Постанова

від 10.11.2022 по справі 185/4382/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6429/22 Справа № 185/4382/17 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрі», Приватне акціонерне товариство «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року у справі № 185/4382/17 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Антрі» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 18312,13 грн..

Виконавчий лист по даній справі був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення.

07 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просить: встановити порядок виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду про стягнення з ТОВ «Антрі» на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 18 312,13 грн. за рахунок грошових коштів та/або майна ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» в межах отриманого майна ТОВ «Антрі», зобов`язати державного виконавця Новокодацького відділу ДВС у місті Дніпрі вчиняти виконавчі дії з виконання рішення суду про стягнення з з ТОВ «Антрі» на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 18 312,13 грн. за рахунок грошових коштів та/або майна ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» в межах отриманого майна ТОВ «Антрі», стягнути з ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» судові витрати.

Вказана заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» було отримано майно від ТОВ «Антрі», державним виконавцем направлялася вимога про надання доступу до цього майна в рамках виконавчого провадження, проте керівник ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» надав державному виконавцю свідомо неправдиву інформацію про те, що не отримував майно боржника ТОВ «Антрі».

Тому стягувач вважає, що ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» своєю неправомірною бездіяльністю унеможливлює опис та арешт майна боржника, не оплачує вартість цього майна в законний спосіб, чим спричиняє йому майнову шкоду і просить виконати судове рішення за рахунок майна ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» в межах вартості отриманого майна ТОВ «Антрі», яке зазначено в ухвалі Жотвневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2015 року у справі № 201/3188/15-к.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Вказана ухвала мотивована тим, що встановлення порядку виконання судового рішення за рахунок юридичної особи, яка не була учасником справи, а лише перебувала у правовідносинах з підприємством-боржником, є недопустимим, оскільки призведе до зміни первісно обраного ОСОБА_1 способу захисту свого порушеного права, визначеному судовим рішенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» має всі процесуальні можливості довести незаконність та необґрунтованість матеріальної відповідальності за майно ТОВ Анрі, вказаного в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким законно володіло тривалий час.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення просить змінити рішення по суті, а саме стягнути кошти з іншого підприємства, яке не є правонаступником боржника у розумінні ст. 55 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року у справі № 185/4382/17 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Антрі» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 18312,13 грн..

Виконавчий лист по даній справі був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення.

07 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій просив: встановити порядок виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду про стягнення з ТОВ «Антрі» на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 18 312,13 грн. за рахунок грошових коштів та/або майна ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» в межах отриманого майна ТОВ «Антрі», зобов`язати державного виконавця Новокодацького відділу ДВС у місті Дніпрі вчиняти виконавчі дії з виконання рішення суду про стягнення з ТОВ «Антрі» на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 18 312,13 грн. за рахунок грошових коштів та/або майна ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» в межах отриманого майна ТОВ «Антрі», стягнути з ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» судові витрати.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Статтею 267 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Частинами 1-3 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду.

При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.

Задоволення таких заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, чинне законодавство пов`язує можливість відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду лише за умов доведення заявником існування обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у заяві про встановлення способу і порядку виконання рішення суду заявник фактично просить змінити рішення по суті, а саме стягнути кошти з іншого підприємства, яке не є правонаступником боржника у розумінні статті 55 ЦПК України, що є недопустимим.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, так як встановлення порядку виконання судового рішення за рахунок юридичної особи, яка не була учасником справи, а лише перебувала у правовідносинах з підприємством-боржником, є недопустимим, оскільки призведе до зміни первісно обраного ОСОБА_1 способу захисту свого порушеного права, визначеному судовим рішенням.

Доводи апелянта в скарзі про те, що ПрАТ «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» має всі процесуальні можливості довести незаконність та необґрунтованість матеріальної відповідальності за майно ТОВ Анрі, вказаного в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким законно володіло тривалий час, - колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що суперечать зазначеним вище нормам права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 268, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко