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 Лісового кодексу України).

Положеннями ч. 1, 2, 9 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з ст. 12 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 13 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.

Згідно із положеннями статей 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист лісових земель від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Частинами другою, четвертою статті 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Як визначено частиною першою статті 57 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з п. а, б ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) визначено обов`язковість землеустрою. Згідно з п. б, в, ч. 1 вказаної норми (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 32 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) розробники документації із землеустрою зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Використання цих матеріалів дозволяється лише з дотриманням вимог законодавства про авторські права. Положення про Державний фонд документації із землеустрою, а також порядок надходження, обліку та зберігання матеріалів у ньому затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553 затверджено Положення про Державний фонд документації із землеустрою, відповідно до п. 1 якого (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) Державний фонд документації із землеустрою (далі - Державний фонд) формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті проведення землеустрою незалежно від місця розташування земельних ділянок та форми власності на них, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Згідно з п. 9 Положення про Державний фонд документації із землеустрою (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) залежно від виду документації та рівня проведення землеустрою розробник цієї документації безоплатно передає копії матеріалів виконаних робіт до: Головного фонду - із землеустрою, проведеного на загальнодержавному рівні; регіонального фонду - із землеустрою, проведеного на регіональному рівні; місцевого фонду - із землеустрою, проведеного на місцевому рівні.

Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43 затверджено Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, відповідно до п. 4.1. 4.2 якої (в редакції чинній станом на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку) власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання. Другий примірник державного акта або договору зберігається у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Проте, всупереч вищезазначених норм законодавства, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001, зареєстровано за ОСОБА_1 без затвердження документації із землеустрою про її відведення, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки. Доказів протилежного відповідач суду не довів.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9836102 від 23.07.2008, виданого Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, він підписаний начальником Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Ю.І. Телепньовим.

В той же час, на підставі наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 31.08.2008 № 18-кт, ОСОБА_2 звільнено від виконання обов`язків начальника управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі з 31.01.2008.

Тобто, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9836102 від 23.07.2008 підписано керівником Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі ОСОБА_2 , якого було звільнено раніше ніж датований вказаний Державний акт.

З огляду на викладене, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9836102 від 23.07.2008, який підписано не уповноваженою на те особою. Доказів протилежного суду не надано.

За вказаних обставин, за відсутності будь-якої документації із землеустрою чи документів, що посвідчували б право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001, право власності на останню зареєстровано без належних правових підстав, без затвердження документації із землеустрою про її відведення та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9836102 від 23.07.2008, який підписано не уповноваженою на те особою. Доказів протилежного суду не надано.

Вказане свідчить про обґрунтованість доводів прокурора стосовно порушення вимог земельного та лісового законодавства при набутті ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:11:002:0001.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України унормовано якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 3 ст. 388 Цивільного кодексу України визначено якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Відповідно до ст.ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Як встановлено судом, спірну земельну ділянку було отримано у власність ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог земельного та лісового законодавства. Право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку припинено шляхом відчуження такого права на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рампекс», яке здійснивши поділ вказаної земельної ділянки на дві земельні ділянки, відчужило їх на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд», яке станом на момент звернення прокурора с даним позовом, є власником спірних земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою щодо відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка набута у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, подальше її відчуження також відбулось з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 149 та частини першої статті 122 Земельного кодексу України з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні спеціалізованих комунальних лісогосподарських організацій, для лісогосподарських потреб покладено на органи місцевого самоврядування, у даному випадку на Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області.

Власник з дотриманням вимог статей 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

З огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що спірна земельна ділянка площею 39,2102 га, кадастровий номер 3222484400:11:002:0001, яка була поділена на дві земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001 та площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002 вибула з лісового фонду України поза волею власника, і набута у власність відповідачем від особи, яка не мала права її відчужувати, наявні правові підстави для її повернення на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області. Доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, вимога прокурора про повернення на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» земельні ділянки: площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002 є доведеною та обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 57193530 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, № 57193570 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (аналогічний висновок викладеного в п. 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в п. 153 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц звернула увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

Обрання позивачем (прокурором) неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію внесенням на його підставі відповідних відомостей до Державного реєстру прав, то позовна вимога про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відповідає належному способу захисту.

Таким чином, звертаючись до суду з позовною вимогою про скасування оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові у вказаній частині вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє прокурору в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 57193530 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, № 57193570 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002, у зв`язку з тим, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав.

Відшкодування витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на прокуратуру та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рампекс», ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 57193530 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, № 57193570 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002; усунення перешкоди у здійсненні Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» земельні ділянки: площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002, задовольнити частково.

2.Усунути перешкоди у здійсненні Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (вул. Садова, 2, с. Дмитрівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08112, ідентифікаційний код 04362125) з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» (вул. Кульженків Сім`ї, 35, м. Київ, 04159, ідентифікаційний код 44144248) земельні ділянки: площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» (вул. Кульженків Сім`ї, 35, м. Київ, 04159, ідентифікаційний код 44144248) на користь Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) 40876 (сорок тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 62 коп. витрат зі сплати судового збору.

4.В решті позовних вимог Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» про усунення перешкод у здійсненні Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 57193530 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5001, № 57193570 від 19.03.2021 з одночасним припиненням права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю «Зеобуд» на земельну ділянку площею 19,2102 га з кадастровим номером 3222484400:11:002:5002 відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.11.2022.

Суддя Ю.В. Подоляк