Рішення

від 10.11.2022 по справі 910/6375/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2022Справа № 910/6375/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове об`єднання "Енергія"

про стягнення 500 711,16 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове об`єднання "Енергія" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 500 711,16 грн., з яких: 322 255,00 грн. - основний борг, 97 782,77 грн. - пеня, 61 228,45 грн. - інфляційні втрати, 19 444,94 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 20.02.2020 року договором на виконання проектних робіт № 01/29, зокрема, не переданням у визначений цим правочином строк результатів попередньо оплачених позивачем робіт, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове об`єднання "Енергія" утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення пені та компенсаційних виплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано Комунальному підприємству "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області строк для усунення її недоліків.

15.08.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 08.08.2022 року № 344 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6375/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 19.08.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/6375/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 2, офіс 706.

Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0105492774150, відповідач ухвалу суду отримав 02.09.2022 року.

За умовами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 року між позивачем (замовник, Підприємство) та відповідачем (виконавець, Товариство) укладено договір на виконання проектних робіт № 01/29 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався виконати роботи: розробка проектної документації стадія Робочий Документація ("РД"), для Реконструкції Котельні № 3, заміна котлів та системи газопостачання в Києво-Святошинському районі м. Вишневе, вул. Першотравнева, а замовник, у свою чергу, зобов`язався видати виконавцю завдання на проектування та Робочу документацію вихідного проекту, а також прийняти та оплатити роботи, виконання яких є предметом цього Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками означених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.1 Договору унормовано, що вартість (ціна) розробка проектних робіт за цим Договором складає 416 340,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 69 390,00 грн.

У пункті 2.4 Договору сторонами погоджено, що оплата за роботи відповідно до цього Договору здійснюється в наступні терміни та розмірах:

2.4.1. Замовник перераховує виконавцю 75 % від вартості Договору на виконання робочого проекту, що складає 312 255,00 грн., протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього Договору.

2.4.2. Замовник перераховує виконавцю 25 % від вартості Договору на виконання робочого проекту, що складає 104 085,00 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.5 цієї угоди розрахунки здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідних грошових сум на рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 3.1 Договору проектна документація повинна містити відповідні креслення, обґрунтування, пояснювальні записки та інші матеріали, що визначають обсяг і зміст робіт, та повинна відповідати вимогам, встановленим законодавством України у сфері проектування та відповідати державним будівельним нормам.

За умовами пункту 3.2 цієї угоди загальний строк виконання робіт за цим Договором складає 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту підписання Завдання на проектування та оплати авансового платежу відповідно до пункту 2.4 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Завдання на проектування Реконструкції Котельні № 3 було підписано сторонами та затверджене директором Підприємства 29.01.2020 року.

Відповідно до наданої позивачем копії платіжного доручення від 21.02.2020 року № 565 замовник перерахував виконавцю передбачену пунктом 2.4.1 Договору суму грошових коштів у розмірі 312 255,00 грн. (що становить 75 % від вартості Договору) з призначенням платежу "ОПЛ. ЗА РОЗРОБКУ ПРОЕКТНО-КОШТОРИСНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЗГ.ДОГ. №01/29 ВІД 20.02.2020 Р., У Т.Ч. ПДВ 20 % 52042,50 ГРН. ПРОВЕД. ПРОЦЕДУРИ ДЕРЖ. ЗАКУПІВЛІ НЕ ПЕРЕДБ".

Крім того, судом встановлено, що платіжним дорученням від 25.09.2020 року № 1837 позивач додатково перерахував на користь Товариства грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. із призначенням платежу "ОПЛ. ЗА РОЗРОБКУ ПРОЕКТНО-КОШТОРИСНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЗГ.ДОГ. №01/29 ВІД 20.02.2020 Р., У Т.Ч. ПДВ 20 % 1666,67 ГРН. ПРОВЕД. ПРОЦЕДУРИ ДЕРЖ. ЗАКУПІВЛІ НЕ ПЕРЕДБ". Означені кошти, за твердженням позивача, були сплачені відповідачу на його прохання, висловлене при спілкуванні представників сторін у телефонному режимі.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення замовником своїх зобов`язань за цією угодою.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги дати підписання Завдання на проектування та оплати позивачем авансового платежу відповідно до пункту 2.4 Договору, а також враховуючи передбачений пунктом 3.2 Договору строк виконання робіт за цим правочином, суд дійшов висновку про те, що такі роботи мали бути виконані Товариством у повному обсязі до 06.04.2020 року включно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою завершення виконавцем виконання робіт вважається дата передачі замовнику готової документації, що підтверджується актом приймання-передачі робіт за Договором.

За умовами пункту 4.2 означеного правочину після закінчення виконання відповідної стадії проектних робіт виконавець передає замовнику проектну документацію за накладною у кількості чотирьох комплектів та електронного варіанту (креслення у форматі .pdf) та двох примірників акту приймання-передачі проектних робіт.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів підписує акт приймання-передачі проектних робіт або надає мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника, сторонами укладається двосторонній акт з переліком необхідних доробок з визначенням терміну їх виконання. Виконавець зобов`язаний своїми силами і засобами і за свій рахунок у 10-денний термін усунути зазначені недоліки в проектній документації або надати графік усунення недоліків із зазначенням строків.

У разі, коли протягом 5 робочих днів після одержання замовником проектної документації та примірників акту приймання-передачі проектних робіт або мотивованої відмови замовника, проектні роботи та документація вважається прийнятою, а роботи виконаними в повному обсязі на загальних підставах (пункт 4.4 Договору).

Пунктом 6.1.2 Договору на відповідача покладено обов`язок виконати роботи у строк та на умовах, передбачених Договором, та передати їх замовнику.

За змістом пункту 13.5 Договору останній набуває чинності з дати укладення його сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині прийнятих на себе сторонами зобов`язань - до їх повного виконання, в частині взаєморозрахунків - до повної оплати.

З матеріалів справи вбачається, що у порушення умов укладеного між сторонами правочину відповідач у передбачений Договором строк (до 06.04.2020 року включно) не передав замовнику результатів виконаних ним робіт, а також не попередив позивача про наявність будь-яких обставин, що загрожують своєчасному та якісному виконанню оплачених замовником робіт.

Листом від 23.04.2020 року № 222 позивач звернувся до Товариства з проханням терміново надати Підприємству на погодження усі розділи проектно-кошторисної документації. Крім того, листом від 03.08.2020 року № 376 Підприємство повторно просило виконавця надати у письмовому та електронному вигляді інформацію по розділах робочого проекту Реконструкції котельні № 3 по вулиці Першотравневій, 9В із заміною котлів та системи газопостачання в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Проте відповідач вищенаведені вимоги Підприємства у добровільному порядку не задовольнив, результатів виконаних робіт позивачу не надав, відповіді на звернення замовника не направив.

Листом від 25.08.2020 року № 420 позивач повторно звернувся до виконавця з вимогою надати до 01.09.2020 року готову проектну документацію або повернути замовнику оплачені ним грошові кошти у якості попередньої оплати фактично не виконаних відповідачем робіт. Однак наведена вимога задоволена Товариством також не була.

Листом від 11.02.2021 року № 58, направленим на адресу Товариства 11.02.2021 року, Підприємство повідомило відповідача про отримання від виконавця акту надання послуг від 02.02.2021 року № 2 на загальну суму 416 340,00 грн. з ПДВ у двох екземплярах, а також зазначило про не погодження та не підписання замовником екземплярів таких актів, зважаючи на тривале прострочення відповідачем виконання погоджених сторонами робіт. Крім того, у наведеному листі позивач повторно вимагав у Товариства терміново, але не пізніше 7 днів з моменту отримання цієї претензії, повернути замовнику сплачені останнім у якості попередньої оплати кошти у загальному розмірі 322 255,00 грн. Аналогічне за змістом звернення позивача було адресоване Товариству листом від 06.12.2021 року № 575, направленим на адресу відповідача 07.12.2021 року.

Оскільки відповідач погоджені сторонами роботи у встановлений Договором строк не виконав та у добровільному порядку не повернув позивачу сплачені останнім кошти в сумі 322 255,00 грн., Підприємство звернулося до суду з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою означений правочин є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Частинами 1, 2 статті 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України на підрядника покладено обов`язок передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Водночас згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Крім того, за умовами частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору відповідач погоджені сторонами роботи у встановлений Договором строк не виконав, результатів робіт у такий строк та в установленому Договором порядку (зокрема пунктом 4.2 цієї угоди) позивачу не передав. Разом із тим, внаслідок тривалого прострочення виконавця та ігнорування ним численних звернень позивача, виконання Товариством його зобов`язань за Договором, а також фактичне продовження договірних відносин за укладеною між контрагентами угодою, втратило інтерес для Підприємства, у зв`язку із чим останнє листом від 11.02.2021 року № 58, направленим на адресу відповідача 11.02.2021 року, вимагало у виконавця терміново, але не пізніше 7 днів з моменту отримання цієї претензії, повернути замовнику сплачені останнім у якості попередньої оплати кошти у загальному розмірі 322 255,00 грн. Аналогічне за змістом звернення позивача було адресоване Товариству листом від 06.12.2021 року № 575, направленим на адресу відповідача 07.12.2021 року.

Умовами пунктів 11.4, 11.6 Договору передбачено, що одностороннє розірвання Договору за ініціативою замовника допускається у випадку, якщо виконавець не приступив до виконання робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Договору або затримує здачу робіт на строк понад 30 (тридцять) календарних днів. Отримавши повідомлення про дострокове розірвання Договору, виконавець повинен негайно припинити роботи по виконанню даного Договору.

Однак, після направлення виконавцю листа від 11.02.2021 року № 58 останній у добровільному порядку не повернув позивачу сплачені Підприємством кошти в сумі 322 255,00 грн. Докази, які свідчать про повернення позивачу спірної суми грошових коштів станом на час розгляду судом даного спору, в матеріалах справи відсутні.

За змістом пункту 11.2 Договору при достроковому припиненні дії Договору з будь-яких причин (у тому числі передбачених умовами цього Договору), замовник має право на повернення коштів, сплачених авансом за роботи, які були фактично не виконані.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума боргу відповідача, яка складає 322 255,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів належного виконання ним та прийняття Підприємством обумовлених між сторонами робіт в установлені Договором строки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства про стягнення вказаної суми грошових коштів, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором та простроченням виконання відповідних робіт, позивач просив суд стягнути з Товариства 97 782,77 грн. пені, нарахованої на суму вартості прострочених робіт у розмірі 322 255,00 грн. у період з 21.02.2020 року по 24.02.2022 року.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

Аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Згідно з пунктом 7.2 Договору за порушення встановлених цим Договором (додатками та додатковими угодами до Договору) строків виконання робіт, виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості робіт за Договором за кожний день прострочення або невиконання/неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, включаючи день здачі робіт.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної штрафної санкції, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкової та кінцевої дати періоду прострочення та кількості днів за такий період прострочення виконання робіт, що призвело до заявлення вказаної суми неустойки у завищеному розмірі.

При цьому, судом враховано зазначену позивачем базу нарахування пені та взято до уваги положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, за якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як було зазначено вище, беручи до уваги дати підписання Завдання на проектування та оплати позивачем авансового платежу відповідно до пункту 2.4 Договору, а також враховуючи передбачений пунктом 3.2 Договору строк виконання робіт за цим правочином, спірні роботи мали бути виконані Товариством у повному обсязі до 06.04.2020 року включно, тоді як прострочення виконання означених робіт виникло у Товариства з 07.04.2020 року.

Разом із тим, лист Підприємства від 11.02.2021 року № 58, в якому останнє фактично вказало про відсутність у нього волевиявлення на продовження договірних відносин між сторонами, висловило своє небажання приймати будь-які виконані Товариством роботи внаслідок тривалого прострочення боржника у їх виконанні, а також прямо та безальтернативно вимагало у виконавця повернути сплачені замовником кошти попередньої оплати, був направлений на юридичну адресу відповідача 11.02.2021 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання Товариства щодо виконання робіт за Договором 11.02.2021 року фактично припинилися.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсний період прострочення відповідачем виконання чинного негрошового зобов`язання, за прострочення якого пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки, обґрунтованою сумою цієї штрафної санкції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є пеня в розмірі 35 688,84 грн., нарахована на вартість прострочених робіт в сумі 322 255,00 грн. у період з 07.04.2020 року по 10.02.2021 року.

Отже, стягненню з Товариства на користь позивача підлягає пеня в розмірі 35 688,84 грн., у той час як у задоволенні вимог замовника про стягнення з виконавця 62 093,93 грн. пені слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 444,94 грн. 3 % річних та 61 228,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 322 255,00 грн. у період з 21.02.2020 року по 24.02.2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Однак, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження конкретної дати отримання відповідачем листа Підприємства від 11.02.2021 року № 58 (а також і аналогічного за змістом листа позивача від 06.12.2021 року № 575) та неможливість на час розгляду даного спору відстежити це відправлення за допомогою відповідного сервісу відслідковування поштових відправлень Укрпошти, позбавляє суд можливості достеменно встановити дату початку періоду прострочення Товариством виконання грошового обов`язку з повернення позивачу попередньої оплати, який вказаний самим позивачем у листі та пов`язаний зі спливом 7 днів з моменту отримання виконавцем відповідної претензії. Зважаючи на викладене, а також враховуючи явну необґрунтованість зазначеної позивачем дати початку періоду прострочення відповідачем виконання його грошового зобов`язання - 21.02.2020 року (тобто наступний день після укладення Договору), суд дійшов висновку про недоведеність вимог Підприємства про стягнення з відповідача 19 444,94 грн. 3 % річних та 61 228,45 грн. інфляційних втрат. Отже, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не подано належних доказів на підтвердження вчасного виконання робіт, передбачених Договором, чи повернення Підприємству сплаченої ним передоплати.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове об`єднання "Енергія" (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 2, офіс 706; код ЄДРПОУ 41953301) на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 11; код ЄДРПОУ 19417197) 322 255 (триста двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. основного боргу, 35 688 (тридцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 84 коп. пені, а також 5 369 (п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10.11.2022 року.

Суддя В.С. Ломака