Рішення

від 07.11.2022 по справі 920/789/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2022м. СумиСправа № 920/789/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/789/22

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Олга-Торг (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 35031638)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Магазин № 218 (вул. СКД, буд 48, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23290986)

про стягнення 369602 грн 92 коп.,

Суть спору: 04.10.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 369602 грн 92 коп., з яких: 345466 грн 10 коп. основна заборгованість, 17227 грн 50 коп пеня, 6909 грн 32 коп штраф за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки від 02.09.2016 №1123; а також покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 06.10.2022 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для наданні відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 02.09.2016 між ТОВ «ОЛГА-ТОРГ» (Позивач) та ТОВ «МАГАЗИН № 218» (Відповідач) було укладено Договір поставки № 1123 (Договір поставки), за яким ТОВ «ОЛГА- ТОРГ» як постачальник продає та поставляє товар, а ТОВ «ЕКО» в статусі покупця, приймає та оплачує такий товар відповідно до умов Договору.

Як зазначає позивач, в період з 03.06.2022 по 23.08.2022 ним (Позивачем) було поставлено Товару Відповідачу на загальну суму 382 808 грн 75 коп. відповідно видаткових накладних, а саме:

-№ Т-00003157 від 03.06.2022 на суму 25657,49 грн;

-№ Т-00003158 від 03.06.2022 на суму 13620,88 грн;

-№ Т-00003160 від 03.06.2022 на суму 7635,36 грн;

-№ Т-00003161 від 03.06.2022 на суму 5578,44 грн;

-№ Т-00003162 від 03.06.2022 на суму 3366,60 грн;

-№ Т-00003460 від 24.06.2022 на суму 82203,32 грн;

-№ Т-00003461 від 24.06.2022 на суму 8313,45 грн;

-№ КНП-005536 від 05.07.2022 на суму 14888,70 грн;

-№ КНП-005538 від 05.07.2022 на суму 4427,28 грн;

-№ КНП-005614 від 05.07.2022 на суму 8687,54 грн;

-№ КНП-005794 від 05.07.2022 на суму 1744,08 грн;

-№ КНП-005584 від 07.07.2022 на суму 17086,68 грн;

-№ Т-00003937 від 14.07.2022 на суму 25800,72 грн;

-№ Т-00003938 від 14.07.2022 на суму 19332,88 грн;

-№ Т-00003939 від 14.07.2022 на суму 25497,83 грн;

-№ Т-00003941 від 14.07.2022 на суму 4624,38 грн;

-№ КНП-006170 від 22.07.2022 на суму 4370,96 грн;

-№ КНП-006350 від 28.07.2022 на суму 1086,40 грн;

-№ КНП-006351 від 28.07.2022 на суму 1603,17 грн;

-№ КНП-006352 від 28.07.2022 на суму 7902,12 грн;

-№ КНП-006512 від 02.08.2022 на суму 5659,65 грн;

-№ КНП-006612 від 05.08.2022 на суму 8054,10 грн;

-№ Т-00004645 від 10.08.2022 на суму 13154,64 грн;

-№ Т-00004646 від 10.08.2022 на суму 20715,32 грн;

-№ Т-00004647 від 10.08.2022 на суму 16962,18 грн;

-№ Т-00004648 від 10.08.2022 на суму 2121,81 грн;

-№ КНП-006997 від 12.08.2022 на суму 2648,61 грн.

Відповідно до Розділу 8 «Комерційні умови» Договору поставки, термін оплати за поставлену продукцію становить 46 днів з дати поставки Товару даного виду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.09.2022 Відповідач своїм платіжним дорученням № 13894 перерахував на користь Позивача кошти в сумі 400 000, 00 грн., якими закрив попередню заборгованість по оплаті товару та частково оплатив вартість товару поставленого згідно ВН № Т-00003157 від 03.06.2022 на суму 7278,49 грн. Таким чином у Відповідача існує заборгованість по оплаті товару за видатковою накладною № Т-00003157 від 03.06.2022 на суму 18379,00 грн. також повністю неоплаченими є всі послідуючі видаткові накладні починаючи з 03.06.2022р. по 12.08.2022.

Позивач зазначив, що Відповідач здійснюючи оплату товару на користь Позивача в призначенні платежу своїх платіжних дорученнях вказував «погашення кредиторської заборгованості за товар в т.ч. ПДВ», що у свою чергу унеможливлює встановити за якими саме видатковими накладними здійснювалась оплата враховуючи те, що правовідносини між сторонами є постійними та триваючими ще з 2016 р.

ТОВ «ОЛГА-ТОРГ» для мирного врегулювання спору, уникнення появи судової справи, було направлено Відповідачу Вимогу-претензію по оплаті товару вих. № 27/07-22-2 від 27.07.2022р.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження погашення заборгованості в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зобов`язання за договором ним виконані, про те відповідач в обумовлені договором строки заборгованість за отриманий товар не сплатив, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 345466 грн 10 коп., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем і відповідачем був укладений Договір поставки № 1123 від 02.09.2016, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Розділу 8 «Комерційні умови» Договору поставки, термін оплати за поставлену продукцію становить 46 днів з дати поставки Товару.

Отже, з урахуванням приписів Розділу 8 Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар в термін до 27.09.2022, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та Доказів.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 345466 грн 10 коп. відповідачем суду не надано.

Щодо сплати 400 000 грн 14.09.2022 заборгованості, суд погоджується з позицією позивача про зарахування цієї суми в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

З приводу наведеного суд зазначає, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер видаткової накладної, згідно якої здійснюється платіж, такий платіж має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Саме такої думки, з приводу порядку зарахування коштів Покупця на користь Постачальника був Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду своєю Постановою від 26.12.2019р. по справі № 911/2630/18.

Зважаючи на те, що умовами Договору поставки, не передбачений порядок зарахування платежів за товар, Позивач правомірно відносив платежі Відповідача на погашення заборгованості в хронологічному порядку починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період.

Отже, Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 345466 грн.10 коп.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.3 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець за письмовою вимогою Постачальника має сплатити на користь останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку сума пені становить 17227 грн. 50 коп., розмір штрафу 6909 грн. 32 коп.

Відповідач контр розрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання за отриманий товар, а стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) передбачена умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17227 грн. 50 коп. пені, 6909 грн. 32 коп. штрафу.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись статями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Торг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 218» про стягнення 369602 грн 92 коп - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 218» (вул. СКД, буд 48, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23290986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Торг» (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 35031638) 345466 (триста сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 10 коп. суму основного боргу, 17227 (сімнадцять тисяч двісті двадцять сім) гривень 50 коп. пені, 6909 (шість тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень грн 32 коп. штрафу, 5545 (п`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять) гривень 00 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.11.2022.

СуддяС.В. Заєць