Ухвала від 10.11.2022 по справі 156/675/22

Справа № 156/675/22

Провадження № 1-кп/156/56/22

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2022 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022035520000334 від 11 жовтня 2022 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Підріжжя Ковельського району Волинської області, громадянина України, українця, пенсіонера, особи з інвалідністю 2-ї групи, одруженого, зареєстрованого та мешканця: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України,

в с т а н о в и в :

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесений 11 жовтня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022035520000334 про обвинувачення цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 254 КК України.

З вищевказаного обвинувального акту слідує, що ОСОБА_5 на підставі рішення Бужанківської сільської ради Іваничівського району Волинської області № 8/9 виданого 16.07.2007, набула право власності на земельну ділянку площею 1,5633 гектара, кадастровий номер 0721180400:14:000:0017, що розташована за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Шахтарське, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» землі для ведення особистого селянського господарства відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

У відповідності до вимог ст. 168 Земельного кодексу України грунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони.

Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Разом з цим, пунктом «а», частини 1 статті 91 Земельного кодексу України, на власників земельних ділянок поряд з іншими обов`язками законодавцем покладено також обов`язок щодо неухильного забезпечення використання земельних ділянок наданих їм у власність виключно за їх цільовим призначенням.

При цьому, пунктом 3 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, розташованої за межами населеного пункту, відбувається виключно на підставі рішення районної державної адміністрації, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Водночас ОСОБА_4 , будучи чоловіком ОСОБА_6 , без відома останньої, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, всупереч вищевказаним нормам законодавства, що виразилось у безгосподарському використанні земель, на належній його дружині земельній ділянці із кадастровим номером 0721180400:14:000:0017, загальною площею 1,5633 гектара із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованій за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Шахтарське, не маючи в наявності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, у вересні 2008 року, точні дата та час не встановлені, за допомогою спеціальної техніки, провів роботи пов`язані із виїмкою (зняттям) ґрунтового покриву родючого шару ґрунту (гумус), внаслідок чого незаконно побудував (облаштував) штучну водойму (ставок) загальною площею 0,13 гектара, яку незаконно утримував. Внаслідок самовільного будівництва ОСОБА_4 штучної водойми (ставка) без зміни цільового призначення земельної ділянки, було знято ґрунтовий покрив - родючий шар ґрунту (гумусу) на частині вищевказаної земельної ділянки площею 0,13 гектара, внаслідок чого було порушено структуру ґрунту та вказана частина земельної ділянки була виведена із сільськогосподарського обороту.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 254 КК України, тобто безгосподарське використання земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, порушення структури ґрунту.

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 254 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому обвинуваченому роз`яснено, що вказана обставина є нереабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження, що в разі свого бажання доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він мав би наполягати на завершенні розгляду кримінального провадження по суті для ухвалення виправдувального вироку. Обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав та наполягав на його звільненні від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК України, надав на це свою згоду та вказав, що правові наслідки такого звільнення йому роз`яснені та зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.44КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 49 КК Українивизначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбаченийст. 49 КК Українипевний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч. 1ст. 49 КК Українитаст. 106 КК Українистроків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2-4ст. 49 КК України).

Відповідно до ч. 1ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Тобто, за змістом статей 284-288КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Згідно з положеннямист. 63 Конституції Українитаст.18КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2ст. 4 КК України).

Санкцією ч. 1 ст. 254 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення - передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIIIвнесені зміни доКримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст. 12 та частину першуст. 49 КК України.

Із врахуванням викладених у новій редакції положень у ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінального проступку, та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Так, початком перебігу строку давності є дата, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто вересень 2008 року та ця обставина сторонами не заперечується.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності заст. 49 КК Україниє лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Таким чином, строк давності спливає під час досудового розслідування, під час судового провадження та після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Згідно з ч. 2ст.49КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу кримінального проступкуп`ять років.

Відповідно до ч. 3ст.49КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 49 КК України.

З огляду на наведене, на час розгляду клопотання у даному кримінальному провадженні закінчився 3-х річний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3ст. 49 КК Україниє безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістомст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1ст.49КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1ст. 49 КК Українистроків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннямист. 49 КК України(Постанова ВС від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к).

Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 висловив свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.285КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.286КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У відповідності до ч. 3 ст.288КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення за яким він обвинувачується є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі та з моменту скоєння такого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінніст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає до задоволення, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження за ч. 1ст. 254 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні; заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44,49 КК України,128-129, 284-286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.254КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України- у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12022035520000334 від 11 жовтня 2022 року року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України- закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Іваничівський районний суд Волинської області.

Ухвала, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1