Рішення

від 08.11.2022 по справі 640/12420/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року м. Київ № 640/12420/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (далі також - ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 січня 2022 року № 00017760702 (далі також - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив ГУ ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 07 грудня 2021 року № 90398/26-15-07-02-02-17/44048188 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР Україна» податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 рік від`ємного значення з податку на додану вартість.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п.п. 198.1, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 2 097 725, 00 грн., в тому числі за вересень 2020 в сумі 2 097 725, 00 грн.?

За наслідком розгляду заперечення позивача на акт перевірки відповідачем був складений лист від 06 січня 2022 року № 168/1/26-15-07-07-02- 09, в якому відповідач змінив формулювання висновку акта перевірки щодо періоду (з 2020 року на 2021 рік), не змінивши при цьому висновки акту перевірки по суті.

14 січня 2022 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00017760702, яким вирішено зменшити позивачу суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2 097 725, 00 грн.

Не погоджуючись з наведеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем з ТОВ «ДУНАЙ АГРО» було укладено договір поставки № 03-02/21-01 від 03 лютого 2021 року та специфікації до такого договору на поставку насіння в асортиментів, вказаному у специфікаціях до договору.

На суму сплачених за таким договором коштів позивачем було збільшено від`ємне значення з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся контролюючим органом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, за правилами п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних документів, у тому числі первинних, а саме: договору поставки та специфікацій до нього, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння, договору про надання послуг з організації перевезення вантажів, відомостей руху товарно-матеріальних цінностей, актів систематизування насіння, договорів про надання послуг вирощування та поставки насіння, договорів відповідального зберігання, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень.

Зазначені документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

З долучених позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що згідно з умовами поставки, товар отримувався на складі постачальника ТОВ «ДУНАЙ АГРО» (адреси зазначались у специфікаціях до договору поставки) і в цьому ж місці позивач передавав насіння представникам покупців, або представнику перевізника ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС» для подальшої доставки покупцям, якщо це було обумовлено договорами поставки.

Для доставки насіння позивачем було укладено договір №79/21-В про надання послуг з організації та перевезення вантажів від 01 лютого 2021 року з ТОВ «ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС». Обставини надання послуг перевезення підтверджується відповідними актами, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому насіння, придбане в ТОВ «ДУНАЙ АГРО», було реалізовано позивачем згідно договорів поставки та специфікацій до договорів поставки з покупцями, зокрема ТОВ «ПОЛІТЕХТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40950960), ТОВ «ГРОВЕКС» (код ЄДРПОУ 41879134), ТОВ «КРЕАТИВ АГРО СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41667942), ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 32010004), ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 38397547), ТОВ «Торговий дім «Агропоступ» (код ЄДРПОУ 40378350), ПАТ «Продовольча компанія «ПОДІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 33143011), ТОВ «АГРО ГОЛД 2020» (код ЄДРПОУ 43062395), ТОВ «СПЕКТР - АГРО» (код ЄДРПОУ 36348550), ТОВ «Фірма ЕРІДОН» (код ЄДРПОУ 43106699) , ТОВ «АГРО АРЕНА» (код ЄДРПОУ 40724098), ТОВ «ГРЕЙСАГРО» (код ЄДРПОУ 20523778), ТОВ «ЕКСКЛЮЗИВ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40872227), ТОВ «РУДНИКИ» (код ЄДРПОУ 36416740), ТОВ «АГРАРНО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41694117), ТОВ «АЗУР АГРО» (код ЄДРПОУ 44142979), ПП «ПОДІЛЛЯ-АГРОХІМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 36327834), ПП «АГРО ДОБРОБУТ» (код ЄДРПОУ 36776501), ТОВ «КИЩЕНЦІ» (код ЄДРПОУ 31561125), ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» (код ЄДРПОУ 42286157), ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» (код ЄДРПОУ 34216986), ТОВ «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» (код ЄДРПОУ 38038313), ТОВ «ГЕРРОМ ІНВЕСТ-ЯРМОЛИНЦІ» (код ЄДРПОУ 34515768), ТОВ «АП ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 39712220), ТОВ «HOP-ЕСТ АГРО» (код ЄДРПОУ 38953469).

Контрагент позивача ТОВ «ДУНАЙ АГРО» користувався послугами насіннєвих господарств для розмноження і зберігання насіння, а також укладав договори про надання послуг вирощування та поставки насіння та зберігання, що підтверджується копіями договорів про надання послуг вирощування та поставки насіння гороху майбутнього врожаю та додатків до них, видаткових накладних, банківських виписок, договорів зберігання, актів виконаних робіт, договорів про надання складських послуг.

Зазначеними документами підтверджується походження товару, який ТОВ «ДУНАЙ АГРО» поставляло позивачу.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки позивача та згідно з наданими до перевірки сертифікатами, що засвідчують посівні якості насіння, насіння, яке було придбане у ТОВ «ДУНАЙ АГРО», є насінням українського походження.

Також відповідач в акті перевірки зазначає, що до перевірки не надано сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння озимого ріпаку БЕРНІ (1м.=6,8 кг) та насіння озимого ріпаку БЕРНІ, придбаних у ТОВ «ДУНАЙ АГРО», у зв`язку з чим не вбачається за можливе встановити фактичного виробника озимого ріпаку БЕРНІ (1 м.=6,8 кг) та насіння озимого ріпаку БЕРНІ.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сорт «БЕРНІ» зареєстровано в системі «Реєстр сортів» компанією «Пробстдорфер Заатцухт Гез.м.б.Х. енд Ко КГ» в 2019 році та був імпортований ТОВ «ДУНАЙ АГРО», що підтверджується Контрактом № UA01-2018 від 14 лютого 2018 року з Probstdorfer Saatzucht GesmbH CoKG та вантажною митною декларацією №UA209150/2020/001790 від 31 січня 2020 року.

Крім того, ТОВ «ДУНАЙ АГРО» було зареєстровано виробником в Реєстрі суб`єктів насінництва та розсадництва в 2019 році.

Щодо отриманих сертифікатів ТОВ «ДУНАЙ АГРО», відповідні записи наявні в Реєстрі сертифікатів на посівні та товарні якості та в Реєстрі сертифікатів на сортові якості насіння за 2019-2020 роки, витяг з якого наявний у матеріалах справи.

Також позивачем надано суду копії ISTA № 02598804 та сертифікату, що засвідчує посівні якості насіння від 30 червня 2020 року № 2486/1 серія АН №024596 (сорт Берні), що підтверджує доводи позивача про те, що насіння озимого ріпаку БЕРНІ є імпортованим товаром, а не товаром українського походження.

В акті перевірки відповідач, серед іншого, наводить інформацію щодо реалізації фактичної кількості насіння українського походження ТОВ «ДУНАЙ АГРО» на користь позивача та інших покупців та фактичні залишки насіння українського походження.

Дані, зведені відповідачем у вказаній таблиці, на думку контролюючого органу, свідчать про недостатність залишків товару у ТОВ «ДУНАЙ АГРО» для поставки на користь товариства.

Натомість, з долучених позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що запасів товару ТОВ «ДУНАЙ АГРО» було достатньо для здійснення поставок на користь позивача, дані про що систематизовано, у тому числі, у наданій останнім зведеній таблиці по постачальниках ТОВ «ДУНАЙ АГРО» по поставленому товару на користь ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА».

Додатково позивач надав суду документи щодо протруювання та фасування насіння ріпаку Берні, імпортованого ТОВ «ДУНАЙ АГРО» згідно з ВМД № UA209150/2020/010938 від 02 липня 2020 року в кількості 5950 кг. Насіння ріпаку Берні було протруєне та перефасовано у мішки по 6,8 кг в кількості 875 мішків, що підтверджується Договором №30/06 підряду на виконання с/г робіт від 30 червня 2020 року із ТОВ «ЄВРОСІД» (код ЄДРПОУ 40637351), актом надання послуг №46 від 10 липня 2020 року та службовою запискою щодо комплектації номенклатури. Також позивачем надано копії актів систематизування насіння ярої м`якої пшениці по фракціям, згідно з якими було переведено насіння пшениці Апіція Еліта/UA в Апіція CH-1/UA та насіння пшениці Анабель Еліта/UA в Анабель CH-1/UA.

Щодо поставок іншим покупцям ТОВ «ДУНАЙ АГРО», зазначених відповідачем в акті перевірки, контролюючий орган не зазначав чи проводилась перевірка або ж звірка з такими іншими покупцями, а отже відповідач не обґрунтував, чому саме з позивачем поставки від ТОВ «ДУНАЙ АГРО» є нереальними. Більш того, дані про операції з іншими покупцями вказані в таблиці акта перевірки без конкретизації самих покупців, періоду операцій тощо, що унеможливлює здійснення аналізу коректності вказаної в наведеній частині акту перевірки інформації.

У контексті доводів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов`язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Безпосередні контрагенти позивача, як самостійні суб`єкти господарювання та платники податків, несуть персональну відповідальність за правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, сплату податків, дотримання податкової дисципліни у своїй діяльності.

За будь які дії/бездіяльність своїх контрагентів та третіх осіб (в тому числі протиправні, якщо такі мали місце) позивач відповідальності не несе.

Так, у постанові від 19 лютого 2019 року по справі № 811/217/17 Верховний Суд дійшов висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника.

Отже, враховуючи викладене в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третьої особи - контрагента позивача, постачальника товарів для позивача у господарських операціях.

Водночас, ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутність обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентом позивача поставок товару на користь ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було заявлено про вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки лише після цього він зможу надати відповідні докази.

Разом з тим, оскільки наведені правові вимоги визначають право суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог вирішити питання про судові витрати в цілому, а не щодо їх окремих складових, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, суд визначає, що в передбачений ч. 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (02132, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 26-Ж, офіс 29-32; код ЄДРПОУ 44048188) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14 січня 2022 року № 00017760702.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 листопада 2022 року.

Суддя П.В. Вовк