Рішення

від 10.11.2022 по справі 904/3160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3160/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга", смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області

до Селянського (фермерського) господарства "Аграрій", с. Катеринівка Покровського району Дніпропетровської області

про стягнення 65 578,97 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" на свою користь 65 578,97 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов статті 201 Податкового кодексу України в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором поставки № 33 від 28.09.2021, що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Позивач зазначає, що на виконання договору поставки №33 від 28.09.2021 відповідачем було поставлено позивачу продукцію (30 000 тонн соняшника), яку було повністю сплачено позивачем 28.09.2021. Вказане підтверджується договором поставки № 33 від 28.09.2021, накладною № 91 від 28.09.2021, випискою по особовому рахунку позивача. Позивач посилається на те, що відповідач не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлену та сплачену продукцію (соняшник у кількості 30000 тонн на загальну суму 534 000,17 грн.), у зв`язку із чим позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту в сумі 65 578,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 у справі №904/3160/22 яка була направлена на адресу Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" вручена 07.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) №4930020585228, яке надійшло на адресу господарського суду 07.10.2022.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

28.09.2021 між Селянським (фермерським) господарством "Аграрій" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" (покупець) укладений договір поставки №33, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупцю продукцію власного виробництва, що підтверджується довідкою постачальника, та є невід`ємною частиною цього договору, в повному об`ємі, за ціною та відповідної якості, що зазначені в цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору:

Продукція: соняшник.

Відвантаження: насип.

Кількість, тонн: 30 000.

Ціна однієї тонни продукції без ПДВ 15 614,04 грн., ПДВ 14% 2 185,97 грн., разом з ПДВ -17800,01 грн. Загальна сума договору складає: 534 000,17 грн., в т.ч. ПДВ 14% 65 578,97 грн.

Постачальник поставляє продукцію згідно умов цього договору у строк до 30.09.2021 включно (пункт 2.1 договору).

Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом покупця та за його рахунок на умовах самовивозу зі складу постачальника (пункт 2.2 договору).

Місце поставки (склад постачальника): Дніпропетровська область, Покровський район, с. Катеринівка (пункт 2.3. договору).

Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору з продукцією, що поставляється, постачальник зобов`язаний надати покупцю в оригіналі наступні документи, оформлені належним чином згідно чинного законодавства України; рахунок на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, (податкові накладні в електронному вигляді, погоджені та зареєстровані).

Згідно з пунктом 3.2.2 договору покупець зобов`язаний здійснити передоплату продукції згідно цього договору, на підставі виставленого постачальником рахунку на передоплату протягом одного календарного дня з моменту підписання обома сторонами цього договору.

У разі порушення продавцем правил оформлення податкових накладних, а також розрахунку коригування, передбачених нормами статті 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого покупець втрачає право на формування податкового кредиту по таких податкових накладних і розрахункам коригування, згідно зі статтею 198.6 Податкового Кодексу України, а також якщо електронна податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом 15 календарних днів, після дати виписки, то винна сторона зобов`язана сплатити штраф постраждалій стороні в розмірі 14 % від обсягу поставки не пізніше 3 (трьох) банківських днів після граничного терміну реєстрації (пункт 3.2.4 договору).

У разі отримання повідомлення про блокування реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов`язаний надати пояснення та документи податковому органу, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної відповідно до положень Податкового кодексу України, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання такого повідомлення. У разі отримання від податкового органу рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов`язаний оскаржити таке рішення в адміністративному та судовому порядку. Якщо після оскарження вищезазначеного рішення податкові накладні/розрахунки коригування не будуть розблоковані, постачальник зобов`язаний сплатити штраф покупцю у розмірі 14% від загальної суми заблокованих податкових накладних/розрахунків коригування не пізніше 3 (трьох) банківських днів після отримання остаточного рішення по оскарженню блокування. У разі нездійснення вищезазначених дій постачальник зобов`язаний сплатити штраф покупцю штраф у розмірі 14% від загальної суми заблокованих податкових накладних/розрахунків коригування не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту закінчення граничного строку для реєстрації таких накладних/розрахунків коригування (пункт 3.2.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і дії до повного виконання обома сторонам (пункт 6.1 договору).

На виконання умов договору Селянським (фермерського) господарства "Аграрій" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" продукцію на суму 534 000,17 грн., що накладною № 91 від 28.09.2021 та товарно-транспортною накладною №280901 від 28.09.2021 (а.с. 12, 13-14).

28.09.2021 Селянським (фермерським) господарством "Аграрій" виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" рахунок-фактуру №3 на оплату по замовленню по договору поставки №33 від 28.09.2021 на суму 534 000,17 грн. (а.с. 9).

28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" здійснило оплату виставленого Селянським (фермерським) господарства "Аграрій" рахунку №3 від 28.09.2021 у сумі 534 000,17 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 10).

15.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" звернулося із претензією до Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" (вих. №15/07), в якій посилаючись на не зареєстровану податкову накладну в ЄРПН на поставлену та сплачену продукцію (соняшник у кількості 30000 тон на загальну суму 534 000,17 грн., в тому числі ПДВ 14% 65 578,97 грн.), вимагало протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання цієї претензії перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" суму збитків та сплатити покупцю штраф у розмірі 100% суми втраченого податкового кредиту у розмірі 65 578,97 грн. (а.с. 15).

Вказану претензію направлено на адресу Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" 19.07.2022, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною (а.с. 16).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" посилається на невиконання Селянським (фермерським) господарством "Аграрій" умов статті 201 Податкового кодексу України в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором поставки № 33 від 28.09.2021, що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту у розмірі 65 578,97 грн.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 65 578,97 грн. суми збитків завданих у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки товару №33 від 28.09.2021, факт виставлення рахунку на оплату товару, оплати такого рахунку, факт поставки / непоставки товару в повному обсязі, факт реєстрації / не реєстрації податкової накладної на поставлений товар за договором, наявність підстав для стягнення збитків завданого у вигляді недоотриманого податкового кредиту.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.5 договору з продукцією, що поставляється, постачальник зобов`язаний надати покупцю в оригіналі наступні документи, оформлені належним чином згідно чинного законодавства України; рахунок на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, (податкові накладні в електронному вигляді, погоджені та зареєстровані).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Таким чином обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на Селянське (фермерського) господарства "Аграрій".

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп."а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Як вже зазначалось, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21.

Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Селянське (фермерське) господарство "Аграрій" не виконало вимоги пункту 2.5 договору поставки №33 від 28.09.2021 та вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 65 578,97 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Отже має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 65 578,97 грн. збитків завданих у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" до Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" про стягнення 65 578,97 грн. задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" (53607, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Катеринівка, вул. Падалки, буд. 8, ідентифікаційний код 31713908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче об`єднання "Радуга" (70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Гоголя, буд. 2, ідентифікаційний код 13622708) 65 578,97 грн. збитків, 2 481,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.11.2022

Суддя Ю.А. Бажанова