Рішення

від 10.11.2022 по справі 922/1507/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1507/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Нафтогаз Енерджі" до Державне підприємство "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур НААН України про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Нафтогаз Енерджі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур НААН України про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 27.07.2020 року № 23 у розмірі 73230,34 грн., з яких 39999,98 грн. основна заборгованість, 19921,80 грн. пені, 2028,66 грн. 3% річних11279,90 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 28.09.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 07.10.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача не надходило заяви про продовження строків на подачу відзиву на позов.

Враховуючи вищевикладене та вручення позиіачу та відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, суд доходить висновку про належне повідомлення сторін у даній справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

27 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС НАФТОГАЗ ЕНЕРДЖІ» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «КРАСНОГРАДСЬКЕ» ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ ІНСТИТУТУ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР НААН УКРАЇНИ» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 23.

Згідно із п. 1.1. Договору № 23 Постачальник, в порядку та на умовах визначених в даному Договорі, зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець, в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-76, А-92, А-95, дизельне паливо, абсорбент (компонент дизельного палива), масла та мастила (надалі - Товар).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 23 визначено, що асортимент та кількість Товару за даним договором вказується у товарних накладних та рахунках-фактурах.

Пунктом 4.1 Договору № 23 визначено, що ціна Товару за даним договором вказується Постачальником у накладних та рахунках-фактурах.

П. 4.2 Договору передбачено, що загальна сума договору визначається як вартість Товару, поставка якого Постачальником здійснюється відповідно до видаткових накладних Постачальника.

Згідно із п. 5.1 Договору розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюється на умовах та порядку визначених Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що оплата товару Покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості конкретної партії товару (згідно з видатковою накладною) не пізніше дати поставки конкретної партії Товару.

Відповідно до п. 5.3 Договору визначено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до видаткової накладної № 622 від 28.10.2021 позивачем було передано відповідачу у власність Товар на суму у розмірі 180 265.80 гри.

У зв`язку із поставкою товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату - № 550 від 28.10.2021 на суму вартості товару у розмірі 180 265,80 грн.

Згідно із платіжним дорученням № 528 від 10.12.2021 відповідач сплатив позивачу суму в 35 248,72 грн. за рахунком на оплату № 550 від 28.10 2021.

Також відповідно до платіжного доручення № 51 від 04.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу суму в 25 017,10 грн. за рахунком на оплату № 550 від 28.10.2021.

Згідно із платіжним дорученням № 68 від 07.02 2022 відповідач сплатив позивачу суму в 50000,00 грн. за рахунком на оплату No 550 від 28.10.2021.

Відповідно до платіжного доручення № 96 від 22.02.2022 відповідач сплатив 8.позивачу суму в 30000,00 грн за рахунком на оплату No 550 від 28.10.2021.

Тобто, у межах виконання умов Договору № 23, відповідачем лише частково було оплачено поставлений позивачем товар у розмірі 140 265,82 грн.

Як свідчать матеріали справи, 25 березня 2022 року між позивачем та відповідачем було складено Акт звіряння взаємних розрахунків за 01.01.2022 - 25.03.2022 по Договору № 23, який підписаний обома сторонами, згідно якого заборгованість відповідача за договором складає 39999,98 грн.

29 червня 2022 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (поштове відправлення № 3603401367427) з вимогою погасити протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання даної претензії існуючу заборгованість за Договором № 23 у розмірі 39 999,98 грн.

Відповідно до відомостей сервісу відстеження поштових відправлень «Укрпошта» направлена представником позивача претензія була вручена відповідачу 02.07.2022.

Проте, як зазначає позивач, відповідач після спливу строку, визначено претензією заборгованість не погасив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази поставки відповідачу товару на загальну суму 180265,80 грн., що підтверджується видатковою накладною.

В свою чергу, відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково у розмірі 140265,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у зв`язку з чим у останнього утворився борг, який станом на момент звернення позивача до суду становить 39999,98 грн.

Відповідач відзиву на позов та доказів сплати заборгованості не надав.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 23 від 27.07.2020 року в розмірі 39999,98 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 19921,80 грн., суд зазначає наступне.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 договору, в разі затримки платежу від дати, що зазначена в договорі, постачальник має право нараховувати, а покупець зобов`язується сплачувати постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що він здійсненний з розрахунку 0,1 % від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, що є більшим від подвійної облікової ставки НБУ та є порушенням наведеного вище Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто по-перше, розмір нарахованої позивачем пені, перевищує подвійну облікову ставку НБУ, по-друге позивачем включено до розрахунку пені дати здійснення відповідачем часткових оплат, по-третє позивачем нараховано пеню за період, що перевищує шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, що у сукупності суперечить вимогам законодавства.

Так, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне: «В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».

Таким чином, здійснивши перерахунок пені з урахуванням вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку, що вірним періодом та сумою нарахування є:

- за період з 29.10.2021 року по 09.12.2021 року на суму боргу 180265,80 грн. сума пені становить 3526,30 грн.;

- за період з 11.12.2021 року по 03.02.2022 року на суму боргу 145017,08 грн. сума пені становить 4044,59 грн.;

- за період з 05.02.2022 року по 06.02.2022 року на суму боргу 119999,98 грн. сума пені становить 131,51 грн.;

- за період з 08.02.2022 року по 21.02.2022 року на суму боргу 69999,98 грн. сума пені становить 536,99 грн.;

- за період з 23.02.2022 року по 28.04.2022 року (граничний термін нарахування пені у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України) сума пені становить 1446,57 грн.

Таким чином приймаючи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, з урахуванням здійсненого перерахунку, розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 9685,96 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 10235,84 грн. суд відмовляє в її задоволенні, як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2028,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 11279,90 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, зазначає, що останнім неправомірно включення до періоду нарахування 3% річних дату часткової оплати відповідачем заборгованості.

Так, здійснивши перерахунок суми 3% річних, суд дійшов висновку, що правомірною сумою та періодом нарахування є:

- за період з 29.10.2021 року по 09.12.2021 року на суму боргу 180265,80 грн. сума 3% річних становить 622,29 грн.;

- за період з 11.12.2021 року по 03.02.2022 року на суму боргу 145017,08 грн. сума 3% річних становить 655,56 грн.;

- за період з 05.02.2022 року по 06.02.2022 року на суму боргу 119999,98 грн. сума 3% річних становить 19,73 грн.;

- за період з 08.02.2022 року по 21.02.2022 року на суму боргу 69999,98 грн. сума 3% річних становить 89,55 грн.;

- за період з 23.02.2022 року по 26.08.2022 року на суму боргу 39999,98 грн. сума 3% річних становить 608,21 грн.

Отже, приймаючи до уваги порушення відповідачем строків виконання основного грошового зобов`язання та з урахуванням перерахунку, здійсненого позивачем, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 1995,34 грн. 3% річних.

В частині стягнення 33,32 грн. 3% річних, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про його правомірність, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 11279,90 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур НААН України (63308, Харківська область, Красноградський район, с. Дослідне, вул. Наукова, код ЄДРПОУ 04717924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Нафтогаз Енерджі" (36034, м. Полтава, вул. Половка, буд. 64, код ЄДРПОУ 43564695) 39999,98 грн. основного боргу, 9685,96 грн. пені, 1995,34 грн. 3% річних, 11279,90 грн. інфляційних втрат та 2133,10 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "10" листопада 2022 р.

СуддяН.С. Добреля