Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/21312/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022 Справа № 910/21312/21

місто Львів

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Блусан Солар Енерджі Тех Україна», м. Львів

про стягнення 404764,00 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представники сторін

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» про стягнення 404764,00 грн заборгованості за Договором поставки товару №310720 від 31.07.2020 року.

Ухвалою суду від 24.12.2021 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху.

10.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 року відкрито провадження у справі №910/21312/21 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2022 справі №910/21312/21 вирішено направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки судом було встановлено, що юридичною адресою відповідача ТОВ «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» є 79060, м. Львів, вул. Наукова, 7А, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 року справу №910/21312/21 передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 11.08.2022 прийнято справу №910/21312/21 до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2022.

Ухвалою суду від 12.09.2022 підготовче засідання відкладено на 03.10.2022.

Ухвалою суду від 03.10.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/21312/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2022.

В судове засідання 24.10.2022 сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Суд зазначає, що кореспонденція суду які надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79060, Львівська обл., місто Львів, вул. Наукова, будинок 7А, повернута на адресу суду з відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами з вкладеннями та Довідками Ф.20.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно договору поставки товару №310720 від 31.07.2020 ТОВ «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» зобов`язалось передати у власність ФОП ОСОБА_2 товар, визначений договором, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Позивач сплатив грошові кошти відповідачу на загальну суму 599321,20 грн, а відповідач здійснив поставку товару частково на загальну суму 194557,20 грн, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 404764,00 грн.

Станом на 10.12.2021 відповідач свої зобов`язання згідно договору не виконав (товар не поставив, грошові кошти не повернув) чим відповідач безпідставно ухиляється від виконання договірних зобов`язань та користується грошовими коштами позивача.

Зазначене зумовило звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про стягнення 404764,00 грн.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповіда льністю «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» (постачальник за договором; відповідач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, позивач по справі) укладено Договір поставки товару №310720 від 31.07.2020 року, за яким постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, визначений цим Договором, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар за ціною (вартістю), в порядку та в строки, визначені у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. ціна Договору включає в себе загальну вартість товару. Вартість кожної поставки товару погоджується у виписаних постачальником рахунках.

Відповідачем були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 719129,97 грн, копії яких долучено до матеріалів справи зокрема, №11 від 31.07.2020 року на суму 250000,50 грн, №16 від 15.09.2020 року на суму 109549,20 грн, №18 від 30.10.2020 року на суму 85008,00 грн, №20 від 23.11.2020 року на суму 169764,00 грн, №23 від 25.12.2020 року на суму 104808,00 грн.

Позивачем було перераховано на користь відповідача - ТОВ «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» кошти на загальну суму 599321,70 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень:

- №198 від 31.07.2020 року на суму 250000,50 грн (призначення платежу «за матеріали згідно рахунку №11 від 31.07.2020 р. у сумі 208333,75 грн, ПДВ 20% 41666,75 грн»);

-№226 від 07.10.2020 року на суму 70000,00 грн (призначення платежу «за матеріали згідно рахунку №16 від 15.09.2020 р. у сумі 58333,33 грн, ПДВ 20% 11666,67 грн»);

-№227 від 13.10.2020 року на суму 39549,20 грн (призначення платежу «за матеріали згідно рахунку №16 від 15.09.2020 р. у сумі 32957,67 грн, ПДВ 20% 6591,53 грн»);

-№241 від 14.12.2020 року на суму 85008,00 грн (призначення платежу «за матеріали згідно рахунку №18 від 30.10.2020 р. у сумі 70840,00 грн, ПДВ 20% 14168,00 грн»);

-№247 від 15.01.2021 року на суму 89764,00 грн (призначення платежу «за матеріали згідно рахунку №20 від 23.11.2020 р. у сумі 74803,33 грн, ПДВ 20% 14960,67 грн»);

-№257 від 10.03.2021 року на суму 60000,00 грн (призначення платежу «за матеріали згідно Договору поставки матеріалів №310720 від 31.07.20р. та Рахунку №20 від 23.11.2020 р. у сумі 50000,00 грн, ПДВ 20% 10000,00 грн»);

-№259 від 22.03.2021 року на суму 5000,00 грн (призначення платежу «за матеріали згідно Договору поставки матеріалів №310720 від 31.07.20р. та Рахунку №20 від 23.11.2020 р. у сумі 4166,67 грн, ПДВ 20% 833,33 грн»).

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 194557,20 грн, що підтверджується долученими копіями видаткових накладних №15 від 17.09.2020 року на суму 109549,20 грн та №17 від 30.10.2020 року на суму 85008,00 грн.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

28.09.2021 року позивач звертався до відповідача з Листом-вимогою №1/09 яким вимагав протягом 7 календарних днів з моменту направлення листа-вимоги виконати умови договору та поставити Товар на суму 404764,00 грн. Позивач долучив докази надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача, зокрема копію опису вкладення у лист, поштової накладної та фіскального чеку ПАТ «Укрпошта». Відповіді на зазначену вимогу матеріали справи не містять.

01.12.2021 року позивач повторно звертався до відповідача з Листом-вимогою №1/12, яким позивач повідомляв про відмову від договору №370120 від 31.07.2020 та вимагав повернути сплачені грошові кошти як попередню оплату за товар в сумі 404764,00 грн. Зокрема до 09.12.2021 перерахувати вказану суму заборгованості на розрахунковий рахунок та відкоригувати електронні податкові накладні. На підтвердження надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача позивач долучив копію Опису документів до цінного листа, копію поштової накладної та фіскального чеку ПАТ «Укрпошта». Відповіді на зазначену вимогу матеріали справи не містять.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено що між сторонами укладено Договір поставки товару №310720 від 31.07.2020 року.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільний кодекс України).

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду на те, що на момент ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов Договору поставки товару №310720 від 31.07.2020 року на суму здійсненої позивачем оплати, а також не містять доказів повернення позивачу сплачених коштів за неотриманий товар, то суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення суми попередньо сплачених коштів в сумі 404764,00 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» про стягнення 404764,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «Блусан Солар Енерджі Тех Україна» (79060, Львівська обл., місто Львів, вул. Наукова, будинок 7А; ідентифікаційний код 40424642) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 404764,00 грн заборгованості та 6074,47 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення у зв"язку із перебуванням судді на лікарняному складено та підписано суддею 08.11.22р.

Суддя Щигельська О.І.