Рішення

від 31.10.2022 по справі 903/1049/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2022 року Справа № 903/1049/21

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу

за позовом: Громадської організації ОФІЦЕРИ. ГРОМАДЯНИ. ВІЛЬНА УКРАЇНА, м. Київ

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: Національна академія аграрних наук України, м. Київ

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від третьої особи: н/з;

Встановив: Позивач Громадська організація ОФІЦЕРИ. ГРОМАДЯНИ. ВІЛЬНА УКРАЇНА звернувся з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях щодо відмови у включенні до переліку, яке викладене у формі листа від 01.07.2021 №11-04-03630;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повторно розглянути заяву Громадської організації ОФІЦЕРИ. ГРОМАДЯНИ. ВІЛЬНА УКРАЇНА від 04.06.2021 по наявним документам.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач своїми діями допустив порушення прав позивача на належний розгляд заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та протиправно прийняв рішення про відмову при відсутності вмотивованої відмови органу уповноваженого управляти державним майном у погодженні включення до переліку об`єкту приватизації.

Ухвалою суду від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.01.2022.

Ухвалою суду від 24.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2022.

Ухвалою суду від 09.03.2022 відкладено судове засідання на 22.03.2022.

Ухвалою суду від 22.03.2022 судове засідання відкладено та згідно п.2 резолютивної частини ухвали визначено, що про дату та час судового засідання учасники справи будуть повідомлені згідно ст. 120 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.10.2022 призначено судове засідання на 31.10.2022.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання, що підтверджується списком розсилки рекомендованої кореспонденції.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав клопотання за вх. №01-57/6030/22 від 31.10.2022 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що немає можливості прибути в дане судове засідання, оскільки приймає участі у розгляді справи у Господарському суді Рівненської області у справі №918/645/22.

Суд визнає причини неявки адвоката позивача в судове засідання поважними, проте у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання відмовляє, оскільки неявка сторони в судове засідання не перешкоджає розглядові справи по суті.

Сторони не були позбавлені можливості подати суду додаткові пояснення, обґрунтування своєї позиції та реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ним дотримано принципу змагальності, що є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі, сторонам надана можливість висловити свої доводи, заперечення та надати докази в обґрунтування своєї позиції.

Поряд з цим, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін (за умови їх належного повідомлення), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічного висновку дійшов ВС в постанові №361/8331/18 від 12.12.2019

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив, наступне:

04.06.2021 Громадська організація ОФІЦЕРИ. ГРОМАДЯНИ. ВІЛЬНА УКРАЇНА звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях із заявою (вх. від 08.06.2021 № 3в-24 2021) про включення об`єкта права державної власності ДП «Дослідне господарство «Еліта» державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства НААН України, код ЄДРПОУ 35495203, Волинська обл., Луцький р-н, село Рокині, вулиця Шкільна, будинок 2 до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (а.с.5-7).

10.06.2021 відповідач звернувся до НААН України з листом № 16-04-03264 про надання згоди про включення вказаного об`єкта до переліку об`єктів, які підлягають приватизації або надання мотивованої відмови (а.с.8).

15.06.2021 НААН України листом №10.3-3/255 (а.с.9) не погодила відповідачу приватизацію ДП «Дослідне господарство «Еліта» державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства НААН України з мотивів необхідності забезпечення продовольчої безпеки України, що на думку НААНУ є складовою національної безпеки, необхідності сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України і по причині, що земельні ділянки, які передані ДП е державною власністю.

01.07.2021 відповідач листом №11-04-03630 (доповнено листом від 18.08.2021 № 11-04-04525) з посиланням на вищевказаний лист НААНУ від 15.06.2021 №10.3-3/255, як на підставу наявності вмотивованої відмови від органу управління у погоджені включення до переліків об`єктів, що підлягають приватизації, повідомив позивача про прийняте рішення про відмову у включенні ДП «Дослідне господарство «Еліта» державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства НААН України до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (а.с.10-11).

Позивач звернувся з даним позовом до суду та доводить, що відповідач своїми діями допустив порушення прав позивача на належний розгляд заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та протиправно прийняв рішення про відмову при відсутності вмотивованої відмови органу уповноваженого управляти державним майном у погодженні включення до переліку об`єкту приватизації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано наступне:

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Норми статті 16 ЦК України кореспондуються з приписами ст. 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі Закон) регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон про приватизацію) до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 4 даного Закону визначено державне і комунальне майно, що не підлягає приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації.

Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Згідно із ч. ч. 7, 8 ст. 11 Закону про приватизацію заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється ФДМУ. Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

Відповідно до абз. 3, 4 ч. 7 ст. 11 зазначеного вище Закону державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

Згідно із ч. ч. 7, 8 ст. 11 Закону про приватизацію заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється ФДМУ. Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

З наведеного вище вбачається, що у разі надходження до органу приватизації заяви про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, останній зобов`язаний розглянути її та включити об`єкт до відповідного переліку, або за наявності підстав для відмови - обґрунтовано відмовити у задоволенні заяви, зазначивши передбачені законом підстави, про що повідомити заявника.

Зокрема, у листі НААН України від 15.06.2021 № 10.3-03/255 підставами непогодження приватизації ДП «Еліта» зазначено, що відповідно до чинного статуту НААН державні підприємства, дослідні господарства створені з метою організаційно-господарського забезпечення умов для своєчасного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництво оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки тощо.

Крім того, у листі НААН України вказано на неможливість передачі у приватну власність земельних ділянок ДП «Еліта» з огляду на приписи п. «е» ч. 4 ст. 84 ЗК України, відповідно до яких до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. Звернуто увагу на перебування у постійному користуванні ДП «Еліта» земельних ділянок, які використовуються у сільському господарстві в науковій діяльності для виконання статутних завдань.

Так, орган управління - НААН України, відмовляючи у включенні ДП «Еліта» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації здійснено посилання на Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу», статут НААН України, Земельний кодекс України, статут ДП.

Відповідь РВ ФДМ від 18.08.2021 за №11-04-04525, яку позивач вважає необґрунтованою, також містить посилання на норми законодавства України, зокрема Закону України про приватизацію, Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої та малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМ України від 22.05.2018 №675, а також на лист органу управління державним майном, який є цілком обґрунтованим чинними нормами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України.

У віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук (ч. 7 ст.1 Закону).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку установ, організацій та підприємств, що перебувають у віданні Національної академії аграрних наук» від 28.04.2021 №421, Інститут картоплярства НААН України, Державне підприємство Експериментально-дослідне господарство Еліта Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України перебувають у віданні НААН України (є частиною її майнового комплексу).

Відповідно до п. 1 статуту НААН України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 20.08.2021 №2947/5, НААН України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

Основним завданням НААН України є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу (п. 6 статуту НААН).

У віданні НААН України серед іншого перебувають інститути, дослідні господарства та експериментальні і дослідні виробництва у вигляді підприємств та організацій (п. 74 статуту).

Відповідно до п. 78 статуту дослідні господарства, інші підприємства та організації НААН України є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією, тощо.

Підпунктом 3 п. 59 Статуту визначено, що Президія НААН України в установленому порядку готує та подає на розгляд загальних зборів НААН програми, прогнози і звіти про діяльність НААН, а також наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні.

У свою чергу ДП «Еліта» створене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки тощо (п. 2.1. Статуту ДП «Еліта»).

Підприємство звітує про свою фінансово-господарську та іншу діяльність перед Академією та Науковою установою, яким воно безпосередньо підпорядковане, в установленому порядку (п. 3.11 статуту).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України та статусу їх майнового комплексу» Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 24 Земельного кодексу України, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статутом ДП «Еліта» (п. 4.4) передбачено, що земельні ділянки, які надані у постійне користування господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених статутом Академії та цим статутом, є державною власністю.

Пунктом «е» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Підпунктом «а» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (набрали чинності 27.05.2021) передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону про приватизацію відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; не включення Кабінетом Міністрів України за поданням ФДМУ до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

До правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення абз. 3 ч. 9 ст. 11 Закону про приватизацію, а саме, відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, у разі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Саме приписи ч. 9 ст. 11 Закону про приватизації наводять підстави, з яких орган приватизації, в даній справі РВ ФДМУ, може відмовити у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові від 16.02.2022 у справі №911/1642/21 (подібні правовідносини) Верховний Суд зазначив: «...щодо застосування положень ч.9 ст. 11 Закону про приватизацію колегія суддів суду касаційної інстанцій зазначає, що державний орган приватизації, в даному випадку РВ ФДМУ, за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, відмовляє у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. При цьому вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України.»

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалось вище, відмова органу управління майном у цій справі №903/1049/21 є обгрунтованою та мотивованою, оскільки містить посилання на норми законодавства України. Аналогічно містить посилання на норми законодавства України й відповідь РВ ФДМ від 18.08.2021 за №11-04-04525 (а.с.11).

У позовній заяві Громадська організація зазначає, що вмотивована відмова органу управління, у даному випадку НААН України, має бути обґрунтована лише обставинами, які визначені в ст. 4 Закону про приватизацію, зокрема наводячи норми ч. ч. 2, 3 даної статті, де вказано про перелік об`єктів, що не підлягають приватизації та випадки, в яких дані об`єкти можуть бути приватизованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону про приватизацію, у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

Зі змісту позову встановлено, що ДП «Еліта», про включення якого до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, просить позивач, перебуває в управлінні НААН України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України» НААН України - це національна галузева академія наук, яка відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону є державною науковою організацією України, що здійснює фундаментальні дослідження, організовує, проводить та координує прикладні дослідження у відповідній галузі науки.

Це діюча (не припинена, не ліквідована) державна установа, яка безпосередньо та підпорядковані їй структури (інститути, станції, підприємства) забезпечують виконання встановлених законодавством завдань.

Таким чином, до правовідносин, що виникли у даній справі, не підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 4 Закону «Про приватизацію», оскільки НААН України та ДП «Еліта» не належить до підприємств, установ та організацій, наведених у ч. 3 ст. 4 Закону про приватизацію.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 у справі №911/1642/21.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» утворення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ здійснюються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відтак, у розумінні ч. 3 ст.4 Закону про приватизацію НААН України є державною науковою організацією України (сфера управління Кабінету Міністрів України), що безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством та їх статутами завдань, про які зазначалось вище та вбачається із відповіді НААН України від 15.06.2021. Отже, майно, що перебуває в її віданні (відноситься до майнового комплексу НААН України) не підлягає приватизації.

Статтею 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлені особливості відчуження об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.

Наведені НААН України у листі № 11-04-03630 від 01.07.2021 (а.с10) обставини в якості підстав для відмови у погодженні включення до переліку об`єктів малої приватизації за зверненням ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна», мотивовано посиланням на положення:

- ст. 1, абз. 4 ст .4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», які стосуються статусу національних галузевих академій наук, а також забезпечення ними під час здійснення повноважень з управління об`єктами майнового комплексу, реалізації прав держави як власника цих об`єктів, ефективного їх використання та розпорядження цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

- Статуту НААН України, а саме щодо визначення мети діяльності державних підприємств дослідних господарств;

- ч. 4 ст. 84 ЗК України щодо неможливості передачі у приватну власність земельних ділянок, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук;

- п. 7 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2021 №552-ІХ щодо заборони продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності;

- п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо визначення категорій земель, які належать до комунальної власності .

З урахування вищенаведених норм національного законодавства, НААН України вказала, що:

- зазначене у зверненні Державне підприємство відповідно до Статуту є державним сільськогосподарським підприємством, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку. Воно забезпечує науково-дослідним установам академії умови для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур;

- земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні господарства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань.

Зважаючи на це, НААН України з метою забезпечення продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України відмовила у погодженні приватизації Державного підприємства.

Враховуючи викладений вище зміст листа НААН України, суд вважає, що відмова у погодженні приватизації Державного підприємства є такою, що відповідає категорії вмотивованості, про яку йдеться у абз. 4 ч. 9 ст. 11 Закону №2269-VIII.

Доводи позивача щодо наявності інформації на сайті Міністерства економіки України від 14.11.2019 щодо погоджених до приватизації з органами управління 737 державних підприємств, у тому числі 39 державних підприємств НААН України не беруться судом до уваги, оскільки у цьому переліку відсутнє ДП «Еліта».

Також, позивач безпідставно зазначає про передачу до сфери управління ФДМ низки державних підприємств НААН України для подальшої приватизації на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №1010-р, оскільки наведені у ньому підприємства не мають відношення до ДП «Еліта». Відповідно, зазначаючи про ці документи, вказує на них, як докази безпідставності відмови у включенні ДП «Еліта» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Громадської організації «ОФІЦЕРИ. ГРОМАДЯНИ. ВІЛЬНА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 41718703) є діяльність інших громадських організацій (КВЕД 94.99).

З відкритих джерел в мережі інтернет, зокрема сайту «You control» встановлено, що розмір статутного капіталу даної громадської організації становить 0.00 грн, а на підставі рішення контролюючого органу ДФС №1716014601596 від 14.11.2017 позивач включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, і є таким на даний час (інформація станом на 23.02.2022 та станом на 14.06.2022).

Крім того, до інших видів діяльності, поряд основним, відноситься «діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.» (КВЕД 94.99).

Таким чином, неприбуткова громадська організація з розміром статутного фонду 0.00 грн, з видом економічної діяльності - діяльність інших громадських організацій, не може бути покупцем, у розумінні Закону про приватизацію, з урахуванням фінансової складової цього процесу та особливістю діяльності потенційного об`єкта приватизації - ДП «Еліта» - організацій но-господарське забезпечення умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур та саджанців тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право: здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Однак, як зазначалось вище, як основним, так і іншими видами економічної діяльності Громадської організації є «діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.» (КВЕД 94.99). Будь-які інші види підприємницької діяльності у виписці не зазначені.

Наведене свідчить про неможливість здійснювати будь-які інші види господарської діяльності, зокрема у сфері сільського господарства.

Отже враховуючи вище викладене суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судовий збір, у зв`язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

10.11.2022

СуддяВ. М. Дем`як