Постанова

від 31.10.2022 по справі 675/2029/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 675/2029/20

Провадження № 22-ц/4820/373/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Магера О.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 675/2029/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2021 року (суддя Демчук П.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , зареєстрованим місцем проживання якої на день смерті було с. Добрин Ізяславського району Хмельницької області.

Посилалась на те, що ОСОБА_5 на день смерті належали дві земельні ділянки (паї) кадастрові номери 6822184500:07:003:0267 та 6822184500:07:003:0266 та житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться у с. Добрин Ізяславського району Хмельницької області.

Спадкодавець ОСОБА_5 13 березня 2020 року склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла для позивача.

17 червня 2020 року ОСОБА_2 подала до Ізяславської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Зазначала, що мати ОСОБА_5 проживала у сина ОСОБА_3 в м. Ізяславі, проте 02 вересня 2019 року відповідач зателефонував сестрі ОСОБА_4 і повідомив, що відмовляється доглядати матір і запропонував забрати її. Відповідно, ОСОБА_4 приїхала в м. Ізяслав і забрала матір на проживання у м. Рівне. При цьому, відповідач відмовився передати матері паспорт, інші правовстановлюючі документи на нерухоме майно та протиправно залишив їх у себе. У зв`язку з чим, спадкодавець не могла зареєструвати місце проживання за новою адресою, не могла витребувати пенсію за новим місцем проживання, звернутися в лікарню, до нотаріуса, щоб розпорядитися належним їй майном.

ОСОБА_5 проживала у м. Рівне до січня 2020 року, а з січня стала проживати у м. Нетішин, за місцем проживання позивача. Спадкодавець потребувала медичної допомоги, однак через відсутність паспорта її не могли госпіталізувати до лікувального закладу. Пізніше після втручання працівників поліції відповідач погодився повернути документи ОСОБА_5 .

Вказувала, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік, сліпоту була у безпорадному стані та незаконно отримував пенсію матері, гроші від оренди землі і використовував їх в особистих інтересах. Також відповідач приховав паспорт та документи на житловий будинок, на землю, тобто перешкоджав спадкодавцеві розпоряджатися своїм майном.

Незважаючи на неправомірну поведінку, ОСОБА_3 після смерті матері подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом. Заяву про прийняття спадщини подала також і сестра ОСОБА_4 .

З огляду на викладене вище, позивач просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_5 .

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 .

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів у справі, порушення судом норм матеріального права. Вважає, що відповідач має бути усунутий від права спадкування на підставі ст. 1224 ЦК України, як особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував та проаналізував всі наявні у справі докази та прийняв законне і обгрунтоване рішення, яке грунтується на правильному застосуванні та дотриманні норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Крім того, третя особа ОСОБА_4 подала до апеляційного суду заяву про слухання справи у її відсутність.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (а.с. 55 т. 1).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Плужненської сільської ради Ізяславського району №463/1 від 23.06.2020, на підставі записів погосподарської книги №6, ОСОБА_5 була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 67 на звороті т. 1).

З копії матеріалів спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 51-67 т. 1).

13 березня 2020 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла для своєї дочки ОСОБА_2 .. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Франовською Л.С. у присутності двох свідків, від імені ОСОБА_5 підпис поставила ОСОБА_6 (а.с.11 т. 1).

Крім того, згідно довіреності від 09.03.2017 ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в усіх без винятку державних та інших органах і організаціях з численних питань, у тому числі зняття будь-яких грошових сум з її рахунків, в тому числі пенсії. Вказана довіреність була підписана ОСОБА_7 через сліпоту ОСОБА_5 і посвідчена державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Довбиш В.П. (а.с. 33 т. 1).

03 квітня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки кадастровий номер 6822184500:03:002:0002, площею 0,2500 га, на якій розташований зазначений житловий будинок, які посвідчені приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельським Ю.П. та зареєстровані в реєстрі за №920 та №921 (а.с. 37-38, 30-31 т. 1).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено сукупність обставин, за яких можливе усунення від права на спадкування відповідача, відповідно до приписів частини п`ятої статті 1224 ЦК України, а саме: ухилення від надання спадкодавцю допомоги при можливості її надання, та що спадкодавець потребувала такої допомоги, що характеризується умисною формою вини; перебування спадкодавця у безпорадному стані та потребу її у допомозі зі сторони саме відповідача.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності та встановивши, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували відсутність підставдля усунення ОСОБА_3 від спадкуванняпісля смертіматері ОСОБА_5 ,та підтвердилиб те,що спадкодавецьу зв`язкуз тяжкоюхворобою перебувалау безпорадномустані,висловлювала проханняабо бажанняпро наданнядопомоги збоку сина ОСОБА_3 ,а вінсвідомо ухилявсявід наданнятакої допомоги.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславськогорайонного судуХмельницької областівід 19листопада 2021року залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай