Ухвала

від 10.10.2022 по справі 758/374/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/374/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Петрова Д.В., при секретарі судового засідання Бурдун М.В., розглянувши заяву відповідачки ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 06.09.2022 у цивільній справі № 758/374/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВШ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року у справі 758/374/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВШ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заяву мотивовано тим, що рішенням у даній справі стягнуто з неї на користь ТОВ «АВШ» на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67 372 гривні 52 копійки, а також судові витрати у розмірі 1 460 гривень 29 копійок. Заявниця зазначає, що має двох малолітніх дітей. У зв`язку із військовою агресією російської федерації заявниця була вимушена перетнути кордон України з метою недопущення загрози життю, здоров`ю та безпеці своїх малолітніх дітей. ОСОБА_1 не працює та не отримує дохід, а тому опинилась у складній фінансовій ситуації, яка склалася у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Просила відстрочити їй виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 06.09.2022 по справі № 758/374/21 до скасування або припинення воєнного стану.

Про розгляд заяви учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не з`явилися, про причину неявки не повідомили.

Виходячи з положень частини другої статті 435 ЦПК України та з урахуванням тієї обставини, що в Україні діє режим воєнного стану, суд визнав за можливе розглянути заяву відповідачки за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 758/374/21, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВШ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АВШ» відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 67 372 гривні 52 копійки, а також судові витрати у розмірі 1 460 гривень 29 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду передбачено також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанціях, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акту, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За принципом змагальності цивільного судочинства, який поширюється і на стадію виконання судового рішення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).

Аналіз змісту наведених конституційних положень та законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можливе лише за наявності виняткових обставин, що роблять виконання рішення суду неможливим або значно утрудненим у певний період часу, доведених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Заявниця, звернувшись до суду із даною заявою про розстрочення виконання рішення, посилається на те, що вона опинилась у тяжкій фінансовій ситуації, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, а тому просить відстрочити виконання рішення до скасування або припинення воєнного стану.

Відповідно до частини сьомої статті 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Заявницею не наведено у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послалася заявниця, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, а також те, що рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, суд дійшов до висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 81, 260, 261, 263, 353, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва у цивільній справі № 758/374/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВШ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяД.В. Петров