Постанова

від 07.11.2022 по справі 622/608/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 622/608/21 Номер провадження 22-ц/814/2757/22Головуючий у 1-й інстанції Чернова О.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 12:46:57 до 12:55:46; дата виготовлення повного текста судового рішення 13 грудня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У червні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким розтлумачити заповіт його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений секретарем Світличанської сільської ради Золочівського району Харківської області Олійник Т.В. 03 березня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №22, наступним чином: майно, яке входить до складу спадщини - належне ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - земельна ділянка площею 6,2427 га, кадастровий номер 6322685500:02:012:0388, що розташована на території Світличанської сільської ради Золочівського району Харківської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі), на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №755038, виданий Золочівської районною державною адміністрацією від 21.02.2003р. на підставі Розпорядження Золочівської РДА від 11.12.2002 року за №330, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №317.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за життя його мати склала заповіт, зміст якого викладений таким чином: "належне їй майно, яке складається з земельного паю, на яке вона має право за законом, вона заповідає своєму синові ОСОБА_1 "

19.08.2019р. постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки площею 6,2427 га, кадастровий номер 6322685500:02:012:0388, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, так як за поданим заповітом неможливо з`ясувати дійсну волю заповідача, зокрема щодо предмету заповіту, тобто яку саме земельну ділянку мав на увазі заповідач під словами «майно, яке складається з земельного паю, на яке я маю право за законом».

28.05.2021 року постановою нотаріуса йому повторно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перше Травня» с. Світличне розміром 1,44 в умовних кадастрових гектарах з тих же підстав.

Позивач зазначає, що його мати мала на увазі належне їй право на земельну частку (пай) відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0237759, виданий Золочівською РДА 17.02.2000.

На день смерті матері позивача заповіт не змінено, не скасовано.

За життя мати замість сертифіката мати отримала Державний акт на право власності на землю серія Р2 №755038. Згідно заповіту предметом спадкування є земельний пай розміром 8,53 на підставі Сертифіката про право на земельну частку (пай), а фактично предметом спадкування є земельна ділянка в натурі що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю, який вона отримала на підставі сертифіката, проте під час складення заповіту ОСОБА_3 вважала, що спадкове майно складається із земельної частки (паю).

Позивач зазначає, що на час складення заповіту ОСОБА_3 не знала, що на її ім`я було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, так як оригінал Державного акту разом з технічною документацією з землеустрою знаходився у орендаря СТОВ «Перше Травня», і, очевидно, що, складаючи заповіт на користь позивача, ОСОБА_3 заповіла позивачу саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої вона була.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, просив ухвалити рішення, яким визнати нікчемним заповіт, виданий від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Світличенської сільської ради Золочівського району Харківської області Олійник Т.В. 03.03.2007р. за реєстровим №22.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог стверджується, що заповіт від імені його матері є нікчемним, оскільки складений із чисельними порушеннями щодо форми та порядку посвідчення.

Зокрема, рукописний текст заповіту складений невідомою особою у невстановленому місці, в тексті заповіту, в частині розпорядження на випадок смерті відсутній підпис та ініціали заповідача. Натомість в заповіті міститься єдиний невідомий підпис, де роз`яснено зміст ст.1241 ЦК України, але в заповіті відсутній повний підпис ОСОБА_3 , яка власноручно рукописно не виклала свого прізвища та ініціалів. Зазначений заповіт не прочитаний вголос та не вказано, з чиїх слів його складено, що унеможливлює встановити чия воля була дійсно виражена в заповіті, яким чином заповідач ознайомилася зі змістом не складеного нею заповіту. В заповітному розпорядженні відсутні будь-які дані відносно земельної ділянки (паю) (кадастровий номер, розмір ділянки, місце її розташування). Крім цього відсутні дані самого ОСОБА_1 (анкетні, паспортні дані, місце його реєстрації та проживання).

Стверджується, що секретар Світличенської сільської ради Золочівського району Харківської області Олійник Т.В. не мала повноважень вчиняти нотаріальні дії в 2007 році.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2021 року відмовлено за недоведеністю в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог за первісним позовом та ухвалити нове про задоволення його позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, наголошується, що висновок суду про відсутність у секретаря сільської ради повноважень на посвідчення заповіту від 03 березня 2007 року суперечить встановленим обставинам, а саме тому факту, що ОСОБА_4 із січня 1988 року по грудень 2017 року переобиралася депутатом і призначалася секретарем сільської ради, а відсутність в архіві документів про надання їй повноважень на посвідчення заповітів не спростовує існування у неї такого права.

Оскільки ОСОБА_4 на момент посвідчення заповіту була посадовою особою виконавчого комітета органу місцевого самоврядування, то вона мала право на вчинення нотаріальних дій.

У підтвердження доводів апеляційної скарги зроблено посилання на висновки Верховного Суду у справі № 697/490/18 (постанова від 12 червня 2020 року).

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог за зустрічним позовом та ухвалити нове про задоволення його позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції, правильно встановивши, що заповіт був посвідчений особою, яка не мала на те повноважень, всупереч вимогам закону не застосував наслідки нікчемності заповіту.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.02.2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою цього ж суду від 21.02.2022 року закінчено підготовчі дії та справу призначено до слухання.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїнивід17.05.2022року№341/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 29.07.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Відзиви на апеляційні скарги судом не отримані.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР №0237759 ОСОБА_3 , яка проживає в с.Макарове Золочівського району Харківської області, на підставі розпорядження Золочівської райдержадміністрації №63 від 13.02.1997р. належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перше Травня» розміром 8,53 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 17.02.2000р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №513.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 №755038 ОСОБА_3 , яка мешкає в с.Макарове, на підставі розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 11.12.2002р. №330 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,2427 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Світличненської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №317 21.02.2003р.

З копій договорів оренди землі від 18.02.2000р. та від 01.07.2008р. вбачається, що земельна ділянка загальною площею 8,53 га, а згодом 6,2427 га передана ОСОБА_3 в оренду СТОВ «Перше Травня». Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_3 передала СТОВ «Перше Травня» земельну ділянку розміром 6,2427 га. До договору додано копію Державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 №755038.

Начальником Відділу у Золочівському районі ГУ ДГК у Харківській області 01.07.2021р. за №324/112-21 повідомлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Перше Травня» серія ХР №0237759 був виписаний на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований 17.02.2000р. у Книзі реєстрації сертифікатів за №513. Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013р. на ім`я ОСОБА_3 на підставі сертифікату ХР №0237759, був виготовлений та отриманий нею державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва серія Р2 755038 зареєстрований 18.02.2003р. за №330.

03 березня 2007 року в с.Світличне ОСОБА_3 , що мешкає в с.Макарове Золочівського району Харківської області, 1928 р.н., місце народження: Харківська область, Золочівський район, с. К.Лопань, на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: належне їй майно, яке складається із земельного паю, на яке вона має право за законом, вона заповіла своєму сину ОСОБА_1 ».

Заповіт також містить такі відомості: зміст ст.1241ЦК України їй секретарем роз`яснено; заповіт складено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться на зберіганні в справах виконкому Світличненської сільської ради, а другий видано заповідачу; заповіт посвідчено секретарем Світличненської сільської ради Золочівського району Харківської області Олійник Т.В.; заповіт підписано в її присутності; особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено; заповіт зареєстровано в реєстрі за №22; заповіт не змінено та не відмінено.

Згідно інформації відділу смт Золочів архівного управління Богодухівської РДА Харківської області №01-53/132 від 11.08.2021р. та №01-53/228від 03.12.2021р. в архівному фонді Світличненської сільської ради Золочівського району Харківської області в протоколах сесій сільської ради, в протоколах виконавчого комітету сільської ради, розпорядженнях голови сільської ради з основної діяльності за 1988-2007роки, 2006-2010 роки відомостей про надання повноважень секретарю Світличненської сільської ради Золочівського району Харківської області вчиняти нотаріальні дії не знайдено, надано копію Статуту Світличненської сільської ради.

Рішенням ІІ сесії ХХІV скликання Світличненської сільської ради від 29.06.2002р. затверджено Статут Світличненської сільської ради.

В п.2.11 Розділу ІІ «Права і обов`язки сільської ради, в галузі забезпечення соцзаконності, охорони державного і громадського порядку, прав громадян» вказано, що сільська рада вчиняє нотаріальні дії відповідно до Закону України «Про нотаріат».

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Козача Лопань Золочівського району Харківської області померла ОСОБА_3 у віці 89 років, про що Світличненським старостинським округом виконавчого комітету Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області зроблено відповідний актовий запис №04 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення Золочівської держнотконтори Харківської області та матеріалів спадкової справи №13/2019, заведеної після померлої ОСОБА_3 , вбачається, що 19.01.2019р. від ОСОБА_2 надійшла заява про прийняття спадщини. Його заяву було прийнято та зареєстровано в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за 2019 рік за №47 та заведено спадкову справу №13/2019.

21.03.2019р. до Золочівської ДНК надійшла заява про прийняття спадщини від сина спадкодавця ОСОБА_1 .. Його заяву прийнято, зареєстровано в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за 2019 рік за №365 та долучено до спадкової справи №13/2019.

Більше заяв про прийняття чи відмову від спадщини, тощо не надходило.

Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

За даними перевірки Алфавітних книг обліку заповітів, заповіт ОСОБА_3 . Золочівською ДНК не посвідчувався. Згідно даних інформаційної довідки зі Спадкового реєстру виявлено заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_3 .

В матеріалах спадкової справи наявний заповіт ОСОБА_3 , посвідчений ОСОБА_4 , секретарем Світличненської сільської ради Золочівського району Харківської області, 03.03.2007р. за реєстровим №22 .

Постановою державного нотаріуса Золочівської держнотконтори Харківської області Борисенко К.В. від 19.08.2019р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.03.2007р. після померлої ОСОБА_3 на 3/4 частки земельної ділянки площею 6,2427 га, кадастровий номер 6322685500:02:012:0388, оскільки за поданим заповітом неможливо з`ясувати дійсну волю заповідача, зокрема щодо предмету заповіту. Тобто, яку саме земельну ділянку мав на увазі заповідач під словами «майно, яке складається з земельного паю на яке я маю право за законом».

Постановою державного нотаріуса Золочівської держнотконтори Харківської області Борисенко К.В. від 28.05.2021р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.03.2007р. після померлої ОСОБА_3 на 3/4 частки на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перше Травня» с. Світличне розміром 1,44 в умовних кадастрових гектарах, оскільки за поданим заповітом неможливо з`ясувати дійсну волю заповідача, зокрема щодо предмету заповіту. Тобто, яку саме земельну ділянку мав на увазі заповідач під словами «майно, яке складається з земельного паю на яке я маю право за законом».

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, встановивши, що заповіт є нікчемним, виходив з того, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що нікчемний заповіт не підлягає тлумаченню, оскільки він не створює жодних наслідків для будь-кого.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг, виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням наведених норм закону.

Вимоги зустрічного позову про визнання заповіту нікчемним.

Відповідно до ст.1251ЦК України (у редакції за станом на час посвідчення заповіту) якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно п.п.5 п. б ч.1 ст.38ЗУ "Промісцеве самоврядування" (у редакції за станом на час посвідчення заповіту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження на вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Відповідно до ч.4 ст.1, п.1 ч.2 ст.37, п.1 ч.1 ст.38ЗУ "Пронотаріат" (у редакції за станом на час посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчення заповітів вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

На момент видачі і посвідчення заповіту діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерстваюстиції Українивід 25.08.94року №22 (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1298/20036).

У пункті 2 розділу 1 Інструкції зазначено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Суд першої інстанції, проаналізувавши наведені норми закону, дійшов обгрунтуваного висновку про те, що за станом на час посвідчення заповіту секретар сільської ради мала бути уповноважена вчиняти нотаріальні дії на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Такий висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2019 року (справа №323/3359/17), згідно яких правильним є висновок районного суду і суду апеляційної інстанції про те, що «…у секретаря Щасливської сільської ради Курдельчук К. В. були відсутні повноваження на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету Щасливської сільської ради за 2013-2015 роки відсутні відомості про покладення на посадових осіб ради обов`язків посвідчувати нотаріальні дії, відтак, посвідчивши заповіт від 14 травня 2015 року, секретар Щасливської сільської радиКурдельчук К. В. вчинила дію, яка не входила до її посадових обов`язків.»

У вказаній справі Верховний Суд зазначив, що «…наявність у посадовій інструкції секретаря сільської ради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для вчинення таких дій, оскільки покладення зазначених обов`язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинно фіксуватися у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету відповідної ради.»

З огляду на наведене є необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 , яка тривалий час була депутатом і секретарем сільської ради, мала право на вчинення нотаріальної дії (посвідчення заповіту) в силу зайняття нею посади секретаря.

Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 червня 2020 року (справа № 697/490/18) не є релевантним, так як у зазначеній справі був інший предмет спору та відмінні фактичні обставини.

Суд першої інстанції, встановивши нікчемність заповіту, обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову з огляду на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року (справа №723/4307/20) викладений правовий висновок про те, що заявлена вимога про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягає, оскільки у такому випадку позивачем обраний неналежний спосіб захисту.

У справі, що переглядається у зустрічному позові заявлена лише вимога про визнання заповіту нікчемним, отже ОСОБА_2 обраний неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

Оскільки нікчемний правочин не породжує жодних прав та/чи обов`язків для будь-кого, то відсутні правові підстави для його тлумачення відповідно до ст.213 ЦК України.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.371, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2022 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов