Рішення

від 07.11.2022 по справі 903/615/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2022 року Справа № 903/615/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Надра

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккомунбуд

про стягнення 323710грн. 11коп.

встановив: позивач - ТОВ Надра звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ Луцьккомунбуд (відповідача) 323710грн. 11коп., з яких: 234884грн. заборгованості за надані послуги, 25434грн. 24коп. пені, 7406грн. 43коп. - 3% річних та 55985грн. 44коп. інфляційних втрат. Також, просить стягнути з відповідача 4855грн. 65коп. судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору про надання послуг спецтехніки та автотранспорту №31/03 від 31.03.2021р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

23.09.2022р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ним визнаються частково на суму 174400грн., в решті вимог просить відмовити. При цьому відповідач вказує, що він не заперечує про факт отримання послуг від позивача по даному договору, але долучені до позову документи свідчать про те, що сума заборгованості перед позивачем не відповідає сумі позову. Доводи позивача про зарахування частини коштів згідно платіжного доручення 4437 від 21.01.2022 в сумі 39516грн по договору №31/03 від 31.03.2021 (від 100 000,00 грн.), а іншої чатини- в сумі 60484,00 грн. за виконання інших договорів не можуть братись до уваги, оскільки позивач в підтвердження своїх позовних вимог не долучив до позову ті договори, на які покликається. Те ж саме стосується рахунку б/н від 17.06.2021 року, згідно якого відповідачем було оплачено 100 000,00 гривень, вказаний рахунок відсутній в додатку і не долучений до позової заяви, при цьому відповідачем визнається та підтверджується факт оплати позивачу в розмірі 100000,00 грн. Таким чином, відповідач визнає заборгованість перед пзивачем в сумі 174400,00 грн. (акти виконаних робіт підписані сторонами на суму 274 400,00, оплачено відповідачем 100000,00 грн.) Також, відповідач з доповненням до відзиву надав суду платіжне доручення №4696 від 21.09.2022 на суму 19999грн, які просить врахувати як проплату частини заборгованості перед позивачем.

30.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що станом на 01.01.2021р. між сторонами не було невиконаних зобов`язань. За період з 01.01.2021р. по 11 серпня 2022р. між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів, по яких здійснювалася проплата відповідачем. Рахунки, які формуються позивачем мають такі реквізити як номер та дату. Відповідач, при здійсненні оплати у графі «Призначення платежу», вказував такі відомості, згідно яких неможливо ідентифікувати, за які саме послуги/товари сплачував відповідач, так як в одному випадку він послався на рахунок 2020 року, в іншому - на акт звірки, а в решті випадків на один і той же неіснуючий рахунок без номера. Тому позивач здійснив рознесення оплат по договорам самостійно. Заборгованість в розмірі 234 884,00 грн. підтверджується актом звірки станом на 30.06.2022р. Однак, при вирішенні спору необхідно врахувати 19 999,00 грн, які були сплачені відповідачем уже після відкриття провадження по справі згідно платіжного доручення №4695 від 21.09.2022р.

Також, позивач вказав, що відповідно до п. 3.4. договору про надання послуг спецтехніки та автотранспорту №31/03 від 31 березня 2021р. Замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в рахунку про надані послуги протягом 7-ми днів з моменту підписання рахунку. Згідно чинного законодавства рахунок не є необхідним документом для здійснення платежів за виконані роботи. Вартість робіт фіксується, зокрема, у актах виконаних робіт. Форма рахунків не визначена законодавством, однак ділова практика сформувала такий усталений підхід, що на рахунках міститься лише один підпис - підпис особи, відповідальної за його складання. Вважає правомірним обчислення строку на оплату за виконані роботи здійснювати з моменту підписання рахунку позивачем, а датою початку нарахування штрафних санкцій - наступний день після спливу 7-ми денного строку з дня початку перебігу строку на оплату.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

31.03.2021 між ТОВ "Луцьккомунбуд" (Замовник) та ТОВ "Надра" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг спецтехніки та автотранспрорту №31/03.

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати атопослуги в порядку та на умовах, визначених Договором. Виконавець надає Замовнику наступні послуги: послуги екскаватора CASE WX 165.

Згідно п. 3.1- 3.5. Договору вартість послуг за 1 годину роботи екскаватора CASE WX 165 становить 980 грн з ПДВ та визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акт наданих послуг підписується Сторонами після підписання змінних рапортів або подорожніх листів вантажних автомобілів. Вартість наданих послуг визначається помісячно згідно підписаних актів виконаних робіт. Замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в рахунку про надані послуги протягом 7-ми днів з моменту підписання рахунку. Заправка автотранспорту Виконавця здійснюється самим Виконавцем.

Відповідно до п.4.2 Договору - обов`язки Замовника: приймати від Виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором. Після контролю за достовірністю актів про надання послуг Виконавцем, підписувати ці акти в денний термін з моменту одержання.

За недотримання строків сплати зазначених за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми зазначеної в рахунку за день прострочення (п.5.5 Договору).

Згідно п.3.1, 6.11 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.06.2021. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, то даний договір вважається пролонгованим.

Договір підписаний сторонами та завірений печатками без зауважень.

На виконання умов Договору, відповідно до змінних рапортів позивач надав відповідачу послуги: за період з 01 по 28.07.2021 - 136 год; за період з 03 по 17.08.2021 - 88год; за період з 19 по 31.08.2021 - 56 год.

На підставі вказаних змінних рапортів Сторони підписали акти виконаних робіт: № 036 від 30.07.2021р. на суму 133 280,00 грн.; № 044 від 18.08.2021р. на суму 86 240,00 грн.; № 047 від 31.08.2021 р. на суму 54 880,00 грн. Акти виконаних робіт підписані сторонами без зауважень.

Всього було надано послуг на суму 274 400,00 грн.

Позивачем було складено та підписано рахунки-фактури, а саме: № СФ-0000090 від 30.07.2021р. на суму 133 280,00 грн.; № СФ-0000111 від 18.08.2021р. на суму 86 240,00 грн.; № СФ-0000124 від 31.08.2021р. на суму 54 880,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем згідно платіжного доручення № 4437 від 21 січня 2022р. було сплачено 100000грн. Водночас, 39 516,00 грн. із сплаченої суми позивачем було зараховано за вказані вище надані послуги, а решта суми (60 484,00 грн.) зараховано на виконання інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем. А тому вважає, що заборгованість відповідача становить 234884грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 901 - 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №4437 від 21.01.2022 ТОВ "Луцьккомунбуд" перерахував ТОВ "Надра" 100000грн. Призначення платежу: авансовий платіж за послуги спецтехніки зг. рах без № від 17.06.2021.

У відзиві на позов відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем по договору №31/03 від 31.03.2021 на суму 174400грн з урахуванням здійсненої проплати 21.01.2022 у розмірі 100000грн (274400 - 100000 = 174400).

До відповіді на відзив позивачем додано копії укладених з відповідачем договорів про надання послуг, а саме від 22.03.2021, від 31.03.2021, від 19.05.2021, від 01.07.2021 та поставки від 01.07.2021. Також позивачем долучено докази здійснених відповідачем оплат із вказаним призначенням платежу: за послуги спецтехніки зг. рах. №118 від 29.12.2020 та авансовий платіж за послуги спецтехніки зг. рах без № від 17.06.2021.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки, ні позивачем, ні відповідачем не надано суду рахунку без № від 17.06.2021, на який посилається відповідач у призначенні платежу як авансовий платіж за послуги спецтехніки, та не вказано, по якому договору здійснюється проплата, суд дійшов висновку про зарахування всієї суми оплати згідно платіжного №4437 від 21.01.2022 (100000грн.) як платіж за надані послуги згідно договору №31/03 від 31.03.2021 по акту виконаних робіт №036 від 30.07.2021р. на суму 133 280,00 грн.

Інших доказів оплати наданих послуг згідно рахунків-фактур № СФ-0000090 від 30.07.2021р. на суму 133 280,00 грн.; № СФ-0000111 від 18.08.2021р. на суму 86 240,00 грн.; № СФ-0000124 від 31.08.2021р. на суму 54 880,00 грн. сторонами суду не надано.

Отже, на момент звернення до суду, заборгованість відповідача за надані послуги по договору про надання послуг спецтехніки та автотранспрорту №31/03 від 31.03.2021 становила 1744000грн.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем було сплачено 19999грн, що підтверджується наданим сторонами платіжним дорученням №4696 від 31.09.2022 з призначенням платежу: зг. акту звірки від 31.08.2022.

У відповіді на відзив позивач не заперечує про врахування судом при вирішенні спору, сплаченої відповідачем суми у розмірі 19999грн., хоча акту звірки від 31.08.2022 сторони суду не надали.

Отже, спірні правовідносини в частині стягнення 19999грн заборгованості, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, шляхом погашення заборгованості відповідачем на вказану суму, а тому правовідносини між сторонами у цій частині втратили характер спірних, в свою чергу предмет та підстави позову зникли.

З урахуванням наведеного, в частині стягнення 19999грн заборгованості, між сторонами (позивачем та відповідачем) відсутній предмет спору.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки, існування предмета спору припинилось після пред`явлення позову (22.08.2022) та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення 19999грн заборгованості необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Отже, заборгованість відповідача становить 154401грн. (з урахуванням 19999грн. оплати), є підставною, визнається відповідачем та підлягає до стягнення.

В позові в частині стягнення 60484грн. заборгованості за надані послуги по актам виконаних робіт: № 036 від 30.07.2021р. на суму 133 280,00 грн.; № 044 від 18.08.2021р. на суму 86 240,00 грн.; № 047 від 31.08.2021 р. на суму 54 880,00 грн. слід відмовити.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, позивач нарахував відповідачу 25434грн. 24коп. пені згідно п.5.5 Договору за період з 11.08.2021 по 10.08.2022, 7406грн. 43коп. - 3% річних за період з 07.08.2021 по 11.08.2022 та 55985грн. 44коп. інфляційних втрат за період серпень 2021 - липень 2022.

Умовами укладеного Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в рахунку про надані послуги протягом 7-ми днів з моменту підписання рахунку.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Як вбачається із наданих суду копій рахунків-фактур № СФ-0000090 від 30.07.2021р.; № СФ-0000111 від 18.08.2021р та № СФ-0000124 від 31.08.2021р. у рахунках відсутнє посилання на договір №31/03 від 31.03.2021. Рахунки підписані лише особою ТОВ "Надра". Позивачем не надано суду доказів надсилання та отримання відповідачем вказаних рахунків для здійснення оплати за договором.

Крім того, доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості позивачем також не надано.

Отже, з матеріалів справи не вбачається можливим встановити дату прострочення виконання зобов`язання відповідачем згідно договору. А тому, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних за порушення строків виконання зобов`язання на день розгляду спору відсутні, а звернення з позовом в цій частині є передчасним. За таких обставин, у позові в частині стягнення 25434грн. 24коп. пені, 7406грн. 43коп. - 3% річних та 55985грн. 44коп. інфляційних втрат (всього 88826,11грн) слід відмовити.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно ч.1 ст. 130 ГПК України та ч.3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відзиві на позов відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 174400грн.

Судом встановлено, що за подання даної позовної заяви позивачем згідно платіжного доручення №4338 від 16.08.2022 було сплачено 4855,65грн судового збору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення позивачу 50 % судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1308грн., сплаченого згідно платіжного доручення №4338 від 16.08.2022 та стягнення з відповідача 1308грн. судового збору відповідно до ст 129 ГПК України.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.5 ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

Керуючись ст.ст. 129, 130, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьккомунбуд (45612, Волинська обл., Луцький район, смт. Торчин, вул.Незалежності, буд.106, код ЄДРПОУ 38079098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Надра (43005, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Клима Савура, буд. 29, код ЄДРПОУ 21749506) 154401грн. заборгованості, а також 1308грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 60484грн. заборгованості, 25434грн. 24коп. пені, 7406грн. 43коп. - 3% річних та 55985грн. 44коп. інфляційних втрат.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 19999грн заборгованості.

5. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Товариству з обмеженою відповідальністю Надра (43005, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Клима Савура, буд. 29, код ЄДРПОУ 21749506) судовий збір у розмірі 1308грн., сплачений згідно платіжного доручення №4338 від 16.08.2022, оригінал якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 09.11.2022.

Суддя О. Г. Слободян