Рішення

від 20.10.2022 по справі 134/874/22

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/134/211/2022

Справа № 134/874/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2022 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді: Зарічанського В.Г. з участю секретаря: Отіча В.В.

представника позивача: Лукавського А.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Крижопільської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

Своїм позовом до суду позивач просив встановити факт, що ОСОБА_3 , 1917 року народження, жителька с. Куниче, Тульчинського району померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті с. Куниче, Тульчинського району, Вінницької області та визнати за ним в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижопільської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, площею 2,6614 гектарів, кадастровий номер 0521984600:03:001:0036, що за державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 214715 належала померлому, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 та визнати за ним в порядку спадкування за законом, право на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0069217 виданого на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 13 грудня 1996 року № 432 на ОСОБА_3 . Вказав, що згідно виписки із погосподарської книги №3 за 1950-1952 роки по Куницькій сільській раді, Крижопільського району, Вінницької області, головою двору даного господарства була ОСОБА_5 , 1888 року народження.

Членами даного двору, за родинними стосунками по відношенню до голови двору були: син - ОСОБА_6 , 1938 р.н., дочка - ОСОБА_3 , 1917 р.н., внучка - ОСОБА_7 , 1939 р.н., внук - ОСОБА_8 , 1952 р.н.

Згідно виписки із погосподарської книги №2 за 1958-1960 роки по Куницькій сільській раді, Крижопільського району, Вінницької області, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою двору даного господарства стала ОСОБА_3 , 1917 року народження.

Членами даного двору, за родинними стосунками по відношенню до голови двору були: мати - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_4 .

Згідно наведених записів та копій свідоцтв про народження, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 були рідними братом та сестрою.

18 січня 1962 року виконкомом Куницької сільської ради зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 і ОСОБА_7 . При реєстрації шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

З огляду на наведене ОСОБА_3 доводилась йому бабою по лінії матері.

Як йому стало відомо, після його народження батьки переїхали на місце проживання в Первомайський район, Харківської області, де проживали по день смерті.

Із того часу с. Куниче ні він ні батьки не відвідували, про наявність будь- яких родичів йому не було відомо.

Його мати, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За відсутності спадкового майна матері спадщину він не оформляв.

В 2020 році житель с. Куниче, Крижопільського району ОСОБА_13 , зателефонував йому і повідомив, що за його бабою та дядьком рахуються земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають у нього в оренді, як невитребувані земельні ділянки, і після смерті баби та дядька спадщину ніхто не оформив.

Згідно довідки (витягу) з технічної документації по паюванню земель КСП «Куницьке», с. Куниче, виданої відділом Держгеокадастру у Крижопільському районі, ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 2,43 умовних кадастрових гектарів, яке посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0069217, виданого на підставі рішення Крижопілської районної державної адміністрації від 13 грудня 1996 року, № 432.

За даними Куницької сільської ради (довідка № 112 від 23.11.2020 року) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину, після її смерті, фактично прийняв її син ОСОБА_4 , котрий здійснив поховання, вступив у володіння належним їй майном.

Згідно Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

По факту смерті ОСОБА_3 Крижопільською селищною радою, ІНФОРМАЦІЯ_4 , видано довідку № 943 про те, що за даними погосподарських книг Куницької сільської ради ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та похоронена на цвинтарі с. Куниче, Крижопільського ( нині Тульчинського) району Вінницької області.

Згідно довідки Державного архіву Вінницької області № 07-2238/7 від 29.10.2020 року в частково збереженій метричній книзі про народження по Свято-Успенській церкві с. Куниче Брацлавського повіту Подільської губернії (нині-Крижопільського району Вінницької області) за 1917 рік запису про народження ОСОБА_3 не виявлено.

Виходячи із наведеного відсутні метричні дані про народження і смерть ОСОБА_3 і, в позасудовому порядку, встановити та провести державну реєстрацію народження і смерті наведеної особи неможливо.

Як стало відомо ОСОБА_4 та його і його матері брат ОСОБА_8 , в силу своїх фізичних недоліків, одруженими не були і не мали дітей.

Згідно довідки Крижопільської селищної ради ОСОБА_8 проживав одиноко і помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про смерть № 4 від 02.05.2010 року.

Згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить право на земельну частку (пай) успадковане ним після смерті матері ОСОБА_3 та належна йому земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куницької сільської ради площею 2,6614 гектарів право власності на котру посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 214715 виданого на підставі розпорядження Крижопільської РДА від 21 вересня 2004 року, № 210.

Оригінали сертифікату № 0069217 про належність ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) та державного акту серії ВН № 214715 відшукати не вдалося.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Крижопільському районі слідує, що архівний примірник державного акту на ім?я ОСОБА_4 відсутній. Видача дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) чинним законодавством не передбачена тому ,за таких обставин, подано оголошення про втрату державного акту та сертифікату.

Звернувшись до нотаріуса із питанням подання заяви про оформлення спадщини після смерті дядька ОСОБА_4 отримав письмове роз?яснення про неможливість оформити спадщину через відсутність правовстановлюючих документів про належність спадкового майна спадкодавцеві, відсутність даних про смерть ОСОБА_3 , про що видано офіційну довідку від 10.06.2021 року,№ 01-16/52, та рекомендовано дане питання вирішити в судовому порядку.

Таким чином він був змушений звернутись до суду із даним позовом, оскільки інакшим чином не може реалізувати свої законні права та інтереси.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні на вирішення справи, поклався на думку суду. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , пояснив, що ОСОБА_3 проживала навпроти нього в с. Куниче. В сім`ї було троє дітей. Померла та похована вона в 1997 році в с. Куниче і хоронили її сусіди, оскільки діти жили бідно. Аналогічні покази дала і свідок ОСОБА_15 . Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення зі слідуючих підстав. що згідно виписки із погосподарської книги №3 за 1950-1952 роки по Куницькій сільській раді, Крижопільського району, Вінницької області, головою двору даного господарства була ОСОБА_5 , 1888 року народження.

Членами даного двору, за родинними стосунками по відношенню до голови двору були: син - ОСОБА_6 , 1938 р.н., дочка - ОСОБА_3 , 1917 р.н., внучка - ОСОБА_7 , 1939 р.н., внук - ОСОБА_8 , 1952 р.н.

Згідно виписки із погосподарської книги №2 за 1958-1960 роки по Куницькій сільській раді, Крижопільського району, Вінницької області, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою двору даного господарства стала ОСОБА_3 , 1917 року народження.

Членами даного двору, за родинними стосунками по відношенню до голови двору були: мати - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_4 .

Згідно наведених записів та копій свідоцтв про народження, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 були рідними братом та сестрою.

18 січня 1962 року виконкомом Куницької сільської ради зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 і ОСОБА_7 . При реєстрації шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

З огляду на наведене ОСОБА_3 доводилась йому бабою по лінії матері.

Відповідно до листа Крижопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за №5035/22 від 08.08.2022 повідомляє про відсутність актового запису про смерть на ОСОБА_3 . Згідно довідки Державного архіву Вінницької області № 07-2238/7 від 29.10.2020 року в частково збереженій метричній книзі про народження по Свято-Успенській церкві с.Куниче Брацлавського повіту Подільської губернії (нині-Крижопільського району Вінницької області) за 1917 рік запису про народження ОСОБА_3 не виявлено.

Згідно довідки (витягу) з технічної документації по паюванню земель КСП «Куницьке», с. Куниче, виданої відділом Держгеокадастру у Крижопільському районі, ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 2,43 умовних кадастрових гектарів, яке посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0069217, виданого на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 13 грудня 1996 року, № 432.

За даними Куницької сільської ради (довідка № 112 від 23.11.2020 року) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст.315 ч.1 п.8 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Згідно із п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Відповідно до глави 5 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року за № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року за № 3307/5), підставою для державної реєстрації смерті є, зокрема лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час. Відповідно до ст.315 ч.1 п.1 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Судом встановлено факт, що ОСОБА_3 померла в с. Куниче, Крижопільського району, Вінницької області в 1997 році. Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно положень норм ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, спадкування здійснюється за законом і по заповіту( ст.ст. 524,525)

Статтею 529 ЦК України 1963 року визначено, що при спадкуванню по закону спадкоємцями першої черги являються в рівних частинах діти (в тому числі і усиновлені), подружжя і батьки померлого.

В ст.548 ЦК України 1963 року зазначається, що для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Виходячи із фактичних обставин, які підтверджуються довідкою Куницької сільської ради № 112 від 23.11.2020 року, спадщину, після смерті ОСОБА_3 , фактично прийняв її син ОСОБА_4 , котрий проживав разом із померлою, здійснив її поховання, вступив у володіння належним їй майном.

Відповідно до ст.1216,1217 ЦК України 2004 року спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Зважаючи на те, що спадкоємці за заповітом, особи, які мають право на обов?язкову долю в спадковому майні та особи визначені ст.ст.1261-1265 ЦК України відсутні, враховуючи те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а спадкодавець , брат матері ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має право на спадкування належного йому майна та прав в порядку п.3, ст.1266 ЦК України де зазначено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За змістом ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Визначені чинним законодавством умови я не міг виконати, із наведених вище причин, тому не міг звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і пропустив строк для подачі такої заяви із причин, які на мою думку є поважними.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (п.24) роз`яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому суд враховує, що в законодавстві не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи.

Законодавство не встановлює перелік поважних причин, тому вони визначаються поважними на думку суду. Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення про прийняття спадщини неможливим.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

За результатами аналізу судової практики Верховного Суду однією із поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини є велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та місцем знаходження спадкового майна. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, позов необхідно задовольнити. На підставі ст.ст.315, 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1266 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю. Встановити факт, що ОСОБА_3 , 1917 року народження, жителька с. Куниче, Тульчинського району померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті с. Куниче, Тульчинскього району, Вінницької області. Визнати за ОСОБА_16 , в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крижопільської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, площею 2,6614 гектарів, кадастровий номер 0521984600:03:001:0036, що за державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 214715 належала померлому, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 . Визнати за ОСОБА_16 , в порядку спадкування за законом, право на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0069217 виданого на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 13 грудня 1996 року № 432 на ОСОБА_3 . Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Найменування сторін: Позивач: ОСОБА_16 , житель с. Павлівка, Кегичівського району, Харківської області. Відповідач: Крижопільська селищна рада, (ЄРДПОУ 04325940) місце знаходження: смт Крижопіль, вул. Героїв України Тульчинського району, Вінницької області.

Суддя: