Постанова

від 09.11.2022 по справі 620/15874/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/15874/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новофіл" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофіл" (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.08.2021 № 4383/25010700, від 16.08.2021 № 4384/25010700, від 16.08.2021 № 4385/25010700 та від 16.08.2021 № 4386/25010700; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.08.2021 за № Ю- 4287/25010700; визнання протиправним та скасування рішення № 5279/25010700 від 21.09.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання призначене на 09.11.2022 сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Справу розглянуто без фіксації судового процесу у порядку ст.229 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік та наказу від 08.06.2021 №979-п Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Новофіл" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 з питань правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 31.03.2021.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки № 4505/07/32946641 від 27.07.2021, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

-пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 138.3.3 п. 138 3 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561, п. 4. п. 5, п. 6. п.7. п. 9. п. 20 П(С)БО 16 "Витрати", вимог Наказу Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій", у зв`язку з чим було занижено суму податку на прибуток на загальну суму 1114213 грн.;

-п.п. 198.5. ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, платником завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 113884 грн, в тому числі за березень 2021 року на суму 113884 грн;

-п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині нереєстрації податкових накладних;

п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164; п.167.1 ст.167; п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168; п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму 2450,10 грн.;

-п.п. 168.1.2, п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168; п. п. "а" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VI зі змінами та поповненнями, а саме за грудень 2019 року підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 61708,77 грн, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників (термін сплати 30.01.2020, фактично сплачено 07.02.2020), за січень 2020 року підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 37918,32 грн, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників (термін сплати 01.03.2020, фактично сплачено 06.03.2020);

-п.п.164.2.1 7 п.164.2 ст.164; п.167.1 ст.167; п.п.168.1 .1 п.168.1 ст.168; п.171.2 ст.171; п.176.2 ст. 176; п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 204,18 грн.;

-частини 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок на суму 2232,36 грн.

На підставі висновків Акта перевірки складені наступні рішення:

-№ 4383/25010700 від 16.08.2021 на загальну суму 1186149,00 грн (податок на прибуток приватних підприємств, в тому числі 1114213 грн за податковим зобов`язанням та 71936 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 4384/25010700 від 16.08.2021 на загальну суму 113884,00 грн (зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість березня 2021 року);

-№ 4385/25010700 від 16.08.2021 на загальну суму 27603,96 грн (збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб, у тому числі за податковим зобов`язанням + 2450,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями) 24906,77 грн, пеня-247,09 грн;

-№ 4386/25010700 від 16.08.2021 на загальну суму 204,18 грн (військовий збір).

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 2232,36 від 16.08.20121 № Ю-4287/25010700 (єдиний соціальний внесок).

Рішенням Державної податкової служби України від 05.10.2021 за № 22598/4440006010106 про результати розгляду скарги позивача спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін та рішенням від 16.09.2021 № 21276/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги спірна вимога залишена без змін.

В подальшому на підставі висновків Акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 16.09.2021 № 21276/6/99-00-06-02-01-06 ГУ ДПС у Чернігівській області 21.09.2021 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 5279/25010700.

Вважаючи зазначені рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 600/1741/21-а.

В цій справі суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України. З огляду на це проведення контролюючим органом документальної планової перевірки під час дії карантину є порушенням вищевказаної норми Податкового кодексу України та, як наслідок дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є незаконними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

У справі, що розглядається позивач у позовній заяві визначав як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем положень норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.

Щодо суті встановлених під час перевірки порушень, слід зазначити наступне.

У Акті перевірки зазначено, що позивачем у рядку 03 Декларацій "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" занижено відображені показників на суму 5 929 338 грн.

Так, контролюючим органом встановлено, що позивач використовує у своїй діяльності орендовані основні засоби. На постійній основі позивач здійснював поліпшення (ремонти) орендованих основних засобів для чого було створено окремий об`єкт основних засобів "Обладнання", що внесено до групи "Орендовані основні засоби".

За даними журналу-ордеру по рахунку 104 "Машини та обладнання" первісна вартість поліпшень (ремонтів) орендованих основних засобів станом на 01.04.2018 становила 29 967 459,26 грн. Крім того, за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 на підставі інвентарних карток обліку основних засобів були введені в експлуатацію поліпшення (ремонти) на загальну суму 5 712 565,74 грн, а саме, введено в експлуатацію: 31.12.2018 на суму 2330739,63 грн, 30.09.2019 на суму 2 621 527,22 грн, 31.03.2020 на суму 307 784,52 грн, 30.09.2020 на суму 452 514,37 грн.

Згідно з наказом про облікову політику на підприємстві застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації, відповідно до строків їх корисного використання. Строки корисного використання встановлюються відповідною комісією та окремими актами. Таким чином, для поліпшень (ремонтів) орендованих основних засобів було застосовано строк корисного використання на рівні 7 років.

Нарахування амортизаційних відрахувань для об`єкта "Обладнання" з групи "Орендовані основні засоби" в бухгалтерському обліку наведено в таблиці в акті перевірки: загальна сума амортизаційних відрахувань по зазначеному об`єкту склала 14 230 410,72 грн, в тому числі: за 2-4 квартали 2018 року - 3 210 799,23 грн, за 2019 рік - 4 707 654,42 грн, за 2020 рік - 5 037 670,47 грн, за 1 квартал 2021 року - 1 274 286,60 грн.

Зазначені суми були відображені позивачем у додатку Р1 і в рядку 1.1.1 "Сума нарахованої амортизації основних 'засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України)" і в рядку 1.2.1 "Сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу III Податкового кодексу України (пункт 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України)", що свідчить про те, що у податковому обліку до поліпшень (ремонтів) орендованих засобів при розрахунку амортизаційних відрахувань було застосовано строк корисного використання також 7 років.

Контролюючий орган зазначив, що Товариство при розрахунку амортизації поліпшень (ремонтів) орендованих основних засобів прямолінійним методом застосовано строк корисного використання об`єктів 7 років замість 12 років.

У листі від 06.07.2021 №129 позивач з даного питання пояснив, що протягом строку використання підприємство здійснювало, поліпшення об`єктів основних засобів, в тому числі до 01.01.2015. Згідно з пунктом 1 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до пункту, 138.3 статті 138 цього Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на З 1 грудня 2014 року відповідно до статтей 144 - 146 та 148 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Отже, вартість ремонтів орендованих основних засобів, як окремих об`єктів, після 01 січня 2015 року продовжує амортизуватися у складі балансової вартості активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статтей 144 - 146 та 148 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Усі наступні поліпшення в податковому обліку додавались до вартості вже раніше створеного об`єкта основних засобів 4-ї групи, строк використання - 7 років. Проте про причини застосування неправильного строку корисного використання при розрахунку амортизації поліпшень (ремонтів) орендованих основних засобів прямолінійним методом в податковому обліку підприємство не повідомило.

Колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого органу необгрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2006 між позивачем (орендар) та ТОВ "Чернігівтекс" (орендодавець) укладено договорі оренди обладнання, а саме, згідно додатку № 1 до договору оренди в оренду передавалося обладнання для виробництва оплетеної еластомірної нитки, яке належить орендодавцю на праві власності та згідно до додатку № 2 - офісна (комп`ютерна) техніка, яка належить орендодавцю на праві власності.

У п. 4.2. договору передбачено. що термін оренди складає 360 (триста шістдесят) днів з моменту прийняття майна, що орендується за актом приймання-передачі, тобто, менше року.

Позивачем здійснювалися поліпшення та ремонти вказаного обладнання, а при амортизації вказаних поліпшень та ремонтів застосовувався строк корисного використання об`єктів 7 років як в бухгалтерському обліку, так і в податковому.

Згідно п.п. 14.1.3. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п. 14.1.138 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

У пункті 8 ПСБО № 14 "Оренда" зазначено, що об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду.

Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Відповідно до п. 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених Наказом Міністерства фінансів України 30.09.2003 № 561.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: Основні засоби. Земельні ділянки. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом. Будівлі, споруди та передавальні пристрої. Машини та обладнання. Транспортні засоби. Інструменти, прилади, інвентар (меблі). Тварини. Багаторічні насадження та плодоносні рослини. Інші основні засоби. Інші необоротні матеріальні активи. Бібліотечні фонди. Малоцінні необоротні матеріальні активи. Тимчасові (не титульні) споруди. Природні ресурси. Інвентарна тара. Предмети прокату. Інші необоротні матеріальні активи.

Пунктом 21 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями за умовами, зазначеними у пунктах 29-31 цих Методичних рекомендацій, відображаються орендарем за дебетом рахунку капітальних інвестицій. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об`єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в пункті 7 цих Методичних рекомендацій.

Отже, затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди зараховуються до інших необоротних матеріальних активів (п. 2.7. пункту 7 Методичних рекомендацій), а не до інших основних засобів (п. 1.9. пункту 7 Методичних рекомендацій), а тому вказані затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди не можуть вноситися до групи 9 - Інші основні засоби передбаченої п.п. 138.3.3. п. 138. ст. 138 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що будь які інші нормативно-правові акти, зокрема Податковий кодекс України, ПСБО № 14, Методичні рекомендації № 561, не передбачають те, що затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди повинні включатися до групи 9 інші основні засоби, навпаки такі затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди виокремлюються в окрему групу "Інші необоротні матеріальні активи", яка в переліку груп наведених в п.п. 138.3.3. п. 138. ст. 138 Податкового кодексу України.

В Акті перевірки відповідачем не зазначено нормативно-правових актів на підставі яких контролюючий орган дійшов до висновку, що затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди відносяться до групи інші основні засоби, попри те, що ті ж Методичні рекомендації № 561 і ПСБО № 14 такі затрати виділяють взагалі в окрему групу, яка в свою чергу не передбачена в п.п. 138.3.3. п. 138. ст. 138 ПК України, хоча деякі підгрупи з групи "Інші необоротні матеріальні активи" (1.1. Бібліотечні фонди. 2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи. 2.3. Тимчасові (не титульні) споруди. 2.4. Природні ресурси. 2.5. Інвентарна тара. 2.6. Предмети прокату.) в п.п. 138.3.3. п. 138. ст. 138 Податкового кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що позивач з початку дії вказаного договору оренди, саме в такий спосіб здійснює амортизацію затрат орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди також і в минулих податкових періодах, які були перевірені відповідачем та будь-яких зауважень з приводу неправильності нарахування такої амортизації у податкового органу не виникало.

Враховуючи наведені вище обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийнятих за результатами проведення документальної перевірки ТОВ "Новофіл" спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких