Ухвала
від 09.11.2022 по справі 761/23955/22
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23955/22

Провадження № 1-кс/761/13251/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1., за участю секретаря ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду в м. Києві клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3. про арешт майна у кримінальному провадженні № 120211000100004918 від 17.12.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364-1, ч.3 ст. 298 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт), розташованою за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001), яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та використовується ТОВ «Адаманс» (код ЄДРПОУ: 34927346) на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.10.2018 №1241.

Мотивуючи клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100004918 від 17.12.2021 за ч. 3 ст. 298, ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з матеріалами кримінального провадження за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36 за замовленням ТОВ «Адаманс» (код ЄДРПОУ: 34927346) ведеться будівництво з порушенням вимог містобудівного та земельного законодавства, а також проводяться незаконні земельні роботи на об`єкті археологічної спадщини, віднесеному до пам`яток національного значення.

Так, будівництво ведеться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:099:0001, площею 0,5743 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Таким чином, дозвільна документація на будівництво передбачає реконструкцію існуючих будівель, натомість на об`єкті будівництва жодних елементів існуючих будівель не було збережено, будівлі повністю зруйновано, на вказаному об`єкті ведеться нове будівництво.

Крім того, цільове призначення земельної ділянки, містобудівна документація на місцевому рівні та Дозвіл передбачає будівництво за адресою: м. Київ, вул. Олегівський, 36 адміністративної будівлі.

В той же час в техніко-економічних показниках Дозволу міститься інформація про те, що будівля матиме 154 квартири. Крім того, забудовник здійснює продаж квартир в п`ятисекційному 5-8 поверховому житловому будинку.

Крім того, встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, на якій проводяться будівельній роботи ТОВ «Адаманс», знаходиться на території пам`ятки археології національного значення - «Культурний шар городища ІХ-ХІІІ століття, гора Щекавиця», яка внесена до державного реєстру нерухомих пам`яток археології національного значення за №260058-Н відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928. Водночас, дозвіл на виконання земляних та/або археологічних досліджень за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не видавався.

З метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання ризикам у вигляді знищення слідів вчинення кримінального правопорушення, є необхідним накладення арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер: 8000000000:91:099:0001).

Просить клопотання розглянути відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України без участі власника з метою забезпечення арешту майна.

Прокурор в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник власника майна в судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені прокурором у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100004918 від 17.12.2021 за ч. 3 ст. 298, ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України

Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4. земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер: 8000000000:91:099:0001), визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

Разом з тим, в силу вимог ч. 5 ст. 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши додані до матеріалів клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3. про арешт майна у кримінальному провадженні № 120211000100004918 від 17.12.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364-1, ч.3 ст. 298 КК України - задовольнити.

Накласти арешт шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт), розташованою за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001), яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та використовується ТОВ «Адаманс» (код ЄДРПОУ: 34927346) на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.10.2018 №1241.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення09.11.2022
Оприлюднено14.11.2022
Номер документу107231777
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна

Судовий реєстр по справі —761/23955/22

Ухвала від 09.11.2022

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Глянь О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні