Рішення

від 09.11.2022 по справі 910/8379/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2022Справа № 910/8379/22Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ Груп"

вул.Басейна 12 прим №40, м. Київ, 01001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентинел"

вул. Хрещатитк 46А, м. Київ, 01001

про стягнення 499 802,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ Груп" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентинел" (далі-відповідач) про стягнення 499 802,61 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8379/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105492738430 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/8379/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між ТОВ «ПБФ ГРУП» (надалі - Головний підрядник або Позивач) та ТОВ «СЕНТИНЕЛ» (надалі - Підрядник або Відповідач), укладено Договір підряду №ЗС080721 від 08.07.2021 року на виконання комплексу робіт з влаштування, монтажу та налагодження системи контролю -доступу на об`єкті: "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на вул. Заболотного, 15 у Голосіївському районі м. Києва" IV черга будівництва, житловий будинок №3 (секції №7, №8, №9 та №10)" (надалі - Договір).

Згідно п. 4.1. Договору Договірна ціна Робіт, що виконуються за даним Договором складається з вартості окремих видів Робіт та матеріалів Підрядника, які визначені на підставі Договірної ціни - Додаток №1 "Твердий кошторис", яка є невід`ємною частиною Договору та окремо від нього не розглядається. Вартість Робіт та матеріалів є твердою. До складу Твердого кошторису (Додаток №1 до Договору) входить влаштування фундаменту під шлагбауми.

Згідно п. 4.2. Договору, Договірна ціна Робіт, що виконуються за даним Договором складає: без ПДВ 20 % 676 598,22 грн., крім того ПДВ 20% - 135 319,64 грн., всього з ПДВ 20 % - 811 917,86 грн.

Згідно 7.1. Договору Оплата за цим Договором проводиться шляхом перерахування Головним підрядником вартості виконаних Підрядником та прийнятих Головним підрядником Робіт в українських гривнях на поточний рахунок Підрядника, зазначений у реквізитах у цьому Договорі.

Пунктом 7.2. Договору передбачений розмір авансу в сумі 555 371,86 грн.

За твердженням позивача, головним підрядником було сплачено аванс у розмір 499802,61 гри. (200 000,00 грн. - від 21.09.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №4499 з призначенням платежу на виконання робіт з влаштування, монтажу та налагодження системи контролю доступу та 299 802,61 грн, від 22.09.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №4526 з призначенням платежу на виконання робіт з влаштування, монтажу та налагодження системи контролю доступу).

Згідно п. 5.1. Договору Строки виконання Робіт за даним Договором визначаються наступним чином:

Початок: з моменту отримання авансу відповідно до п. 7.2. Договору;

Закінчення поставки та монтажу: протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання авансу, відповідно до п. 7.2. Договору, та отримання фронту робіт.

Відповідно до умов п. 6.1. Договору, підтвердженням виконання робіт являються підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-З).

Звертаючись до суду із позовом Позивач стверджує, що станом на момент звернення до суду, Підрядник не приступав до виконання робіт за Договором, роботи не виконуються. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 8.1.1. Договору Підрядник зобов`язаний: забезпечити виконання Робіт у відповідності до чинного законодавства, нормативно-правових актів з промислової, протипожежної безпеки, з охорони праці та техніки безпеки, з виробничої санітарії та охорони навколишнього середовища;

Згідно п. 8.1.2. Договору Підрядник зобов`язаний: забезпечити якісне та своєчасне виконання Робіт у відповідності до технологічної послідовності виконання Робіт у строки, визначені Договором. Інформувати в письмовій формі і завчасно Головного підрядника про можливість припинення або сповільнення виконання Робіт з вини Головного підрядника чи власної вини, а також через незалежні від Підрядника обставини.

На підставі п. 8.1.3. Договору Підрядник зобов`язаний: передавати Головному підряднику виконані Роботи у порядку та в строки згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 8.1.18. Договору Підрядник зобов`язаний: письмово інформувати Головного підрядника про будь-які обставини, які можуть впливати на хід виконання Робіт, їх якість або безпеку виконання, в строк протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виникнення таких обставин.

Згідно п. 8.1.19. Договору Підрядник зобов`язаний: зробити все необхідне для усунення будь-яких обставин, що зумовлюють затримку або можливе зупинення Робіт.

Відповідно п. 14.5. Договору Головний підрядник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання Договору повністю або частково без будь-яких зобов`язань перед Підрядником у випадку, якщо Підрядник не може усунути будь-яке з перелічених у цьому пункті порушень протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Головного підрядника з вказівкою про таке порушення.

Згідно п. 14.5.3. Договору якщо Головний підрядник приймає рішення повністю відмовитися від виконання договору, Договір буде вважатися розірваним з дати, що зазначена в повідомленні направленому підряднику.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає, що ним виконано свої зобов`язання перед відповідачем щодо сплати авансових платежів по договору, натомість відповідач до виконання підрядних робіт не приступив та відповідно не виконав свої господарські зобов`язання у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 499 802,61 грн.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, при укладенні договору №ЗС080721від 08.07.2021 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив відповідачу суму авансу відповідно до укладеного між сторонами Договору №ЗС080721від 08.07.2021. З матеріалів справи вбачається, що внесення позивачем суми попередньої оплати на рахунок відповідача не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю повернув суму попередньої оплати у розмірі 499 802,61 грн. чи виконав етап робіт, що передбачені умовами Договору №ЗС080721від 08.07.2021.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачеві суму попередньої оплати у розмірі 499 802,61 грн., згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, не було надано оплачених послуг, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 499 802,61 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 499 802,61 грн. є обґрунтованими.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентинел" вул. Хрещатик 46А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 39639036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ Груп" вул. Басейна 12 прим №40, м. Київ, 01001ідентифікаційний код 39709878) суму авансового платежу у розмірі 499 802,61 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7497,04 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов