Рішення

від 10.11.2022 по справі 925/685/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Черкаси Справа № 925/685/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" до Чехівського психоневрологічного інтернату про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду у справі.

15.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (ідентифікаційний код 39577504, адреса місцезнаходження: 10003, м. Житомир, Перемоги майдан, 10) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чехівського психоневрологічного інтернату (ідентифікаційний код 02770191, адреса місцезнаходження: 19933, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Чехівка, вул. Центральна, 1).

Змістом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 103713,17 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що сторони уклали договір про закупівлю електричної енергії №11/16 від 16.11.2021. На виконання умов договору позивач у грудні 2021 року поставив відповідачу активну електричну енергію в обсязі 13040 кВ/год вартістю 47933,17 грн, за яку відповідач сплатив частково у розмірі 45379,20 грн. У січні 2022 року позивач поставив відповідачу активну електричну енергію в обсязі 24800 кВ/год вартістю 101159,20 грн, оплати за яку відповідач не здійснив. Заборгованість відповідача становить 103713,17 грн.

19.07.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 19.07.2022 надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом і електронною поштою, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження і електронною поштою, який відповідачем отримано 28.07.2022, що підтверджується Повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 59).

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та постачання відповідачу електричної енергії та неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електроенергію за договором про закупівлю електричної енергії.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

16.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (учасник) та Чехівський психоневрологічний інтернат (замовник) уклали договір про закупівлю електричної енергії №11/16 (а. с. 16-23).

Відповідно до умов договору закупівлі електричної енергії сторони домовилися про таке:

п.1.1. - цей договір про закупівлю електричної енергії є домовленість Сторін, за якою передбачається постачання обсягу фактичного споживання електричної енергії замовнику учасником за вільними цінами;

п.1.3. - умови цього договору розроблені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про публічні закупівлі", "Про запобігання корупції", "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312;

п. 2.1. - за цим договором учасник зобов`язується здійснювати постачання обсягу фактичного споживання електричної енергії (ДК 021:2015: код 09310000-5 Електрична енергія) за об`єктом (об`єктами) Замовника, зазначеними в листі повідомленні, починаючи з 00 години 00 хвилин 01 секунди до 24 години 00 хвилин доби впродовж всього строку дії договору відповідно до умов комерційної пропозиції та цього договору, а замовник зобов`язується прийняти товар, оплатити його та здійснювати інші платежі згідно умов цього договору;

п. 5.1. - замовник розраховується з учасником за електричну енергію за ціною (тарифом), що визначаються відповідно до способу визначення ціни (тарифу) на електричну енергію, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії;

п. 5.5. - розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць;

п. 5.6. - оплата замовником своїх фінансових зобов`язань за цим договором здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання учасника, зазначений в розділі "16. Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін" цього договору, виключно в безготівковій формі. При цьому, замовник не обмежується у справі здійснювати оплату за цим договором через банківську систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, в спосіб передбачений комерційною пропозицією, іншій не заборонений законом спосіб;

п. 5.7. - платіжний документ - акт прийняття-передавання товарної продукції, рахунок, виставлений учасником замовнику щодо оплати ним своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на роздрібному ринку електричної енергії;

п. 5.8 - датою оплати фінансових зобов`язань замовником за цим договором є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на спецрахунок учасника;

п. 5.12. - спосіб оплати за послугу з розподілу, передачі електричної енергії зазначається в комерційної пропозиції;

п. 15.1 - цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту його підписання представником сторін та діє до 31.12.2021;

п. 15.2 - дія цього Договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків загальної суми розрахунків, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

У листі-повідомленні до договору про закупівлю електричної енергії (Додаток 1 до договору) ( а. с. 24) замовником вказано оператора системи, з яким він уклав договір розподілу електричної енергії - ПАТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» Чорнобаївський район електричних мереж, зазначено адреси об`єкту, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: АДРЕСА_1 ; 62Z497548975894L ( а.с. 25).

Згідно з п. 6. Комерційної пропозиції "Вільна ціна + передача" (Додаток 3 до договору) (а.с. 26-28) сторони визначили термін (строк) та порядок виставлення платіжного документа та термін (строк) його оплати: сторони підписують акт прийняття-передавання товарної продукції за відповідний розрахунковий період з метою узгодження обсягів спожитої електричної енергії та її вартості. Акт складається щомісяця у двох примірниках та надається замовнику протягом (п`ятнадцяти) робочих днів, місяця наступного за розрахунковим. Рахунок виставляється замовнику протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів, місяця наступного за розрахунковим. Оплата платіжного документа учасника за цим договором має бути здійснена замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його отримання. Неотримання замовником платіжного документа не звільняє його від сплати своїх фінансових зобов`язань за цим договором.

23.12.2021 сторони уклали та підписали додаткову угоду №1 до договору, у якій виклали п. 5.2 у наступній редакції: "Загальна сума розрахунків за цим договором становить: 101059,20 грн (сто одна тисяча п`ятдесят дев`ять грн 20 коп), в тому числі ПДВ 16843,20 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок три грн 20 коп) за весь строк дії Договору". У п. 2 додаткової угоди №1 сторони передбачили, що інші умови договору зберігають свою повну юридичну силу у частині, що не суперечить цій додатковій угоді.

Ця Додаткова угода є невід`ємною складовою частиною договору (п. 3 додаткової угоди №1).

29.12.2021 сторони уклали та підписали додаткову угоду №2 до договору (а. с. 30), згідно якої внесли зміни до договору та у п. 1 якої передбачили, викласти додаток №1 "Комерційна пропозиція" до договору у наступній редакції: "Ціна на електроенергію: 3,827632 грн 1 кВт/год з урахуванням ПДВ".

Дана угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 20.12.2021 (п. 6 додаткової угоди №2).

30.12.2021 сторони уклали та підписали додаткову угоду №3 до договору (а. с. 34), згідно якої внесли зміни до договору та у п. 1 якої передбачили, викласти додаток №1 "Комерційна пропозиція" до договору у наступній редакції: "Ціна на електроенергію: 4,079 грн 1 кВт/год з урахуванням ПДВ".

Дана угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 27.12.2021 (п. 6 додаткової угоди №3).

31.12.2021 сторони уклали та підписали додаткову угоду №4 (а. с. 38), якою продовжили термін дії договору продовжено до 28.02.2022.

20.01.2022 сторони уклали та підписали додаткову угоду №5 до договору (а. с. 39), згідно якої внесли зміни до договору та у п. 1 якої передбачили: "Враховуючи частину 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони дійшли взаємної згоди укласти цю додаткову угоду про продовження строку дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, а саме 36748,77 грн (тридцять шість тисяч сімсот сорок вісім грн 77 коп.) в тому числі ПДВ 6124,795 грн, кількість електричної енергії ____кВт.

31.12.2021 та 31.01.2022 на виконання п. 5.7 договору та п.6 Комерційної пропозиції позивач надіслав відповідачу акти приймання-передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 16.11.2021 №11/16: №ЖТ381017566 за спожиту електроенергію у грудні 2021 року обсягом 7600 кВт/год на суму 47933,17 грн (а.с. 40), №ЖТ382001215 за спожиту електроенергію у січні 2022 року в обсязі 24800 кВт/год на суму 101159,20 грн (а. с. 41) та рахунки на оплату за грудень 2021 та січень 2022 року від 31.12.2021 №5218211219 на суму 47933,17 грн (а. с. 42) та від 31.01.2022 №5218220119 на суму 101159,17 грн (а. с. 43).

Відповідач виконав свої зобов`язання частково у розмірі 45379,20 грн. Борг відповідача перед позивачем складає 103713,17 грн (2553,97 грн за грудень 2021 року +101159,20 грн за січень 2022 року), що є предметом стягнення у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору; виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні з постачання електричної енергії; виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача кошти за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії; невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 103713,17 грн;

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідач відзиву на позову та доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не подав.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання на підставі договору про закупівлю електричної енергії №11/16 від 16.11.2021.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та поставив відповідачу у грудні 2021 року та січні 2022 року, а відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 37840 кВ/год вартістю 149092,37 грн. За поставлену електричну енергію відповідач сплатив частково у розмірі 45379,20 грн. Заборгованість відповідача становить 103713,17 грн.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачами свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з оплати поставленого товару.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлений у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати вартості спожитої електричної енергії за період грудень 2021 року - січень 2022 року у розмірі 103713,17 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

7. Розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн на підставі платіжного доручення №4 від 22.06.2022 (а.с. 8)

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чехівського психоневрологічного інтернату (ідентифікаційний код 02770191, адреса місцезнаходження: 19933, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Чехівка, вул. Центральна, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (ідентифікаційний код 39577504, адреса місцезнаходження: 10003, м. Житомир, Перемоги майдан, 10, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, ЄДРПОУ 00032129) 103713,17 грн (сто три тисячі сімсот тринадцять гривень 17 копійок) боргу, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун