Рішення

від 08.11.2022 по справі 640/15519/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року м. Київ № 640/15519/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандлес Трейд"

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі по тексту - позивач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандлес Трейд" (далі по тексту - відповідач), адреса: 04070, місто Київ, вулиця Ігореська, будинок 12б, офіс 3, в якій позивач просить стягнути кошти платника податків з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандлес Трейд" з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 63 522,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач є платником податку та перебуває на обліку в органах ДПС.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач станом на 18 серпня 2022 року має заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на дохід з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 63 522,64 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0175091206 від 20 березня 2018 року.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу, останньому направлено податкову вимогу від 10 липня 2018 року №131751-17 про сплату податкового боргу.

Станом на момент звернення до суду податковий борг відповідачем не погашений, що стало підставою для звернення Головного управління ДПС у м. Києві до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копія ухвали суду від 20 вересня 2022 року була направлена відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку копія ухвали не вручена та повернута на адресу суду «за закінченням терміну зберігання».

Згідно частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Слід також зазначити, що порядок вручення судового рішення регулюється статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 5 якої якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, його копія протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі надсилається в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Оскільки копія ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до вимог законодавства має бути відправлена відповідачу у паперовій формі, як передбачено чинним законодавством, та про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, копія вказаної ухвали суду надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулась до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про неотримання особою поштового відправлення у поштовому відділенні з власних невідомих суду міркувань.

Пунктом 4 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, відповідач не відмовлявся отримати судове рішення, проте і судом виконані усі передбачені чинним процесуальним законодавством заходи для повідомлення останнього про прийняте рішення.

Таким чином, виникла ситуація, яка не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Фактично законодавцем створено ситуацію, коли після повернення конверту із судовим рішенням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» суди не можуть прийняти жодного рішення, оскільки таке судове рішення не вважається врученим і відлік будь-якого строку (оскарження, усунення недоліків тощо) не починає свій перебіг.

Така ситуація також виникла у зв`язку з тим, що Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, містять лише приписи щодо вручення судових повісток і не визначають окремого порядку вручення судових рішень.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Отже, чинним Кодексом адміністративного судочинства України не заборонено застосовувати аналогію закону щодо прогалин у процесуальному законодавстві.

Судом направлялась ухвала про відкриття провадження у справі на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, судом виконані усі залежні від нього дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, проте відповідачем вказана ухвала суду не отримана з невідомих причин.

Приписами статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України регулюється порядок вручення повісток, а саме її частиною 11 визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З наведеного вбачається, що вручення судових повісток і судових рішень визначені окремими статтями, які не є тотожними і по різному регулюють таке вручення.

Так, стаття 251 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює порядок вручення судових рішень, на відміну від статті 126, що регулює порядок вручення судових повісток, не визначає днем вручення судового рішення «повернуто» у поштовому відділенні.

У зв`язку з цим, суд вважає за можливе застосувати до ситуації, яка виникла, аналогію закону, а відповідно і правила, визначені частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки інше застосування процесуальних норм взагалі не дозволить суду ніколи прийняти рішення в подібній ситуації.

Тобто, на переконання суду, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на позов та додаткові документи до суду не подав.

Більш того, слід зазначити, що у статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ, зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Наведене в сукупності свідчить про те, що на суд покладено обов`язок негайно повідомляти відповідача засобами телефонного зв`язку виключно у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у суду відсутні підстави для повідомлення відповідача телефонограмою про відкриття провадження у даній справі, оскільки така не відноситься до вказаних вище категорія справ.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бандлес Трейд» перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України та є платником податків за основним місцем обліку.

Станом на день звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у загальному розмірі 63522,64 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2018 року №0175091206.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на адресу відповідача - платника податків направлено податкову вимогу форми «Ю» від 10 липня 2018 року №131751-17 про сплату суми податкового боргу станом на 09 липня 2018 року у розмірі 64137,14 грн, яка була направлена на податкову адресу відповідача, проте, повернута на адресу податкового органу у зв`язку з неотриманням платником податку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія конверту з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів оскарження вказаної вище податкової вимоги суду не надано.

Вважаючи, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені суми грошового зобов`язання у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом контролюючий орган надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 10 липня 2018 року №131751-17.

Матеріали справи не містять доказів того, що податкова вимога оскаржувалась відповідачем.

Крім того, як вже було зазначено, сума боргу виникла у платника податків у тому числі на підставі податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати суми податкового зобов`язання відповідачем, як і доказів оскарження податкової вимоги, суд дійшов висновку, що спірна сума заборгованості вважається податковим боргом, а відповідачу Головним управлінням ДПС у м. Києві правомірно нараховано вказану суму податкового боргу.

У зв`язку з тим, що сума податкового боргу у розмірі 63 522,64 грн не сплачена відповідачем у добровільному порядку, вона підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандлес Трейд» (04070, місто Київ, вулиця Ігоревська, будинок 12б, офіс 3, код ЄДРПОУ 41161957) в рахунок погашення податкового боргу 63 522,64 грн (шістдесят три тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 64 копійки).

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник