Ухвала

від 07.11.2022 по справі 947/26011/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/26011/22

Провадження № 1-кс/947/11019/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженніСВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені 23.02.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160480000661 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч.3, 190 ч.4, 388 ч.1, 358 ч.4 КК України, зокрема, щодо шахрайського заволодіння нерухомим майном, в тому числі квартирою АДРЕСА_1 ; квартирою АДРЕСА_2 ; земельною ділянкою кадастровий номер 5110136900:34:010:0093, за адресою: АДРЕСА_3 ; будинком 86/1, за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога; овочесховищем, за адресою: АДРЕСА_4 , склад №3, 4, 20.

Слідчий звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:34:010:0093, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок 86/1, що розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога; овочесховище, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Моторна 8, склад №3, 4, 20, шляхом заборони розпорядження та відчуження, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження предмету кримінального правопорушення та запобігання можливості його відчуження.

Слідчий та потерпілі просили розглянути клопотання без їх участі, звернувшись до суду з відповідними заявами.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно до ст.172 ч.2 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вказані об`єкти нерухомості є предметом кримінального правопорушення, визнані речовим доказом, тобто відповідають критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи доуваги правовупідставу дляарешту майнатобто необхідністьвиключення ризиківподальшої реалізаціїнерухомого майна,можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження танаслідки арештумайна длятретіх осіб,вважаю доведениму судовомузасіданні слідчимнаявність обґрунтованих підставдля арештузазначеного уклопотанні майна, шляхом заборони розпорядження та відчуження.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони розпорядження та відчуження на наступні об`єкти нерухомості:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

-квартиру АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:34:010:0093, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

-будинок 86/1, що розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога;

-овочесховище, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Моторна 8, склад №3, 4, 20.

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1