Рішення

від 21.09.2022 по справі 204/1291/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1291/22

Провадження № 2/204/1235/22 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3

розглянувши упідготовчому відкритомусудовому засіданніу м.Дніпрі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою (з урахуванням позовної заяви), в якій просила визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та була набута в період шлюбу. Провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного сумісного майна подружжя наступним чином: виділити у в особисту приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0692 га, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., Дібровська сільська рада, с/т «Дубрава», з цільовим призначенням: для ведення садівництва, загальнодержавний кадастровий номер 1224881700-01-002-0139, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку зазначеного майна; виділити в особисту приватну власність ОСОБА_3 об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 61,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного об`єкту незавершеного будівництва. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що 06 вересня 2003 року з відповідачем перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2021 року. Від шлюбу маємо двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період перебування у шлюбі з відповідачем за спільні кошти подружжям було придбано нижченаведене нерухоме майно: на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.02.2011 року, квартиру першої черги житлового комплексу з офісними приміщеннями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімовим В.Е., реєстр. №1981, земельну ділянку, площею 0,0692 га, розташовану за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківськпй р-н, Дібровська сільська рада, с/т «Дубрава», з цільовим призначенням: для ведення садівництва, загальнодержавний кадастровий номер 1224881700:01:002:0139, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_3 . На даний момент позивачка з дітьми мешкає в вищезазначеній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , проте, у зв`язку із виникненням суперечки з відповідачем щодо віднесення вищезазначеного майна до спільної сумісної власності, оскільки все спільне майно оформлене на нього, що є підставою необхідності його поділу для вирішення спірних питань. Відповідач пішов із сім`ї та створив іншу сім`ю, у зв`язку з чим мешкає окремо. Позивачка неодноразово пропонувала відповідачу провести добровільний розподіл вказаного майна, на що він відмовився. Тому на даний час між ними є спір щодо порядку володіння вищезазначеним майном, що є спільною сумісною власністю. Враховуючи те, що добровільно розподілити вищевказане майно відповідач відмовляється, а заходи досудового врегулювання даного спору результатів не дали, позивачка змушена звернутися з даним позовом до суду для поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовну заяву позивачки визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. ст. 206, 207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.

У судовому засіданні було встановлено, що 06 вересня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_6 ) уклали шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про що було складено відповідний актовий запис № 722 від 06 вересня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим 06 вересня 2003 року (а.с.4).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року у цивільній справі № 204/759/21, яке скасоване не було та набрало законної сили 12 травня 2021 року, шлюб між ними був розірваний.

При цьому, судом було встановлено, що за час шлюбу подружжям було придбане рухоме та нерухоме майно, а саме:

-квартиру що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , вартість якої складає 364 331 грн. 00 коп. (а.с. 9-10);

-земельну ділянку за кадастровим номером: 1224881700:01:002:0139, вартість якої складає 2789 грн. 57 коп. (а.с. 17).

Крім того, за період перебування у шлюбі, на вищезазначеній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , сторонами побудований садовий будинок площею 61,5 кв.м, який повністю завершений будівництвом згідно технічного паспорту від 31.08.2020 року та довідки щодо стану готовності об`єкту, складеного суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_7 , але на даний час не введений в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Вартість об`єктів визнавалася і не заперечувалася сторонами у справі, а тому вони не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Аналогічні положення має ч. 3 ст. 368 ЦК України, згідно якої - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вище перелічене майно дійсно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , оскільки було придбане ними під час шлюбу.

Встановлюючи право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частина 1 ст. 69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р., роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Як роз`яснивабзац 1п.24Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя»№ 11від 21.12.2007р. до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому, положеннями ч. ч. 2,3 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Під час розгляду даної справи, судом не встановлено обставин, за яких можливо було б відступити від засади рівності часток подружжя або збільшити частку когось з подружжя, що передбачено ч. ч. 2,3 ст. 70 СК України.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відповідач визнає позовні вимоги позивачки, визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а для ухвалення рішення про задоволення позову наявні законні підстави. Тому, суд вважає заявлені позивачкою позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає необхідним, визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та була набута в період шлюбу. Також, провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного сумісного майна подружжя наступним чином: виділити у в особисту приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0692 га, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., Дібровська сільська рада, с/т «Дубрава», з цільовим призначенням: для ведення садівництва, загальнодержавний кадастровий номер 1224881700-01-002-0139, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку зазначеного майна; виділити в особисту приватну власність ОСОБА_3 об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 61,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного об`єкту незавершеного будівництва.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слідує стягнути судовий збір в сумі 6103 грн. 20 коп.

На підставівищевикладеного,керуючись ст. ст. 60, 61, 62, 70 СК України, ст. ст. 368 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 206, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнаннямайна об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,поділ спільногомайна подружжя,визнання прававласності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та була набута в період шлюбу.

Провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного сумісного майна подружжя наступним чином:

- виділити у в особисту приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0692 га, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., Дібровська сільська рада, с/т «Дубрава», з цільовим призначенням: для ведення садівництва, загальнодержавний кадастровий номер 1224881700-01-002-0139, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку зазначеного майна;

- виділити в особисту приватну власність ОСОБА_3 об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 61,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину даного об`єкту незавершеного будівництва.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 103,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя В.В. Самсонова