Постанова

від 08.11.2022 по справі 640/25325/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/25325/19

адміністративне провадження № К/9901/25045/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника позивача Карпенко Н.І.,

представника відповідача Норця В.М.

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великим платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 (суддя - Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №640/25325/19.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс великих платників податків ДПС) від 27.08.2019 №0005424101 та №0005434101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДПС оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДПС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 198, 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку АТ «ДПЗКУ» по декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року (реєстраційний номер 9103790931 від 20.05.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 19.07.2019 №2238/28-10-41-01/37243279, в якому відображено висновки про порушення АТ «ДПЗКУ» вимог:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 20 116 682 грн, яка підлягає зменшенню;

пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 1 681 096 грн.

Контролюючий орган обґрунтовує свою позицію тим, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Тера Профі», ТОВ «Олівін Групп», ТОВ «Вега-СГ» та ТОВ «Вітагро Інвест», з огляду на відсутність у вказаних контрагентів достатнього обсягу відповідних ресурсів, в тому числі трудових ресурсів, основних засобів, земельних ділянок, для здійснення відповідних фінансово-господарських операцій; наявність інформації невиконання обов`язків щодо подання податкової звітності, фіктивності діяльності підприємств, які у відповідний період були постачальниками ТОВ «Тера Профі», ТОВ «Олівін Групп», ТОВ «Вега-СГ» та ТОВ «Вітагро Інвест»; згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних відсутня інформація щодо можливості постачання для ТОВ «Тера Профі», ТОВ «Олівін Групп», ТОВ «Вега-СГ» та ТОВ «Вітагро Інвест» їх контрагентами товарів, поставки яких задокументовані від ТОВ «Тера Профі», ТОВ «Олівін Групп», ТОВ «Вега-СГ» та ТОВ «Вітагро Інвест» до АТ «ДПЗКУ».

На підставі вказаних висновків 27.08.2019 Офісом великих платників податків ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0005424101, згідно з яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 681 096 грн за квітень 2019 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 840 548 грн;

№0005434101, згідно з яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 20 116 682 грн за квітень 2019 року.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Так, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами встановлено, між AT «ДПЗКУ» (Покупець) та ТОВ «Тера-Профі» (Постачальник) укладено договір поставки від 19.02.2019 №15 та додаткові угоди до нього. Предметом Договору є зерно українського походження врожаю 2018 року (Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Також між AT «ДПЗКУ» (Покупець) та ТОВ «Тера-Профі» (Постачальник) укладено договір поставки від 25.05.2019 №16 та специфікації до нього. Предметом Договору є олія соняшникова нерафінована (Товар) найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, загальна сума вартості Товару та строк поставки визначається Сторонами в Специфікації

Між AT «ДПЗКУ» в особі філії AT «ДПЗКУ» «Ізюмський КХП» (Покупець) та ТОВ «Олівін Групп» (Постачальник) укладено Договір постачання незернової сировини від 20.03.2019 №19/19 та специфікації до нього, предметом якого є поставка незернової сировини для виготовлення комбікормів (Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, місце поставки та строк зазначається у Специфікаціях, які є його невід`ємними частинами.

Між AT «ДПЗКУ» (Покупець) та ТОВ «Вега-СГ» (Постачальник) укладено ряд договорів поставки та додаткові угоди до них. Предметом цих договорів є зерно українського походження врожаю 2018 року (Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, умови поставки якого зазначається в додаткових угодах.

Між AT «ДПЗКУ» (Покупець) та ТОВ «Вітагро Інвест» (Постачальник) укладено договір поставки від 04.03.2019 №83 (Договір) та додаткові угоди до нього. Предметом вказаного договору є зерно українського походження врожаю 2018 року (Товар), культура, клас, кількість та ціна Товару, умови поставки якого зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Виконання умов зазначених договорів підтверджується видатковими накладними, квитанціями на приймання до переробки давальницького насіння і розрахунку видачі належної продукції, платіжними дорученнями з відміткою банку про оплату, специфікаціями, складськими квитанціями, актами приймання-передачі товару на зберігання тощо.

Також надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, в яких вказано дані щодо марки автомобіля, автомобільного перевізника, найменування вантажу, кількість вантажу, місцезнаходження пунктів навантаження та розвантаження.

Оцінивши подані платником докази суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірних угод позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Придбані у ТОВ «Тера-Профі» товари переміщено на склади ТОВ «Сармол» або експортовано до Італії за зовнішньоекономічним контрактом №EXP110619-SFM від 11.06.2019; у ТОВ «Олівін Групп» - реалізовано до кінцевого споживача ТОВ «Слов`янська хохлушка» у вигляді комбікормів; у ТОВ «Вега-СГ» - експортовано до Китаю за зовнішньоекономічними контрактами №EXP311018-FC/1 від 31.10.2018, №EXP250718-FC від 25.07.2018, №EXP291118-FC від 29.11.2018, №EXP311018-FC/3 від 31.10.2018, №EXP311018-FC/2 від 31.10.2018; у ТОВ «Вітагро Інвест» - експортовано до Лівану, Єгипту, Іспанії, Ізраїлю за зовнішньоекономічними контрактами №ЕХР150519-FC від 15.05.2019, №ЕХР170519-FC від 17.05.2019,?№EXP030419-FC/2 від 03.04.2019, №EXP270519-FC від 27.05.2019, №EXP130619-FC від 13.06.2019, №EXP300519-FC від 30.05.2019, №ЕХР290519-FC/2 від 29.05.2019, №EXP290519-FC від 29.05.2019.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ «ДПЗКУ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. При цьому, відповідачем не заперечувалось фактична наявність у АТ «ДПЗКУ» вказаного товару та його подальша реалізація.

Стверджуючи про нереальність вказаних господарських операцій АТ «ДПЗКУ» з контрагентами, відповідач в акті перевірки, спираючись на аналіз інформаційних систем ДПС України, зазначив про відсутність у контрагентів працюючих, об`єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, яка потребує значного обсягу трудовитрат зважаючи на обсяги операцій; відсутність основних фондів, а саме виробничих потужностей, приміщень та будь якого іншого нерухомого майна; відсутність супутніх платежів, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, в тому числі комунальні платежі, оренда приміщень та паркомісць, послуги зв`язку та ін.; відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженні проміжки часу та відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, експедирування та оренди складів для зберігання товарів.

Також відповідач посилався на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів АТ «ДПЗКУ» по ланцюгу постачання.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

В той же час, посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Слід також зазначити, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Позивач, в свою чергу, заперечуючи вищенаведені доводи контролюючого органу, під час вирішення справи судами попередніх інстанцій зауважив, що при укладенні контрактів з ТОВ «Тера Профі», ТОВ «Олівін Групп», ТОВ «Вега-СГ» та ТОВ «Вітагро Інвест» перевірив кожного контрагента в публічних реєстрах, а саме: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою перевірки реєстраційних даних; в Єдиного державного реєстру судових рішень на наявність судових рішень за участю контрагента; в реєстрі платників ПДВ на наявність статусу у контрагента платника ПДВ; в реєстрі сумнівності платника податку та наявності заборгованості з податків з метою встановлення реальності контрагента та відсутності заборгованості зі сплати податків. Жодний контрагент на момент укладення договорів не викликав у позивача сумніву щодо реальності та податкової сумлінності.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Офіс великих платників податків ДПС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Щодо посилань відповідача на інформацію, здобуту під час розслідування кримінальних проваджень №42016000000002035, №32016100100000064 та №42017000000004299, судами вірно враховано, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ «Тера Профі», ТОВ «Олівін Групп», ТОВ «Вега-СГ» та ТОВ «Вітагро Інвест» та їх постачальників були відсутні.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великим платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі №640/25325/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова