Вирок

від 10.11.2022 по справі 758/9256/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9256/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2022 Київ

Подільський районний суд міста Києвав складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження №12022100070001715 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Микуличі Бородянськогорайону Київськоїобласті,громадянина України,із повноюзагальною освітою,не працюючого,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого, а саме:

18 червня 2021 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт терміном 200 годин,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В :

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який досі триває.

25 серпня 2022 року приблизно об 11 годині 20 хвилин, перебуваючи в магазині «Влада», що належить ПП «Влада» (ЕДРПОУ 24731211), розташованого за адресою: Київ, вул. Івана Виговського, 20, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 25 серпня 2022 року приблизно об 11 годині 20 хвилин, перебуваючи в торговельному залі вищезазначеного магазину, впевневшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з торгівельного прилавку товар, а саме каву «Якобз Кронунг», вагою 300 г, вартістю 351 гривня 25 копійок, яку сховав у сумку.

Перетнувши лінію кас, ОСОБА_4 навмисно не розрахувався за товар, який був при ньому, та направився на вихід з магазину, тим самим, намагався таємно викрасти зазначений товар, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежили від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони даного магазину.

Так, ОСОБА_4 своїми злочинними діями намагався спричинити ПП «ВЛАДА» матеріальну школду на загальну суму 351 грн. 25 коп. (без урахувавння ПДВ).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Пояснив, що 25 серпня 2022 року перебуваючи в торговельному залі магазину «Влада» взяв з торгівельного прилавку каву «Якобз Кронунг» та хотів її перепродати.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Суд, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши наявні матеріали, приходить до висновку, що вина останнього у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а саме коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежили від її волі, вчинена в умовах воєнного стану, є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, закінченим замахом на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а саме коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимогст.65КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину (враховуючи при цьому кількості та вартість викраденого майна банка кави і те, що шкода фактично відшкодована, оскільки дії обвинуваченого були припинені), характеризуючі дані про його особу (обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно), сімейний стан, пом`якшуючі обставини.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно дост. 66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно вимогст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до тяжких злочинів, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого.

При цьому суд також бере до уваги, що кримінальний закон передбачає більш м`яке покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, а саме замах, обмежуючи можливість призначення покарання не більш ніж двома третинами від максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті), що саме по собі ставить особу, яка вчинила замах на кримінальне правопорушення, у більш сприятливе становище ніж при закінченому кримінальному правопорушенні. Крім цього, судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і дана обставина у даному випадку напряму вплинула на кваліфікацію діяння, однак це правопорушення вчинене на території, де не ведуться активні бойові дії, що на переконання суду значно знижує суспільну небезпечність вчиненого діяння.

Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Таким чином, вказані вище обставини дають суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб він довів своє виправлення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, згідно положень ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_4 виконувати самостійно.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 369-371, 374КПК України

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні основні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_4 виконувати самостійно.

Речові докази у кримінальному провадженні:

каву «Якобз Кронунг», вагою 300 г, яку передано на відповідальне зберігання представнику потерпілої особи - ОСОБА_5 під розписку, - залишити у володінні ПП «Влада».

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_6