Рішення

від 09.11.2022 по справі 120/6968/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 листопада 2022 р. Справа № 120/6968/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контрою) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод" (далі - ТОВ "Консервний завод", позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контрою) у Вінницькій області (далі - відділ, Відділу державного нагляду (контрою) у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови по застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.08.2022 №337282.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що працівниками контролюючого органу було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої зупинено транспортний засіб марки MAN модель TGX 18.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причіпом марки BODEX тип KIS WA (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

За результатами перевірки було виявлено факт порушення ЗУ "Про автомобільний транспорт, в частині відсутності картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа. Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 09.08.2022 №337282 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач вважає постанову протиправною, оскільки на його переконання, він не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже не є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. Додатково вказує на те, що відповідач розглянув справу без належного повідомлення позивача про дату, час та місце її розгляду. Тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 18.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено учасникам справи строки для подачі заяв по суті справи.

18.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Консервний завод". Крім того, у поданому відзиві, відповідач, посилаючись на норми Господарського кодексу України, ЗУ "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2006 №1567, вказав, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів позову документи не свідчать про пред`явлення останніх на момент складання акту перевірки. На момент проведення перевірки у водія визначеного транспортного засобу були відсутні документи обов`язкова наявність, яких передбачена законом, зокрема відсутні картка водія та роздруківка даних роботи цифрового тахографа, що має наслідком застосування адміністративно-господарського штрафу.

Щодо передання позивачем автомобіля за договором безоплатного користування майном (позики) від 01.03.2022 відповідач вказав, що останній не посвідчений нотаріально тому не є належним доказом.

Серед іншого, представник відповідача зазначив, що про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач повідомлявся листом від 28.07.2022 №22463/21/24-22, проте у визначений час не з`явився, жодних пояснень по суті виявлених порушень, стосовно існування договору позички на адресу відповідача не надходило.

З огляду на наведене, позивач просив відмовити у задоволенні заявленого позову.

27.10.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, спростовуючи мотиви відповідача, що наведені у відзиві просив задовольнити заявлений позов.

07.11.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ "Консервний завод" зареєстроване як юридична особа 31.05.2000 (код ЄДРПОУ 30896875). Основним видом діяльності позивача є: 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".

09.07.2022 уповноваженими особами відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській та Одеській області шляхом проведення заходів державного контролю, а саме рейдової перевірки на а/д М-05 Київ-Одеса) 452 км+811 м, перевірено транспортний засіб MAN модель TGX 18.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причіпом марки BODEX тип KIS WA (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) належного ТОВ "Консервний завод" під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2022 №329912, в якому зазначено про те, що відповідальними особами Укртрансбезпеки зафіксовано порушення водієм вказаного транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу, а саме виявлено, що перевізник не забезпечив водія карткою водія та роздруківкою робіт цифрового тахографа, чим порушено вимоги, передбачені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

09.08.2022 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №337282 на підставі акта від 09.07.2022 №329912, якою вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову неправомірною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух" (далі Закон №3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Окрім цього, спірні правовідносини регламентовані Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 15 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Оцінюючи правомірність постанови 09.08.2022 №337282, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу вказаних положень статті 48 Закону №2344-III слідує, що перелік документів, визначений зазначеною нормою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не є вичерпним.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення №340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 вказано, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Судом встановлено, що за результатами перевірки транспортного засобу належного позивачу, складено акт від 09.07.2022 №329912, в якому зазначено про те, що відповідальними особами Укртрансбезпеки зафіксовано порушення водієм вказаного транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу, а саме виявлено, що перевізник не забезпечив водія карткою водія та роздруківкою робіт цифрового тахографа, чим порушено вимоги, передбачені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В свою чергу, ТОВ "Консервний завод" у позовній заяві заявляє позицію щодо того, що воно не може бути притягнуте до відповідальності за виявлені під час перевірки порушення, оскільки останнє не виступало перевізником, адже згідно наданого разом з позовом Договору безоплатного користування майном (позички) від 01.03.2022 ТОВ "Консервний завод" (позичкодавець) передав у безоплатне тимчасове користування ОСОБА_1 (користувач) строком на 1 рік належний йому автомобіль вантажний марки MAN модель TGX 18.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причіп марки BODEX тип KIS WA (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

На противагу доводів позивача, відповідач у заявах по суті справи вказує, що такий договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, а з наявної товарно-транспортної накладної від 09.07.2022 неможливо встановити перевізника за умови відсутності у графі "перевізник" будь-яких відомостей щодо останнього. Крім того, з наданих під час проведення перевірки документів не можливо було встановити іншого перевізника, крім власника транспортного засобу, а саме ТОВ "Консервний завод".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Основною особливістю договору позички є його безоплатність. Це значить, що фізична чи юридична особа за таким договором може взяти в безоплатне користування як рухоме, так і нерухоме майно.

Договір позички вважається укладеним з моменту передання майна у тимчасове користування (реальний договір), або коли майно буде передане у тимчасове користування після укладення договору (консенсуальний договір).

Позикодавець може розірвати договір позички достроково з будь-яких підстав. Зокрема, якщо передана у позичку річ раптом стала потрібна самому позичкодавцю.

Користувач також може розірвати договір позички достроково за будь-яких причин. При цьому він має попередити позичкодавця за 7 днів лише тоді, коли річ потребує особливих умов догляду або зберігання.

Нотаріальному посвідченню підлягає договір позички транспортного засобу, крім наземного самохідного, якщо хоча б однією з його сторін є фізична особа (ч. 4 ст. 828 ЦК України).

У випадку недотримання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договір вважається нікчемним.

Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для якого визнання його недійсності судом не потрібне.

Натомість відсутність нотаріального посвідчення вказаного договору позички дає підстави для висновку, що останній оформлений з порушенням вимог ч.4 ст. 828 ЦК України, а саме не посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи позивача, наведені у позові, адже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі належного позивачу транспортного засобу в користування ОСОБА_1 на підставі договору оренди чи у інший законодавчо визначений спосіб.

Разом з тим, з приводу позиції позивача щодо не дотримання відповідачем процедури розгляду справи про відповідні правопорушення, в контексті спірних правовідносин суд вказує про наступне.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункту 27 Порядку №1567).

З аналізу вказаних вище правових норм слідує, що на орган державного контролю покладено обов`язок повідомити уповноважену особу суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання, за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з`явилася.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, остання винесена 09.08.2022 на підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.07.2022 №329912.

Як зазначає позивач, повідомлення про розгляд справи 09.08.2022, позивач отримав 18.08.2022 вже разом з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.08.2022 №337282.

Разом з тим, відповідач на надав суду доказів виконання обов`язку щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

З огляду на вказане суд погоджується з доводами позивача щодо його неналежного інформування про час та місце розгляду справи, проте в контексті даної спірної ситуації наголошує на наступному.

У постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16) Верховний Суд зазначив: "Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Разом з тим, в контексті встановлених обставин та наведених сторонами доводів, суд зауважує, що позивачем не доведено та не спростовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявлені під час перевірки як і не доведено обставину, що ТОВ "Консервний завод" не виступало перевізником під час перевезення вантажу за ТТН від 09.07.2022.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови від 09.08.2022 №337282.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод" (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23814, код ЄДРПОУ

Відповідач: Державна служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контрою) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.11.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович