Рішення

від 22.04.2022 по справі 589/1684/20

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/1684/20

Провадження № 2/589/45/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2022 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвші С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРЕДИТ»

- про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРЕДИТ» (далі ТОВ «ТОП КРЕДИТ»), в якій просить визнати недійсним кредитний договір та заявку-приєднання №171255 від 10 серпня 2018 року (далі Договір-1).

В обґрунтування позову зазначено, що 10 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТОП КРЕДИТ» укладено Договір-1.

Позивач зазначає, що відповідач, перед укладенням Договору-1 не повідомив його, як споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року за №1023-ХІІ (далі Закон №1023-ХІІ).

Будь яких окремих документів, що містили би інформацію зокрема про орієнтовну сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому виразі і з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, йому не надавали для ознайомлення, і ні де про це він не ставив свій підпис.

Крім того, працівники фінансової установи також не надали позивачу для ознайомлення Внутрішні правила, умовами, викладені в Договорі на сайті ТОВ «ТОП КРЕДИТ» https://topcredit.оrg.ua/, паспорт споживчого кредиту, і з їх текстом він ознайомлений не був.

Позивач вважає, що при укладанні Кредитного договору відповідачем порушено ряд норм встановлених Законом №1023-ХІІ, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист персональних даних».

22 червня 2020 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено сторонам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження від 22 червня 2020 року разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань але повернуто до суду з відміткою АТ «Укрпошти» «кінець терміну зберігання». (а.с.21-23)

Отже, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Станом на 22 квітня 2022 року відзив на позов та заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від сторін у справі, також не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «ТОП КРЕДИТ» було укладено договір про надання коштів у позику у формі заявки-приєднання №171255 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (публічна пропозиція (Оферта) ТОВ «ТОП КРЕДИТ» від 10.08.2018. (а.с. 8-13)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспоренного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «ТОП КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір-1, згідно з яким позивач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Із Заявки-приєднання №171255 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі у і на умовах фінансового кредиту, вбачається, що відповідно до пунктів зазначеної Заявки загальний розмір наданого кредиту, тобто грошових коштів наданих в тимчасове, строкове, платне користування - 1000.00 грн; строк, на який надається кредит: з 10.08.2018 по 07.09.2018 на 29 календарних днів; проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (а у разі частини погашення - на непогашену частину) та встановлюються в розмірі 1.90% в день, що на рік становить 693.5 %; процентна ставка за Договором є фіксованою; загальна вартість кредиту складає 1551 грн 00 коп.; повернення кредиту (сума кредиту та проценти за користування ним) повинно відбуватись в останній день користування кредитом, а саме: 07 вересня 2018 року.

Згідно із ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону №1023-ХІІ до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Статтею 18 Закону №1023-ХІІ передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як вбачається з матеріалів справи позивач із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору до ТОВ «ТОП КРЕДИТ» не звертався та не скористався наданим ч. 6 ст. 11 Закону №1023-ХІІ правом на відкликання згоди на укладення договору про надання кредиту.

Згідно із вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, при вивченні позовної заяви, вбачаються такі терміни як: «..я начебто підтверджую факт ознайомлення..»; «..я нібито стверджую, що до моменту її підписання я ознайомився з внутрішніми правилами..»; тощо, суд зазначає наступне.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст. 261 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Стороною позивача клопотань про витребування будь-яких додаткових доказів заявлено не було.

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, щодо факту укладення Договору-1, сплати нею суми позики відповідачу, тощо.

Так, у суду відсутні належні докази, які надали б можливість пересвідчитися в тому, що Договір-1 дійсно укладений з порушеннями вимог законодавства, як про це зазначає позивач.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним Договору-1 в цілому, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності достатніх та законних підстав для визнання умов договору несправедливими.

Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 в справі №6-94цс13).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги, що матеріалами справи не доведено, що позичальнику не була надана повна та достовірна інформація про умови кредитування і сукупну вартість кредиту, а також відсутні дані щодо нечесної підприємницької практики чи введення позивача в оману, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним у цілому.

Отже враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Керуючись ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року за №1023-ХІІ, ст. 11, 16, 509, 627, 638 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРЕДИТ» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП КРЕДИТ», ідентифікаційний код юридичної особи- 41852547, адреса місцезнаходження юридичної особи 02191, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 166.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша